Регіональна економіка -- 2023 рік, №2(108)

Наголошено, що основними проблемами бюджетного вирівнювання в Україні є недостатній обсяг власних доходів місцевих бюджетів, високий рівень залежності місцевих бюджетів від трансфертів з державного бюджету, недостатня обґрунтованість порядку розрахунку показника податкоспроможності, низький рівень фінансової автономії громад, відсутність чіткого розподілу повноважень між органами державної влади та органами місцевого самоврядування, передання повноважень на рівень місцевого самоврядування без відповідного фінансового забезпечення, значна диференціація регіонів за рівнем соціально-економічного розвитку. Пропонується посилити в середньостроковій і довгостроковій перспективі роль інструментів вирівнювання видатків, доповнити представницьку податкову систему низкою податків, створити незалежне агентство для періодичного аналізу стану системи бюджетного вирівнювання, відновити практику використання угод щодо міжрегіонального та регіонального розвитку та програм подолання депресивного стану території. Основою нової системи вирівнювання мають стати державні стандарти послуг. З переходом до середньострокового планування місцевих бюджетів потрібно забезпечити стабільність і прогнозованість обсягів трансфертів місцевим органам влади та прозорість порядку їх розподілу. 

бюджетне вирівнювання, місцеве самоврядування, стандарти публічних послуг, трансферти, розподіл повноважень, диференціація власних доходів 

Розглянуто питання управління агломераціями. Указано на труднощі в узгодженні інтересів адміністративно-територіальних утворень, які діють в їхніх межах. Досліджено форми управляння агломераціями, що використовуються у світовій практиці. Звернуто увагу на переваги об’єднання суб’єктів агломерацій в окремі адміністративно-територіальні одиниці з відповідним набуттям агломераційними об’єднаннями правосуб’єктності. Проведено оцінювання результатів реалізації вітчизняної реформи децентралізації в частині добровільного об’єднання територіальних громад, що розташовані в межах агломераційних утворень, ядрами яких є обласні центри та міста із спеціальним статусом, і зроблено висновок про загалом низьку результативність цього шляху вирішення проблем управління агломераціями та необхідність пошуку додаткових управлінських форм і можливостей для регулювання агломераційних процесів в Україні. 

агломерація, форми управління, правосуб’єктність, обласні/регіональні центри, реформа децентралізації, територіальні громади 

У статті визначено тлумачення понять «концепція», «інтеграція» та «концепція інтегрованого розвитку». Встановлено, що для розроблення концепції інтегрованого розвитку використовують матеріали аналітичних досліджень, застосовують різні методи і методики аналізу (соціально-економічний, порівняльний, SWOT-аналіз, PESTLE-аналіз). Доведено, що завдяки розробленню концепції інтегрованого розвитку у територіальних громадах будуть реалізовані завдання стратегічного розвитку із використанням ефективності інтегрованих взаємозв’язків суб’єктів та об’єктів громади та їх органічного поєднання. Адже таким чином забезпечується доступність і прозорість стратегічного планування з дотриманням принципу сталого розвитку територій, визначаються пріоритетні проєкти і програми, створюється синергетичний ефект від інтеграції зовнішніх і внутрішніх дій суб’єктів громади, співробітництва їх для зростання конкурентоспроможності громади, збереження навколишнього середовища. Визначено, що формування концепції інтегрованого розвитку здійснюють на основі принципів, які використовують у відносинах соціально-економічної діяльності на території територіальної громади як закритої системи, що взаємодіє у відкритому просторі національного, міжнародного, регіонального рівня та інших просторових утворень (ринковий, економічний, соціальний, екологічний та інші специфічні відкриті простори). 

управління, територіальні громади, концепція інтегрованого розвитку, інтеграція 

Проаналізовано стан зовнішньої торгівлі регіонів України під час війни, досліджено динаміку та структурні зміни експорту та імпорту товарів у 2022 р. порівняно з 2021 р. За критеріями особливостей умов здійснення зовнішньої торгівлі та рівня прояву загроз зовнішньоторговельній безпеці виділено чотири групи регіонів. Обґрунтовано напрями зниження загроз зовнішньоторговельній безпеці регіонів в умовах воєнного стану. Для регіонів з високим та істотним рівнем загроз основними заходами визначено релокацію підприємств у безпечні регіони, удосконалення логістики експорту товарів і збільшення потужностей для переробки сировинної продукції. У регіонах з помірним і низьким рівнем загроз потрібно забезпечувати розвиток переробної промисловості, сприяти структурним трансформаціям економіки, активізувати інноваційну діяльність. Запропоновано механізм зниження загроз зовнішньоторговельній безпеці регіонів України в період повоєнної відбудови економіки, який передбачає узгодження цілей та завдань Плану відновлення України, експортної стратегії України, державної стратегії регіонального розвитку та стратегій соціально-економічного розвитку регіонів як основних інституційних інструментів із цільовою функцією покращення показників динаміки, структури та ефективності зовнішньої торгівлі. 

