Регіональна економіка -- 2024 рік, №1(111)

Статтю присвячено обґрунтуванню методичного патерну з оцінювання економічних і соціальних результатів розбудови територій відновлення та його апробації на прикладі територіальних громад Донецької області. На основі аналізу чинного нормативно-правового законодавства ідентифіковано території відновлення в Донецькій області та запропоновано пул показників, що відображують ключові економічні та соціальні результати розбудови цих територій в умовах війни. За підсумками оцінювання соціально-економічних результатів розбудови територіальних громад у Донецькій області наголошено на тому, що в умовах війни деяким територіям відновлення вдається швидше відроджувати свій соціально-економічний потенціал. Представлено декомпозицію частки місцевих податків і зборів у загальному обсязі доходів бюджету в розрізі територіальних громад Донецької області. Беззаперечним лідером визнано Краматорську міську територіальну громаду. До аутсайдерів соціально-економічного відновлення віднесено Андріївську, Криворізьку, Шахівську та Комарську громади, що зумовлює необхідність посиленої уваги до них з боку держави та органів місцевого самоврядування, а також розроблення дієвих пропозицій щодо покращення результатів розбудови цих територій у воєнний час. 

економічні та соціальні результати, патерн, оцінювання, території відновлення, розбудова, територіальні громади, Донецький регіон 

Розглянуто роль інновацій у підвищенні продуктивної спроможності економіки регіонів України. Оцінено місце України у світових рейтингах індексу інноваційного розвитку економіки. Проаналізовано зміну місця України за підіндексами інноваційного розвитку за версією Bloomberg упродовж семи років. Побудовано матрицю рівня продуктивності інноваційної діяльності, яка містить ключові параметри інноваційної діяльності в розрізі її шістьох напрямів. На основі побудови лінійної моделі 14-факторної множинної регресії здійснено оцінювання залежності між багатофакторною продуктивністю та інноваційною діяльністю регіонів України. Результати проведеного моделювання свідчать про посилення тенденцій негативного випливу інноваційної діяльності на багатофакторну продуктивність у 2021 р. порівняно з 2013 р. Зазначено, що активізація інноваційних процесів до певного часу призводить до підвищення продуктивної спроможності економіки регіону, не всі інноваційні процеси справляють безпосередній або значний вплив на зростання багатофакторної продуктивності економіки, а деякі розглянуті чинники негативно впливають на її формування, адже призводять до її зменшення. Проаналізовано основні моменти наявного так званого парадоксу інновацій і продуктивності. 

продуктивна спроможність, спроможність економіки, регіони, багатофакторна продуктивність, інноваційна діяльність, моделювання, нові технології, інноваційний парадокс 

Релокації (переміщення) підприємств стали реаліями ведення українського бізнесу останніми роками. Цей процес особливо посилився з початком повномасштабних бойових дій на території України та вимушеним переміщенням багатьох підприємств в умовно безпечні регіони. На державному та регіональному рівні впроваджуються заходи з підтримки та сприяння розвитку релокованих підприємств. Розглянуто актуальні питання релокації підприємств, викликаної веденням бойових дій на території України. Здійснено аналіз регіонів, в які найбільш активно переїжджають підприємства, та галузевої структури релокованих підприємств. Проведено оцінювання впливу процесу переміщення підприємств на соціально-економічний розвиток областей Карпатського регіону та визначено вплив як незначний. Також проаналізовано ймовірність негативного впливу на стан довкілля в результаті додаткового антропогенного та техногенного навантаження на довкілля. Визначено переваги та недоліки релокації бізнесу для розвитку Карпатського регіону. Обґрунтовано необхідність урахування динаміки релокації бізнесу під час стратегічного планування розвитку областей, в які релокуються підприємства. 

стратегія розвитку, програма переміщення підприємств, Карпатський регіон, SWOT-аналіз, еколого-економічний вплив 

Розглянуто зміст та особливості міжнародної практики функціонування агломерацій, окреслено основні моделі врядування в сучасних агломераціях. На основі ретроспективного аналізу національного законодавства розкрито специфіку та фрагментарність зрушень щодо інституційно-правового забезпечення ідентифікації, функціонування та розвитку агломерацій. Доведено, що навіть в умовах воєнного стану жодною нормою закону не регламентовано функціонування агломерації як реального об’єкта державної регіональної політики, каталізатора інноваційного розвитку та згуртованості територій. Підкреслено, що концепт пріоритетності ідентифікації та забезпечення функціонування агломерацій в Україні, зважаючи на сучасну європейську політику згуртованості, означено виключно на підзаконному рівні в Державній стратегії регіонального розвитку на 2021-2027 роки. Проте в чинних ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» і ДБН Б.1.1-14:2021 «Склад та зміст містобудівної документації на місцевому рівні», термін «агломерація» не застосовано, а критерії визначення меж міських агломерацій не встановлено. Виокремлено актуальні проблеми інституційно-правового забезпечення розвитку агломерацій як предмета реального врегулювання виключно нормами закону в контексті формування сталої регіональної політики. 

