Досліджено еволюцію теоретичного базису концепції продуктивності економіки на національному та регіональному рівнях. Ґрунтуючись на визначенні сутності понять «продуктивність» і «спроможність», автори пропонують власне визначення терміна «продуктивна спроможність регіонів». Охарактеризовано доробок зарубіжних науковців у частині дослідження особливостей регіонального розвитку та проблематики продуктивності, ідентифікації та оцінювання впливу просторових чинників на продуктивність економіки територіальних систем різного ієрархічного рівня і виявлення просторових детермінант продуктивної спроможності регіонів. На основі проведеного аналізу досвіду емпіричних досліджень з оцінювання впливу просторових чинників на продуктивність економіки виокремлено низку закономірностей її зростання. Розкрито специфіку природи міжрегіональних і внутрішньорегіональних диспропорцій продуктивності. Доведено, що взаємодія просторових і секторальних детермінант визначає рівень продуктивності економіки країни, регіону та окремих територіальних громад. Акцентовано на проблемі продуктивності ресурсів і запропоновано напрями подальших теоретико-прикладних досліджень проблематики продуктивної спроможності регіонів.
продуктивність, продуктивна спроможність регіонів, фактори виробництва, просторові детермінанти, продуктивність ресурсів
У статті проаналізовано особливості управління конкурентними перевагами територіальних громад у кількох країнах Європейського Союзу. На основі проведеного дослідження визначено та обґрунтовано переваги іноземного досвіду, а також встановлено недоліки, на які варто звертати увагу під час імплементації цього досвіду. Обґрунтовано процес реформи децентралізації та її вплив на розвиток територіальних громад у частині використання управлінських інструментів для підвищення конкурентоспроможності територій. Встановлено, що основними інструментами підвищення конкурентоспроможності громад є кластеризація, стратегічне планування та державно-приватне партнерство. Охарактеризовано основні напрями, які використовують низка країн світу для підвищення ефективності розвитку територій.
територіальні громади, зарубіжний досвід, конкурентні переваги, управління, децентралізація
У статті проаналізовано особливості соціально-економічного розвитку суб’єктів господарювання. На основі проведеного дослідження визначено основні аспекти розвитку суб’єктів господарювання, а саме: підтримка малого і середнього бізнесу; консультативна допомога суб’єктам на ринку; розроблення стратегічних планів розвитку територіальних громад; підтримка місцевої інфраструктури, освіти, охорони здоров’я тощо; залучення громадськості до обговорення та прийняття рішень. Обґрунтовано процес реформи децентралізації та її вплив на соціально-економічний розвиток суб’єктів господарювання. Охарактеризовано нормативно-правову складову відносин суб’єктів господарювання з органами місцевого самоврядування. Визначено основні напрями, які сприятимуть ефективній співпраці суб’єктів господарювання територіальних громад з органами місцевого самоврядування.
територіальні громади, суб’єкти господарювання, конкурентні переваги, управління, децентралізація
У статті проаналізовано особливості розвитку територіальних громад і встановлено основні чинники впливу на розвиток і підвищення їх конкурентоспроможності. На основі проведеного дослідження визначено основні проблеми, які виникають у процесі функціонування громад: фінансові, управлінські, екологічні, кадрові, міграційні, інфраструктурні, а також запропоновано шляхи їх мінімізації та ліквідації. Обґрунтовано процес реформи децентралізації та її вплив на соціально-економічний розвиток територіальних громад. Надано основні пропозиції щодо підвищення інвестиційної привабливості громади. Визначено основні напрями, які сприятимуть ефективній співпраці органів місцевого самоврядування з приватним бізнесом. Доведено, що серед основних переваг підвищення конкурентоспроможності територіальних громад є застосування побудови та планування маркетингових стратегій.