зовнішньоторговельна безпека, зовнішня торгівля, регіон, загрози, воєнний стан, повоєнне відновлення, інституційні інструменти, економічні важелі 

В умовах війни транспортно-логістична система України відіграє роль не лише «кровоносної системи економіки», але й справляє визначальний вплив на забезпечення гуманітарної, соціальної, продовольчої, енергетичної та воєнної безпеки. Війна в Україні вплинула на зміну логістики, структуру та обсяги міжнародних і транзитних вантажопотоків. Стрімке зростання обсягів залізничних та автомобільних вантажних перевезень у напрямку Польщі, Словаччини, Угорщини та Румунії суттєво збільшило навантаження на транспортну та прикордонну інфраструктуру областей Західного регіону України. Пропускна спроможність транспортно-логістичної інфраструктури в транскордонному просторі Україна – ЄС не відповідає сучасним викликам. Запропоновано методичний підхід до аналізу розвитку логістично-транспортної інфраструктури прикордонних областей Західного регіону України, який враховує особливості та перспективи її функціонування на міжнародному (європейському), національному та регіональному рівнях. Визначено складові логістично-транспортної інфраструктури з огляду на її основні функції та завдання і розраховано інтегральні індекси логістично-транспортної інфраструктури за групою показників, які характеризують відповідні структурні елементи інфраструктури. Запропоновано напрями ефективної реалізації потенціалу розвитку транспортно-логістичної інфраструктури прикордонних областей Західного регіону України. 

логістично-транспортна інфраструктура, методичний підхід, прикордонні регіони, Україна, Європейський Союз 

Акцентовано на значній ролі екологічних чинників у розвитку сталого туризму. Визначено сутність конкурентоспроможності туристично-рекреаційної сфери в контексті екологічної складової. Наголошується на необхідності перегляду підходів до оцінювання впливу на конкурентоспроможність туристично-рекреаційної сфери різних чинників, зокрема екологічних, зумовлених глобальними перетвореннями, пандемією, військовою агресією тощо. Обґрунтовано основні елементи, які впливають на екологічну стабільність туристично-рекреаційної сфери і до яких відносимо збалансоване використання ресурсів, збереження біорізноманіття, зменшення рівня забруднення довкілля та відходів. Виокремлено групи керованих і некерованих екологічних чинників впливу на конкурентоспроможність туризму та рекреації. Визначено алгоритм та екологічні показники, за якими здійснено оцінювання впливу екологічних чинників на конкурентоспроможність туристично-рекреаційної сфери. Указується на те, що в умовах війни та поствоєнного періоду оцінювання впливу екологічних чинників і прогнозування їхніх наслідків для конкурентоспроможності туристично-рекреаційної сфери регіону ускладнюється через необхідність її здійснення з різних позицій. Запропоновано методи та стратегії, які сприятимуть досягненню сталого розвитку туристично-рекреаційної галузі. 

туристично-рекреаційна сфера, конкурентоспроможність, оцінювання, екологічні чинники, регіон, сталий розвиток 

Розкрито сутність соціально-демографічного виміру формування потенціалу та його місце у структурі резилентності соціально-економічної системи України. Обґрунтовано доцільність обліку офіційно зареєстрованих безробітних, які виїхали за межі країни. Охарактеризовано витрати населення, які в умовах шоків і криз загалом знижуються, що також є чинником зниження потенціалу резилентності соціально-економічної системи країни. Запропоновано використання грошових заощаджень населення як одного з індикаторів формування потенціалу резилентності соціально-економічної системи впродовж шокового періоду. Адже вони можуть забезпечити страхову захищеність фізичних осіб на випадок непередбачених подій і сприяють підвищенню життєвого рівня населення. Наголошено на потребі в активізації потенціалу українського економічно активного населення, яке не повною мірою виконує функцію механізму реагування та мінімізації наслідків потрясінь для національної економіки. 