агломерації, розвиток агломерацій, інституційно-правове забезпечення, регіональна політика 

Здійснено оцінювання диспропорцій рівнів продуктивності праці в розрізі регіонів України. Визначено, що низька продуктивність праці є однією з визначальних проблем гальмування розвитку економіки України разом з питаннями неефективного використання трудових ресурсів і політикою оплати праці. Досліджено, що проблема полягає не тільки в низькому рівні продуктивності праці, а й у низьких темпах приросту означеного показника. Розраховано динаміку ВРП та зайнятого населення у 2014-2020 рр., проведено рейтингування регіонів за рівнем концентрації зайнятості. Здійснено порівняльний аналіз рівнів концентрації зайнятості за досліджуваний період та виявлено зміни регіональних диспропорцій зайнятості. На основі аналізу показників зайнятості та ВРП визначено, які регіони демонструють ефективність використання трудових ресурсів в Україні, та виявлено переважання в країні регіонів з неефективним використанням трудових ресурсів. Обґрунтовано найбільш вагомі причини утримання низького рівня продуктивності праці в Україні та її регіонах і запропоновано відповідні рекомендації для вирішення цих проблем. 

продуктивність праці, регіон, зайнятість, регіональні диспропорції, трудові ресурси, людський потенціал, економічне зростання 

Виокремлено основні геополітичні фактори, які впливають на фондові ринки. Обґрунтовано доцільність диверсифікації інвестиційного портфеля для зменшення можливого ризику від інвестицій у конкретні країни або регіони, а також рекомендовано вкладати в активи, що є менш чутливими до геополітичних факторів. Визначено наслідки впливу економічних санкцій і торговельних воєн на фондові ринку світу та інвестиційний клімат. Розглянуто спроби мінімізації ризиків урядами США та країн-членів ЄС. Досліджено основні законодавчі акти, що регулюють фондовий ринок. Визначено, що законодавство США та ЄС має багато спільних рис, спрямоване на захист інвесторів і забезпечення прозорості на фондовому ринку. Рекомендовано застосовувати досвід цих та інших країн в Україні щодо фондового ринку, що дасть додатковий захист та вирівняє розходження в розвитку українського ринку цінних паперів. Визначено переваги імплементації закордонного досвіду: залучення іноземних інвестицій, створення прозорого та ефективного фондового ринку, захист прав інвесторів. Проаналізовано діяльність фондового ринку України впродовж 2021-2023 рр. 

фондовий ринок, інвестиції, цінні папери, інвестиційний портфель, інвестиційний клімат 

Актуалізовано питання важливості оборонно-промислового комплексу в економіці України та національній безпеці як у воєнний період, так і в період повоєнної відбудови. Проаналізовано інноваційно-технологічний розвиток сектору оборонної промисловості та встановлено фактори, що системно впливають на цей процес. Обґрунтовується необхідність застосування концептуальних засад інноваційних екосистем для формування сучасної моделі розвитку оборонної промисловості України в напрямі підвищення рівня її технологічності. Ідентифіковано й охарактеризовано ключових учасників інноваційної екосистеми, що сьогодні мають безпосереднє відношення до сектору Defense Tech (оборонні технології). Розроблено пропозиції щодо застосування реальних інституційних механізмів розв’язання першочергових завдань формування інноваційної екосистеми оборонної промисловості. 

