Розкрито сутність інноваційного імперативу соціально-економічного розвитку держави. Визначено та проаналізовано системні проблеми розбудови української економіки на шляху формування заявленої в державних програмних документах інноваційної моделі розвитку та їхній вплив на національну самодостатність і національну безпеку. Обґрунтовано положення, що вже сьогодні потрібні конкретні дії щодо відтворення інноваційних процесів у реалізації загальної стратегії післявоєнної відбудови України та належить оптимізувати власний алгоритм упровадження реформ.
інновації, наукові розробки, інноваційний імператив, відбудова, інноваційний потенціал
Війна та її наслідки актуалізували безпекові виклики в енергетичному секторі для більшості регіонів країни. Це вимагає від регіональних органів влади вжиття дієвих заходів, спрямованих на посилення рівня енергетичної безпеки регіонів. Актуальність цього завдання зростає і в контексті посилення сучасних викликів глобалізації, спричинених російською військовою агресію проти України. Передусім це стосується посилення глобальних коливань на міжнародних ринках енергетичних ресурсів. Для більшості регіонів України набуває особливо важливого значення посилення власної енергонезалежності на основі впровадження відновлюваної енергетики та підвищення ефективності використання альтернативних видів палива, ураховуючи наявний природно-ресурсний потенціал. Водночас доцільно здійснювати розукрупнення та просторову деконцентрацію об’єктів енергетики з одночасним посиленням їхнього фізичного захисту та залученням інвестицій в їхню технологічну модернізацію. Підвищенню рівня енергетичної безпеки кожного регіону також сприятиме зростання енергоефективності регіональної економіки та ЖКГ, а також зниження рівня енергоспоживання бюджетними установами. Для цього мають упроваджуватися енергоощадні технології та відбуватися послідовний перехід до ринкових цін на енергоресурси.
Проаналізовано загальні підходи до створення стратегічних планів і планів соціально-економічного розвитку окремих територіальних громад у Закарпатській області, розташованих у різних районах. Особливий акцент було зроблено на необхідності узгодження стратегічних напрямів розвитку громад із стратегічними пріоритетами на рівні регіону та країни. Розглянуто основні тенденції розвитку громад, що відображаються у формулюванні мети, стратегічних та оперативних цілей, а також у визначенні основних пріоритетів розвитку та в подоланні різних проблем, зокрема тих, які стосуються розвитку людського капіталу, інфраструктури, покращення стану довкілля, розвитку малого та середнього бізнесу, енергоефективності та підвищення ефективності управління. Виявлено, що деякі з підходів до формулювання стратегічних цілей можуть виходити за межі декларативних, оскільки містять широкий спектр завдань, які в сучасних умовах не завжди можуть бути реалізовані через недостатні ресурси.
територіальні громади, конкурентоспроможність, децентралізація, стратегії розвитку, інвестиції, потенціал
Розкрито сутність медичної реабілітації учасників бойових дій як важливого аспекту охорони здоров’я, спрямованого на відновлення або поліпшення фізичного, психологічного та соціального функціонування захисників з різними видами бойової травми. Проаналізовано різні види реабілітаційних стратегій (ранній початок, імплементація сучасних технологій, індивідуалізація, соціально-психологічна адаптація тощо), які дають змогу підвищити ефективність та економічність процесу відновлення. Охарактеризовано позитивний соціоекономічний вплив комплексної реабілітації комбатантів, зокрема з інвалідністю, що зменшує витрати на військову охорону здоров’я, пришвидшує одужання, підвищує боєздатність, допомагає реінтеграції в суспільство та фінансовій незалежності ветеранів і забезпечує загальну економічну вигоду. Показано, що інвестиції в реабілітаційні послуги для військовослужбовців не тільки покращують результати для окремих пацієнтів, але й сприяють економічному добробуту суспільства загалом. Наголошено на соціоекономічних перевагах використання інновацій, раннього початку інтервенцій, персоналізації підходів і відповідному розподілі фінансових ресурсів, що забезпечить учасникам бойових дій доступ до своєчасних і належних реабілітаційних послуг.