стійкість системи, резилентність соціально-економічної системи, соціально-демографічний вимір, потенціал соціально-економічної резилентності 

Досліджено роль агропромислового сектору як основи розвитку економіки сільських територій. Завдання розроблення та впровадження суттєвих інституціональних змін функціонування агропромислового виробництва та розвитку сільських територій надзвичайно активізувалось під час воєнних дій на території нашої держави та буде одним з пріоритетів повоєнної відбудови. Виникла потреба в змінах нормативно-правового поля, використанні інструментів підтримки як на державному, так і на регіональному рівнях, формуванні інститутів, що сприяють розвитку агропромислового комплексу України як основної складової національної економіки, що забезпечує належний рівень продовольчої безпеки регіонів і держави загалом, а також формує її вагомий експортний потенціал. Визначено основні шляхи удосконалення інституціональної сфери розвитку сільських територіальних громад з агропромисловими підприємствами. Зазначено, що у великій кількості регіонів з агропромисловою спеціалізацією, які були під окупацією, відновлення їхніх екологічних, економічних і соціальних можливостей потрібно буде розпочати заново, спрямувати на створення на сільських територіях агропромислових формувань нового типу, що передбачатимуть нові цінності та мотивації. Запропоновано механізм розвитку агропромислового сектору як основного компонента економіки сільських територій, реалізація якого ґрунтується на інтеграційному, інноваційному та інвестиційному чинниках. 

сільські території, агропромисловий сектор, інституціональні засади, регіональний розвиток, децентралізація, розвиток сільських територій 

Проведено теоретичне дослідження поняття механізму та сутності тіньової економіки в агропромисловому виробництві України. Тіньова економіка є у всіх країнах світу та залежно від розміру створює проблеми різної складності: від недоотримання податків до руйнівних процесів в економічній системі. Сьогодні тіньова економіка в агропромисловому виробництві є дуже актуальною проблемою для України. Наявності цього явища сприяє цілий комплекс причин різного характеру, тому боротьба з ним також має передбачати заходи різного спрямування та здійснюватися на загальнодержавному рівні. Проведено аналіз факторів, що сприяють поширенню тіньової економіки в агропромисловому виробництві, таких як недостатня ефективність контролю, складні податкові процедури, низький рівень правової культури тощо. Запропоновано авторське бачення поняття «механізм в агропромисловому виробництві» як господарського механізму, що являє собою комплекс практичних заходів, інструментів, регулювальних засобів, стимулів і ресурсів, які органи управління використовують для впливу на суспільство та виробництво. Доповнено основні характеристики тіньової економіки в агропромисловому виробництві. 

механізм, агропромислове виробництво, тіньова економіка, економічні суб’єкти, державні органи 

Розглянуто основні тенденції динаміки експорту за кількісно-структурними показниками в умовах воєнного стану. Зазначено, що формування ефективної політики стимулювання розвитку експортного потенціалу України має стати одним з основних пріоритетів економічного розвитку держави. Окреслено основні кроки у формуванні експортної політики на державному рівні. Визначено основні позитивні досягнення та пріоритети експортної стратегії України на 2017-2021 р., які не були реалізовані. Показано міжнародний досвід формування механізму та використання інструментів захисту та підтримки експортерів. Зазначено, що додатковим деструктивним фактором впливу на експортну діяльність є її часткове регулювання державою в умовах воєнного стану. Окреслено основні інструменти механізму підтримки експорту, що використовуються в Україні. Окремо акцентовано на фінансовій підтримці експортерів через використання послуг експортно-кредитного агентства (ЕКА). Окреслено історичні особливості формування ЕКА в Україні. Проаналізовано особливості функціонування ЕКА та основні інструменти, що використовуються у його роботі. Зазначено, що потрібно збільшувати кількісно-якісні показники роботи ЕКА, розширювати види економічної діяльності, яким надається підтримка, у бік збільшення частки товарів з високою доданою вартістю. 

експорт, експортно-кредитне агентство, механізм, інструменти, підтримка 

Досліджено питання визначення туристично-рекреаційної діяльності і вказано на різні підходи до її інтерпретації, а також на відсутність згоди щодо її еколого-економічних структурних елементів. Запропоновано розглядати цю сферу як діяльність, яка має на меті задовольнити потреби в туризмі та відпочинку не тільки місцевих жителів, але і приїжджих з інших регіонів України та країн, використовуючи для цього природні та інші ресурси, що мають туристичну привабливість. Проведено аналіз і класифікацію різних видів туристично-рекреаційних послуг, зокрема еколого-економічні аспекти. Виявлено основні фактори їх привабливості, які формують популярні туристичні напрямки і впливають на специфіку та можливості розвитку туристично-рекреаційної галузі. 