Використання переваг соціальних мереж позитивно впливає на маркетинг будь-якого бізнесу, зокрема закладів вищої освіти (ЗВО). Розроблення ефективної стратегії ЗВО дає змогу вирішити низку важливих завдань, з якими інші інструменти можуть спрацьовувати не так ефективно. Формування ефективної маркетингової стратегії в соціальних мережах ЗВО наближає їх до цільової аудиторії та стейкхолдерів, робить більш відкритими до суспільства, дає змогу гнучко реагувати на запити тощо. Ефективність стратегії SMM не менше залежить і від правильного вибору соціальної мережі. Знання переваг цільових аудиторій, цифрової поведінки представників стейкхолдерів та їхніх очікувань забезпечують набуття додаткових конкурентних переваг. Результати маркетингових досліджень практичної діяльності вітчизняних ЗВО у сфері маркетингу соціальних мереж дають змогу спрогнозувати їхній розвиток і виокремити його пріоритетні напрями. За результатами дослідження сторінок вітчизняних ЗВО виявлено низку проблем, які зумовлені недостатністю практичного досвіду та методичного забезпечення маркетингу в соціальних мережах. Запропоновано алгоритм розроблення та впровадження вітчизняними закладами освіти стратегії SMM, надано практичні рекомендації щодо комунікації та взаємодії з потенційними абітурієнтами в соціальних мережах.
Обґрунтовано, що дедалі більш активні деструктивні міграційні процеси, характерні для сучасного етапу соціально-економічного розвитку України, перешкоджають формуванню ресурсного базису забезпечення ефективного розвитку національної економіки та посилюють дестабілізаційний характер впливу ризиків і загроз у розрізі всіх сфер суспільно-економічного обміну. Доведено, що зовнішні міграційні процеси (інтелектуальна, трудова та стаціонарна міграція молоді (сімей)), а також новітні форми міграції бізнесу, інтелектуальної власності та технологій набули критичних обсягів, що загрожує сталому розвитку національної економіки (поглиблюють соціально-демографічні диспропорції, є загрозою для національної та економічної безпеки через втрату ресурсного забезпечення, ускладнення та погіршення процесів економічного відтворення і відродження). Задля забезпечення ефективного регулювання міграцій населення і досягнення позитивного впливу цих процесів на зміцнення економічної безпеки національної економіки України визначено відповідний інструментарій державного регулювання міграції за складовими економічної безпеки держави, упровадження якого дає змогу забезпечити реалізацію стратегічних пріоритетів розвитку національної економіки завдяки зростанню інвестиційного потенціалу (інвестиційна безпека), ефективізації використання міграційних трансфертів і розвитку ринку міграційного капіталу (фінансова безпека), мінімізації деструктивних змін у соціально-демографічній сфері (соціальна, демографічна безпека), подолання галузево-секторальних і територіальних дисбалансів (виробнича безпека) і комерціалізації наукових розробок (інноваційно-технологічна безпека).
У статті на основі аналізу та систематизації наукових джерел щодо визначення сутності публічної політики з підготовки кадрів для харчової промисловості запропоноване власне бачення такої політики. Її трактуємо як сукупність заходів, що вживає держава для забезпечення потреб галузі у висококваліфікованих спеціалістах з відповідною освітою та професійною підготовкою. Охарактеризовано основні заходи з боку держави, які спрямовані на формування національної системи кваліфікацій, яка визначає вимоги до кваліфікації працівників у харчовій промисловості. Проаналізовано досвід і визначено основні особливості світових організацій, що займаються підготовкою кадрів для харчової промисловості. Обґрунтовано основні завдання Міністерства освіти і науки України щодо забезпечення реалізації державної політики в галузі освіти, зокрема політики щодо підготовки кадрів для харчової промисловості. Здійснено аналіз нормативної бази, яка регулює питання підготовки кадрів для харчової промисловості в Україні.
