У статті представлено теоретичні підходи до застосування механізмів маркетингу на територіальному рівні, а також детально описано складові, що утворюють маркетингову стратегію громад. Опрацьовано особливості використання маркетингових інструментів, включно з моделлю 4Р – продукт, ціну, місце та промоцію на території, які доповнені двома Р – політикою та громадою, що внаслідок зростання децентралізації набувають вагомого значення у розвитку та управлінні громадами через маркетинговий підхід. Особливу увагу приділено сегментації цільових споживачів і маркетинговим дослідженням для ідентифікації потреб цільових аудиторій у контексті надання громадських послуг. Наголошено на необхідності врахування територіальної громади як складної системи з множинністю компонентів, що може бути аналізована з трьох аспектів: адміністративно-територіального поділу, потреб споживачів і секторального аналізу. Використання різноманітних підходів до структуризації маркетингових елементів сприяє зміцненню конкурентних позицій і підсиленню зацікавленості до територій.
маркетинг, територіальний маркетинг, стратегії, інструменти територіального маркетингу, територіальні громади
Розглянуто основні критерії поняття «фінансово-економічна спроможність територіальної громади». Визначено основні завдання місцевого розвитку, які впливають на забезпечення фінансової спроможності територіальної громади: створення ефективної соціальної, виробничо-транспортної інфраструктури та збалансоване природокористування; підтримка та сприяння розвитку підприємницької діяльності; формування фінансової спроможності, яка б відповідала фінансовим потребам громади; досягнення ефективності використання та оптимальності розподілу фінансових ресурсів; зміцнення фінансового потенціалу громади; реалізація довгострокових стратегічних орієнтирів громади в питаннях соціально-економічного розвитку; диверсифікація фінансових надходжень до бюджету громади між різними галузями діяльності; покращення системи адміністрування місцевих податків і зборів; формування системи розподілу фінансів між територіями громади на основі соціальної справедливості; підвищення ефективності та прозорості використання бюджетних коштів. Виділено три види спроможності громад: потенціальна чи розрахункова спроможність; спроможність, яка юридично визнається КМУ; реальна спроможність. Розроблено механізм реалізації фінансово-економічного потенціалу громади та визначено, що розвиток громади локального рівня залежить насамперед від трьох основних факторів: управлінського апарату громади, соціально-економічного потенціалу території та фінансового потенціалу території. Зроблено висновки, що основним завданням громад для забезпечення фінансової спроможності є диверсифікація фінансових надходжень до бюджету та ефективне використання ресурсів на примноження фінансового капіталу.
територіальна громада, фінансово-економічна спроможність, адміністративно-територіальна реформа, податки та збори, потенціал
Проаналізовано роль науки як способу формування та нарощування інноваційного потенціалу розвитку економіки та суспільства. Визначено та охарактеризовано стан та особливості функціонування наукової сфери України в умовах російсько-української війни. Обґрунтовано висновок, що більшість сучасних проблем науки є продовженням та загостренням тих факторів впливу, які мали місце в довоєнний період. Узагальнено особливості підходів щодо перспектив розвитку науки як дієвої складової національної інноваційної системи та напрямів її участі в післявоєнній відбудові країни.
наука, наукова сфера, проблеми, інноваційний потенціал, перспективи, післявоєнна відбудова
Акцентовано на проблеми дестабілізації національної економіки України та її регіональних ринків в умовах війни. Визначено ключові виклики регіональному розвитку в короткостроковому періоді. Указано на довгострокові виклики розвитку регіональних ринків праці й доведено, що політика нівелювання їх має базуватися на зміцненні конкурентоспроможності та посиленні конвергенції з ринками праці ЄС. Охарактеризовано найкритичніші тенденції соціальної стабільності в регіонах. Наведено статистичні параметри зареєстрованого регіонального ринку праці в частині пропозиції праці та в частині попиту на працю до та під час війни. Виокремлено причини низького рівня зареєстрованого безробіття в регіонах. Проаналізовано рівень збалансованості регіональних ринків праці, ідентифіковано основні ризики й загрози їх функціонуванню та розвитку. На основі аналізу регіонального сукупного попиту й сукупної пропозиції у 2008, 2014 і 2021 рр. розраховано та оцінено рівень збалансованості кон’юнктури вітчизняного ринку праці. Визначено три типи праценадлишкових регіонів. Окреслено пріоритети державної політики стабілізації функціонування і забезпечення розвитку регіональних ринків праці в Україні.
регіональна політика, ринок праці, просторові дисбаланси, виклики, ризики, загрози, дестабілізаційні процеси, війна
Стаття присвячена продуктивності ресурсів економіки регіонів України та її впливу на загальну факторну продуктивність регіонів. Відповідно до методики, що використовується в Європейському Союзі та Організації економічного співробітництва та розвитку, проведено оцінювання продуктивності ресурсів за регіонами України у 2021 році, а також виокремлено чотири групи регіонів за рівнем досліджуваного показника. Запропоновано теоретичну модель продуктивності ресурсів, на підставі якої було висунуто гіпотезу щодо наявності зв’язку між загальною факторною продуктивністю економіки регіонів та обраними факторами зазначеної моделі. На основі кореляційно-регресійного аналізу визначено ступінь впливу продуктивності ресурсів на загальну факторну продуктивність регіонів, а також доведено гіпотезу про залежність регіональної продуктивності від продуктивності ресурсів та щільності їх продукування.