туристично-рекреаційна сфера, економіка, туристично-рекреаційна діяльність, ресурси, екологія 

Розглянуто актуальну проблему розвитку туристичної галузі на територіях територіальних громад, а саме вплив зовнішнього середовища та залежність розвитку туристичного сектору економіки від системи факторів макросередовища (політичних, економічних, соціальних, технологічних, правових, екологічних), які не формуються та не контролюються безпосередньо територіальними громадами, хоча є невід’ємним елементом управління ними. Наголошується, що роль впливу зовнішніх чинників буде системно зростати внаслідок глобалізації світового виміру. Викладено підходи щодо застосування PESTLE-аналізу як сучасного інструменту стратегічного менеджменту, який дає змогу проаналізувати зовнішнє середовище впливу на розвиток і функціонування туризму в громадах. Зроблено акцент на визначенні споживчих цінностей у галузі туризму, що є основною метою для туриста, відвідувача території, подорожуючого під час отримання тих чи інших послуг, які полягають в отриманні певних відчуттів: задоволення, емоції, пізнання, комфорт, оздоровлення, відпочинок тощо. Пропонується певна послідовність проведення PESTLE-аналізу, якої слід дотримуватися під час стратегічного планування в громадах. 

туризм, PESTLE-аналіз, зовнішнє середовище, фактори впливу, споживчі цінності 

Досліджено особливості розвитку електронної комерції в Італії, США та Китаї. З’ясовано, що найпопулярнішими видами трансакцій електронної комерції в Італії є B2C, B2B і C2C, кількість італійських вебпокупців продовжує зростати, продажі дедалі частіше здійснюються на електронних пристроях, всі види е-комерції розвиваються та демонструють тенденції до зростання. Визначено, що ринок електронної комерції в США помірно фрагментований, для нього характерні формати B2B і B2C, провідними онлайн-магазинами є Amazon, Walmart.com і BestBuy.com, а категорія мобільних закупівель характеризується тенденцією до зростання. Установлено, що електронна торгівля в Китаї, попри високі темпи розвитку, стикається із проблемами відсутності системи безпеки, недостатньої розвиненості інститутів інтелектуальної власності, незаконної торгівлі та шахрайства, а перепродаж особистої інформації завдає серйозних збитків можливостям сталого розвитку е-торгівлі. Крім того, країна нерівномірно розвиває технології у різних районах, що обов’язково призводить до розриву між рівнями цифровізації підприємств і до цифрового розриву галузей. Водночас уряд розробляє заходи, спрямовані на протидію наявним викликам. 

електронна комерція, діджиталізація, пандемія COVID-19, електронна торгівля, інтернет-торгівля 

Висвітлено наслідки фрагментації для різних аспектів життєдіяльності суспільства в країнах Близького Сходу. Розглянуто етнічні, релігійні та культурні відмінності у країнах регіону, що сприяли соціальній фрагментації. Обґрунтовано, що фрагментація погіршила соціальну згуртованість і культурну ідентичність. З’ясовано, що різного роду розбіжності перешкоджають соціальній інтеграції, призводячи до зростання соціальної напруги та потенційних конфліктів. Проаналізовано політичну нестабільність і проблеми з управлінням. Виявлено, що політична нестабільність сприяла фрагментації через відсутність інклюзивних систем управління та ефективних інституцій, що перешкоджає економічному зростанню та соціальному прогресу. Оцінено фрагментацію політичної стабільності та безпеки на Близькому Сході. Установлено, що нерівний розподіл ресурсів і багатства, високий рівень бідності та безробіття посилили соціальну нерівність і утворили економічні розломи в регіоні. Обмежене регіональне співробітництво, наявність торговельних бар’єрів і політична нестабільність перешкоджають економічному зростанню та створенню стабільних засобів існування та можливостей. Обґрунтовано потенційні стратегії для розв’язання виявлених проблем. 

Близький Схід, фрагментація, соціально-економічні фактори, соціальна згуртованість, економічний розвиток, політична стабільність, добробут людини