Досліджено актуальне питання шляхів удосконалення управлінських рішень та осучаснення комунікаційної політики туристичного підприємства. Здійснено аналіз практики прийняття управлінських рішень і організації комунікацій у туристичній агенції, визначено проблемні місця і надано рекомендацій щодо успішного функціонування в кризових умовах воєнного стану. Виявлено, що туристична агенція, яка в докризовий період була одним з галузевих флагманів в Україні, в умовах війни та післявоєнної відбудови соціально-економічного середовища потребує суттєвого удосконалення практики прийняття управлінських рішень. Запропоновано широке використання та опрацювання інформаційних потоків, переосмислення підходів до управління персоналом та його мотивації. Надано рекомендації щодо продуктової диверсифікації і впровадження туристичних напрямів, заснованих на концепціях культурного та креативного туризму. Рекомендовано осучаснити комунікаційну політику підприємства шляхом її цифровізації, віртуалізації, упровадження технологій онлайн-спілкування в соціальних мережах і побудови ефективної моделі інтернет-комунікацій маркетингу. Подальші дослідження рекомендовано спрямувати на питання контролю ефективності управлінських рішень і комунікативних практик, розвитку маркетингової діяльності підприємства.
туристичне підприємство, інновації, управлінські рішення, комунікації, інформація, цифрові технології
У контексті цифрової економіки дослідження показали, що перехід від традиційних методів до цифрових є надзвичайно важливим для забезпечення економічної стабільності та безпеки підприємства в найбільш проблемний період його діяльності. Наприклад, у період пандемії СОVІD-19 і повномасштабної війни можливість замовити продукцію, не покидаючи дому, стала особливо важливою для споживачів, і цей чинник став набагато більш значущим. Установлено, що елементи цифрової трансформації стали основними факторами у розвитку та підтримці економічної безпеки малих і середніх підприємств. Використання вказаних напрямів цифровізації дозволяє ефективно зміцнювати діяльність підприємств і забезпечувати їхню конкурентоспроможність на ринку. Загалом упровадження цифрових технологій сприятиме збереженню більшості підприємств на ринку та збільшенню їхнього внеску в розвиток економіки. Шляхом використання методів індукції та дедукції припускаємо гіпотезу, що саме на основі використання цифрових технологій можна зміцнити економічну безпеку підприємства, використовуючи інструменти цифровізації.
економічна безпека, підприємницька діяльність, пандемія СОVІD-19, війна, цифровізація
Розглянуто особливості розвитку світової економіки в умовах фрагментації та її вплив на глобальний економічний прогрес. Розкрито міждисциплінарний характер фрагментації світової економіки. Аргументовано, що для світової економіки, яка після десятиліть поглиблення економічної інтеграції перебуває в кризовому стані, вплив фрагментації на економічний прогрес є негативним. Досліджено концептуальні підходи до геополітичної ролі та економічного потенціалу акторів, залучених до процесів забезпечення глобального економічного прогресу. Проаналізовано фрагментацію та її зв’язок з процесами регіоналізації у світовій економіці. Зазначено, що розрив торговельних зв’язків найбільш негативно вплине на країни з низьким рівнем доходу. Виявлено, що фрагментація посилилася під впливом кризових явищ, зокрема світової фінансової кризи 2008-2009 рр., торговельних війн, санкційної політики, дезінтеграційних процесів в ЄС, пандемії COVID-19 і війни росії в Україні. Розкрито функції міжрегіональної взаємодії. Зазначено, що інституціоналізація глобальної системи сприяє розширенню повноцінної співпраці, формуванню принципів і правил взаємодії, а також пошуку оптимальних шляхів вирішення глобальних проблем і ефективнішого поєднання ресурсів залучених сторін. З огляду на темпи глобалізації проаналізовано глобальний експорт потоків товарів, послуг і фінансів.
глобальний економічний прогрес, фрагментація світової економіки, економічний розвиток, глобалізація, кризи, регіональна інтеграція, глобальні ланцюги поставок, інтеграція, регіоналізація
УКР 
ENG
УДК 332:003.13:330.11.4; JEL E22, O18, O40