медична реабілітація, військовослужбовці, соціальна адаптація, учасники бойових дій, економічна ефективність, витрати
Дослідження соціальної вразливості населення запропоновано здійснювати через градацію рівнів соціальної резилентності, яка є структурною і композиційною характеристиками стану економічної системи, а також відображає функціонування таких сфер, як якість соціально-трудових відносин, рівень і якість життя, демографічна, екологічна та продовольча безпека. Визначено, що принципами реалізації моніторингу соціальної резилентності – вразливості є комплексність, системність, ієрархічність, адекватність показників, однозначність і пролонгованість. Аргументовано, що оптимальна етапізація методичного підходу до дослідження соціальної вразливості передбачає формування системи компонент та індикаторів (розділених на регресори та каталізатори); обґрунтування раціональної методики нормування показників, ураховуючи порогові величини; визначення динамічних коефіцієнтів вагової значущості індикаторів і складових; побудову просторово-темпоральних рядів емпіричних показників соціальної резилентності. Науково-прикладна значущість методичного підходу полягає у визначенні векторів порогових значень індикаторів соціальної резилентності (нижнє граничне – верхнє граничне; нижнє оптимальне – верхнє оптимальне) як допустимих інтервалів перебування системи в стані динамічної рівноваги.
вразливість, соціальна сфера, резилентність, населення, територія, метод, індикатори, пороги, система
Ідентифікується вразливість населення в умовах ризиків і загроз повномасштабної війни росії проти України, насамперед у визначниках політичної, економічної і соціальної компонент з пріоритетним посилом на значущість безпеки. Акцентовано увагу на ретроспекції чинників геополітичної і геоекономічної природи вразливості, зокрема в соціогуманістичному контексті стосовно українського населення. Показано, що соціальна вразливість висвітлює стан порушення балансу стабільності динамічної рівноваги в життєдіяльності системи «населення» на різних щаблях її організації, яка через співвідношення вразливості та стійкості відображає самопочуття людини у відповідь на ризикогенні впливи в соціальному середовищі, генеруючи відповідні зміни її життєдіяльності в подальших стохастичних життєвих стратегіях. Соціальна вразливість відстежується в оптиці рефлексії населення на наростання ризиків і загроз різноманітного походження. Зазначено, що в політиці її зниження на особистісному рівні більш випукло проявляються соціально-захисні чинники, а на суспільному – безпекові. Запропоновано поняття «соціально допустимий дефіцит». Підкреслено, що система заходів державної політики на різних ступенях ієрархії, спрямованих на визначення гранично допустимого рівня дефіцитування задоволення потреб населення та на його оперативне подолання, становить сутність безпекової категорії захисту, скерованої на вирішення двоїстого завдання: мінімізації соціальної вразливості та максимізації соціальної стійкості населення.
соціальна вразливість, населення, ризики, резилентність, соціально допустимий дефіцит, соціальна захищеність, безпека
Розглянуто варіації трактування категорії «сільські території» різними науковцями та зосереджено увагу на важливості сільських територій для розвитку агропромислового комплексу країни. Охарактеризовано теоретичні підходи до визначення сутності цього поняття, а саме такі: територіальний, просторовий, системний, структурний та багатокритеріальний. Виокремлено переваги та недоліки цих підходів. Наведено та окреслено основні функції, що виконують сільські території. Визначенню поняття «сільські території» бракує функціональності, тобто можливості використання для потреб не тільки в різних галузях економіки, а й у соціальній та екологічній сферах для розроблення концепцій розвитку сільських територій та механізмів управління ними. Тому було запропоноване визначення категорії «сільська територія».
сільські території, система, підхід, сільське господарство, агропромисловий комплекс, сільський розвиток, потенціал
Досліджено питання впливу природних умов і ресурсів на конкурентоспроможність туристично-рекреаційної сфери Карпатського регіону України. Висвітлено методичні підходи до оцінювання їх у системі чинників конкурентоспроможності досліджуваної сфери. Для розрахунку індексів конкурентоспроможності запропоновані домінантні індикатори. Розраховано часткові та інтегральні індекси конкурентоспроможності туристично-рекреаційної сфери регіонів України за домінантними природно-ресурсними чинниками. Визначено рейтингові місця областей Карпатського регіону серед областей України за показниками інтегральних індексів впливу природно-ресурсних чинників на конкурентоспроможність туристично-рекреаційної сфери, зокрема: Закарпатська область – перше, Львівська – друге, Івано-Франківська – п’яте, Чернівецька – сімнадцяте. Установлено, що наявне в Карпатському регіоні поєднання природних умов і ресурсів забезпечує суттєві конкурентні переваги його областей у сфері туристично-рекреаційної діяльності на загальнодержавному рівні.