Актуалізовано потребу в трансформації агропромислового виробництва як одного з провідних секторів національного господарства, який за тривалий період свого розвитку зміг досягнути такого рівня, за якого він не лише забезпечує внутрішньодержавні потреби в продуктах харчування, а займає вагому нішу на світових ринках. Сучасний етап соціально-економічного розвитку країни визначається необхідністю модернізаційного повоєнного відновлення всіх сфер життєдіяльності українського суспільства, значними прагненнями та можливостями більшого залучення нашої країни до мережі світогосподарських зв’язків і необхідністю врахування правил міжнародної взаємодії, вимагає вибору та цілеспрямованого дослідження найбільш актуальних видів агропромислової інтеграції, які б забезпечували активізацію та підвищення ефективності інтеграційних процесів. Як свідчить європейська практика, найбільш ефективними видами агропромислової інтеграції є кооперативи та кластери. Обґрунтовано, що підтримка агропромислових формувань такого типу в Україні на основі забезпечення взаємоузгоджених інтересів виробників продовольчої продукції та сільських територій має забезпечуватись завдяки синергетичному ефекту від агропромислової інтеграції, який значно підвищить ефективність такої взаємодії.
У статті зроблено аналіз основних факторів, що впливають на конкурентоспроможність суб’єктів господарювання у швидкозмінній глобальній економіці. Досліджено значення інновацій, оперативної ефективності та стратегічного позиціонування у створенні стійких конкурентних переваг. Визначено, що успішна адаптація до ринкових умов вимагає від суб’єктів господарювання розроблення комплексних стратегій, які охоплюють не лише внутрішні процеси, але й зовнішнє співробітництво та політичну підтримку. Наголошено на динамічній взаємодії між різними факторами, які формують конкурентне середовище і підкреслюють важливість постійного інноваційного розвитку та стратегічної гнучкості для забезпечення довгострокової конкурентоспроможності.
конкурентоспроможність, кризові умови, суб’єкти господарювання, конкурентні переваги, управління
Розглянуто основні наукові засади та визначено основні наукові підходи до методології дослідження систем економічної безпеки підприємств (системний, структурний, функціональний, процесний, комплексний, організаційно-науковий, ресурсно-функціональний). Установлено, що інтеграція цих підходів дає змогу глибше зрозуміти механізми функціонування і розбудови економічної безпеки підприємств на різних рівнях. Охарактеризовано специфічні наукові підходи (захисний, конкурентний, гармонізаційний, конвергентний, динамічний, адаптаційний, діяльнісний, реактивно-ситуативний, стійкісний), притаманні розбудові методологічних засад безпекології. Доведено, що така методологія має значний науковий базис, представлений у численних працях, які детально аналізують феномен економічної безпеки на різних рівнях – від держави та регіонів до окремих організацій. Установлено, що проблематика безпекології переживає значні трансформації, що визначаються змінами в зовнішньому та внутрішньому середовищі підприємств в умовах щораз більшої турбулентності та динаміки. Визначено, що ці зміни викликають постійну потребу в аналізі, удосконаленні та розвитку нових підходів, механізмів та інструментів для ефективного реагування на нові загрози та виклики. Доведено, що сучасні умови інформатизації та цифровізації вимагають залучення нових інформаційно-технологічних основ до методологічного апарату, що розширює можливості та методи пізнання. Визначено, що синтез різних наукових підходів і принципів створює концептуально новий базис безпекології, який відображає необхідність всебічного та глибокого аналізу економічної безпеки підприємств, ураховуючи їхню взаємодію з різними економічними, соціальними, політичними та технологічними системами. Установлено, що такий підхід дає змогу не лише глибоко аналізувати наявні умови та загрози, але й прогнозувати потенційні виклики та розробляти ефективні стратегії забезпечення стійкості та розвитку.
Досліджено особливості функціонального підходу в менеджменті підприємства туристичного бізнесу, яке працює в умовах війни, та розроблено практичні рекомендації з його удосконалення. Виявлено, що функція планування розвитку передбачає етапи стратегічного та операційного планування. Запропоновано створити цифрову інформаційну систему безпечного туризму з доступом у мережі «Інтернет». У межах функції організування підтверджено ефективність роботи агенції, запропоновано складання загального бізнес-плану для узгодження операційних планів і можливостей розподілу ресурсів. Для подолання цінових шоків і врахування споживацьких пріоритетів запропоновано запровадити гнучке ціноутворення з орієнтацією на попит на цільовому ринку. Результативність реалізації мотиваційної функції підтверджено створенням працездатного колективу та розвитком корпоративних відносин. Для зростання продуктивності праці запропоновано узгодити винагороду персоналу за показниками ефективності з рівнем мотиваційних очікувань персоналу. Для збільшення якості реалізації функції контролювання запропоновано визначити джерела економії витрат. Рекомендовано запровадити аналіз можливостей і загроз зовнішнього середовища та сильних і слабких сторін агенції. Подальші розвідки запропоновано скерувати в бік виявлення джерел зростання прибутковості агенції та управління фінансовою безпекою.
функція планування, функція організування, функція мотивування, функція контролювання, туристична агенція, війна
УКР 
ENG
УДК 35:342.25; JEL R13, F20