оборонна промисловість, інноваційна екосистема, інституційний механізм, інноваційно-технологічний розвиток, Defense Tech (оборонні технології) 

Оцінено трансформації динаміки та структури вітчизняного товарного експорту під впливом повномасштабної російської агресії. Виявлено причини й діапазон розбіжностей між вартісними та фізичними обсягами експорту з України в розрізі товарних груп і окремих (найважливіших) товарів. Аналітично обґрунтовано виклики та загрози для нарощування українського товарного експорту з огляду на його сировинну орієнтацію, зокрема: високу залежність від кон’юнктури на світових ринках сировини; реалізацію сировинної продукції (зернових, олійних, руд і металів) за низьким цінами; погіршення умов зовнішньої торгівлі для України; вагому складову імпорту та толінгу в експорті. Окреслено три сценарії розвитку вітчизняного експортного потенціалу у воєнному та повоєнному періодах. Акцентовано на соціально-економічних ризиках від реалізації в Україні орієнтованої на експорт моделі розвитку. Теоретично доведено перспективи нарощування експортного потенціалу в умовах формування новітньої моделі розвитку національної економіки, зорієнтованої на розширення внутрішнього ринку, підтримку вітчизняних товаровиробників і посилення участі держави в стимулюванні розвитку стратегічних секторів, передусім оборонно-промислового комплексу, машинобудування, хімічної промисловості. 

експорт, товарні групи, імпорт, сировинна продукція, умови зовнішньої торгівлі, моделі розвитку економіки 

Аналізуються внутрішні та зовнішні чинники, які формують міжнародну конкурентоспроможність національної економіки. Основна увага зосереджена на впливі економічних, політичних, технологічних, соціокультурних та природно-географічних чинників. Досліджено, як світові ринкові умови, глобальна конкуренція та економічні інтеграції впливають на економіку країни. Розглянуто значення політичної стабільності та міжнародних норм у контексті економічного зростання. Особлива увага приділяється ролі новітніх технологій і глобальних інновацій, що визначають здатність країни до адаптації та впливу на міжнародну арену. Також виявлено, як культурна сумісність і міжнародна трудова міграція впливають на конкурентні переваги національної економіки. Доведено необхідність використання комплексного підходу до аналізу та стратегічного планування, що призведе до підвищення міжнародної конкурентоспроможності країни. 

конкурентоспроможність, міжнародна економіка, внутрішні чинники, національна економіка, зовнішні чинники, ефективність, інвестиції 

Досліджено проблему інноваційної діяльності українського підприємства з виробництва молочної продукції. З використанням методів аналізу та синтезу проаналізовано стратегічне планування інноваційного розвитку, особливості реалізації інноваційних проєктів. Виявлено, що продуктові інновації мають здебільшого покращувальний характер, спрямовуються на молодіжну аудиторію. Організаційна побудова передбачає чіткий розподіл завдань і обов’язків спеціалістів на всіх етапах розроблення та впровадження інноваційної стратегії. Розглядаються питання реалізації відповідних управлінських рішень, урахуванню та попередженню можливих ризиків інноваційної діяльності. Надано рекомендації щодо залучення фахівців дистрибуції та незалежних консалтингових компаній. Запропоновано здійснювати деталізацію та уточнення інвестиційних планів у квартальних, місячних і тижневих планах. Виявлено, що кадрове забезпечення інноваційного розвитку має формалізований характер. Для збільшення інноваційного потенціалу персоналу рекомендовано запровадити організаційно-кадровий аудит, що дасть змогу привести інноваційний потенціал у відповідність цілям інноваційного розвитку підприємства. Рекомендовано більше уваги приділяти виявленню, оцінюванню та попередженню інноваційних ризиків. Подальші дослідження доцільно сконцентрувати в напрямі аналізу переваг і недоліків інноваційної політики підприємства в умовах війни та післявоєнного відновлення вітчизняної економіки. 

організаційні інновації, продуктові інновації, технологічні інновації, стратегічне планування, маркетинг, молочна продукція 

Висвітлено теоретичні основи та методику дослідження концепції корпоративної соціальної відповідальності в бізнесі. Виокремлено основні напрями та методи впровадження соціальної відповідальності в практиці. Проаналізовано сильні та слабкі сторони практики корпоративної соціальної відповідальності. Описано три моделі соціальної відповідальності: американську, європейську та азійську. Виокремлено глобальні підходи, які можна адаптувати в Україні. Подано рекомендації стосовно основних напрямів розвитку соціальної відповідальності для українських компаній. Акцентовано на важливості активної ролі держави в уточненні критеріїв, удосконаленні чинних і розробленні нових програм у сфері корпоративної соціальної відповідальності, а також стимулюванні науково-практичних ініціатив для формування соціально відповідальної громади. Визначено напрями соціальної діяльності компаній з високим рівнем корпоративної соціальної відповідальності. 

корпоративна соціальна відповідальність, бізнес, конкурентоспроможність, соціальні проєкти, соціальне інвестування