Сучасним наративом у діяльності вітчизняних корпорацій, попри руйнівний вплив військової російської агресії, є дотримання ESG-принципів, які нині є корелятором в оцінюванні їхньої роботи. Відповідність ESG-принципам, що своєю чергою відповідають цілям сталого розвитку, є чинником зниження ризиків, формування репутації та фактором у прийнятті якісних інвестиційних рішень. Установлено, що дотримання ESG-принципів у діяльності корпорацій в умовах воєнного стану сприяє вирішенню завдань екологічних програм, проєктів збереження природи, забезпечення безпеки виробництв, боротьби з кліматичними ризиками та наслідками екоцидів, спричиненими агресією рф на території України. Водночас корпорації, дотримуючись ESG-принципів у своїй діяльності, реалізують соціальний захист працівників, забезпечуючи їхній добробут (справедлива оплата праці, охорона здоров’я та безпека на робочому місці, програми різноманітності, справедливості та інклюзії, підтримка прав людини та стандартів праці). Особливої ваги у вітчизняних реаліях набувають управлінські стандарти ESG-принципів, як от: антикорупційні заходи, податкова прозорість і неприхованість методів прийняття рішень ради управителів. За показниками прозорості в системі корпоративного управління та корпоративної соціальної відповідальності до першої десятки у 2022 р. потрапили такі українські корпорації: ВФ Україна (мобільний оператор Vodafone), Перший український міжнародний банк, група «ДТЕК», Укргазбанк, НАЕК «Енергоатом», МХП, НЕК «Укргідроенерго», Укрзалізниця, НАК «Нафтогаз України та, Фармак.
ESG-принципи, корпорація, воєнний стан, стандарти, сталий розвиток
Проаналізовано дисбаланси місцевих бюджетів, які обумовлені нерівномірністю надходжень ПДФО з грошового забезпечення військовослужбовців до місцевих бюджетів. З’ясовано специфіку системи вирівнювання в Україні. З одного боку, її прив’язка до одного податку – ПДФО, з другого,– суттєво вища, ніж в інших країнах, залежність місцевих бюджетів від ПДФО. Досліджено вплив рішення про переспрямування ПДФО з грошового забезпечення військовослужбовців з місцевих бюджетів до державного бюджету на систему фінансового вирівнювання та порушено питання справедливості наявної системи вирівнювання в Україні. Проаналізовані різні варіанти розподілу надходжень від ПДФО з грошового забезпечення військовослужбовців та обґрунтовано необхідність та важливість упровадження механізму зарахування ПДФО до місцевих бюджетів за місцем проживання, а не за місцем праці фізичних осіб-платників. Такий механізм є ефективним та діє в більшості зарубіжних країн. Є низка варіантів упровадження змін порядку зарахування ПДФО за місцем проживання фізичної особи-платника. Зазначено, що використання такого досвіду дає змогу розробити власний варіант.
система вирівнювання, територіальні громади, місцеві бюджети, податок на доходи з фізичних осіб, війна
Дослідження кризових явищ підприємств у сучасних умовах функціонування та необхідність реалізації дослідження загроз економічній безпеці підприємницьких структур, спрямованість і характер їхньої дії в контексті моделювання виробничо-господарських процесів є визначальним вектором актуалізації цієї роботи. Охарактеризовано поняття «загроза економічній безпеці підприємств». Представлено методику в контексті потрійної PRT-моделі структур, яка містить п’ять етапів. Обґрунтовано основні кількісні показники загроз з можливістю ранжування їх. Досліджено розподіл загроз економічній безпеці підприємств за групами з присвоєнням відповідного рангу. Обґрунтовано практичний інструментарій оцінювання потенційних загроз економічній безпеці ТОВ «Теко-Трейд» за допомогою PRT-матриці та застосування методу експертних оцінок на основі п’яти показників. Ідентифіковано основні причини виникнення загроз економічній безпеці досліджуваної компанії. На основі комплексного аналізування проєкту економічної безпеки підприємств використано мережеву модель (Activities on Nodes, AON). Аргументовано, що перевагою такого підходу до мережевого моделювання є можливість сформувати уявлення про комплекс робіт, взаємозв’язки між роботами, визначити критичний шлях і складові, оцінити резерви часу окремих робіт.
загрози економічній безпеці підприємств, моніторинг загроз економічній безпеці, PRT-матриця загроз, мережеве моделювання, модель типу АоN
УКР 
ENG
УДК 330.341; JEL L51