Регіональна економіка -- 2024 рік, №3(113)

Визначено та проаналізовано тенденції регіонального розвитку як основи економічних трансформацій в умовах викликів і втрат для України, спричинених російсько-українською війною. Проаналізовано особливості та виявлено проблеми функціонування регіонального інноваційного простору на прикладі розвитку кластерів, індустріальних (промислових) парків, формування мережі ІТ-бізнесу, реалізації програми цифровізації. На основі системного підходу розроблено висновки та пропозиції щодо вибору та застосування інноваційних механізмів оновлення регіональної політики України в напрямі продовження реалізації реформи децентралізації публічної влади, ураховуючи накопичений досвід і завдання на шляху до євроінтеграції. 

регіональний розвиток, децентралізація, інноваційні механізми, регіональна інноваційна система, євроінтеграція 

Обґрунтовано роль підприємницької активності в процесах просторово-структурної трансформації економіки України, яка сьогодні набуває системоформувального та безпекового значення. Акцентовано на досвіді поствоєнних європейських економік, який доводить важливість структурної модернізації їхніх економік. Проведено аналіз особливостей підприємницької діяльності в умовах війни, зокрема в контексті змін у динаміці територіальної концентрації бізнесу, міжрегіональному розподілі закриття і відкриття підприємств і структурно-просторовому розподілу експортерів України. Проаналізовано географію засновників новостворених підприємств та їх секторально-галузевий поділ. На основі аналізу міжрегіонального й міжсекторального розподілу капітальних інвестицій охарактеризовано інвестиційну активність регіонів України в умовах обмежених інвестиційних ресурсів. Визначено пріоритети просторово-структурних зрушень в економіці регіонів України, які мають потенціал для розвитку та в перспективі забезпечать інноваційно-технологічній прогрес і покращення якості життя населення. 

підприємницька діяльність, просторово-структурна трансформація економіки, міжрегіональний розподіл капітальних інвестицій, структурно-просторовий розподіл експортерів 

У статті досліджено європейський досвід організаційно-інституційного забезпечення та стратегічного управління розвитком агломерацій / метрополій з позиції можливостей його застосування в Україні. У цьому контексті проаналізовано досвід становлення та розвитку міської агломерації «Великий Лондон» (Велика Британія), метрополійного району Барселони (Іспанія), метрополії Ліон (Франція), метрополії Турин (Італія), Краківської агломерації (Польща) та Ризької метрополії (Латвія). Досліджено склад, структуру та основні повноваження ключових органів управління розвитком зазначених агломерацій / метрополій (президента, ради агломерації / метрополії, профільних комітетів тощо). Вивчено основні аспекти та процедуру формування бюджету окремих агломерацій / метрополій. Розглянуто концептуальні підходи до стратегічного планування розвитку європейських агломерацій / метрополій. На основі отриманих результатів дослідження сформульовано рекомендації щодо вдосконалення організаційно-інституційного забезпечення та стратегічного управління розвитком агломерацій України в умовах сучасних викликів. 

міська агломерація, метрополія, стратегічне управління, стратегічне планування розвитку, стратегія розвитку агломерації 

Досліджуються основні проблеми розвитку агломерацій в Україні. Зазначено, що агломераційні процеси в нашій державі відбуваються здебільшого без належного інституційно-правового забезпечення їх, що значно знижує рівень організаційної спроможності агломерацій та обмежує потенціал їхнього розвитку на повоєнному етапі. Доведено, що вагомим бар’єром для розвитку агломерацій в Україні є опортуністична поведінка мешканців приміських територіальних громад, які за відсутності достатніх інституційних регуляторів і дієвих нормативно-правових обмежень остерігаються того, що можуть втратити контроль над частиною природних ресурсів своїх громад, зокрема через ослаблення адміністративної та фінансової спроможності органів місцевого самоврядування. Окреслено пріоритетні напрями вдосконалення інституційного підґрунтя для розвитку в Україні агломерацій, що дасть змогу підвищити ефективність використання їхнього потенціалу для прискорення повоєнного економічного відновлення України. Підкреслюється необхідність унормування діяльності інституту агломерацій на законодавчому рівні. Запропоновано впровадити сучасні навчальні програми, спрямовані на підготовку кваліфікованих управлінських кадрів для органів місцевого самоврядування, що дасть змогу забезпечити розвиток українських агломерацій, використовуючи сучасні управлінські технології. 

агломерації, територіальні громади, інституційне забезпечення, управлінські механізми, просторовий розвиток, повоєнне відновлення 

Досліджено стан і перспективи фінансового забезпечення розвитку агломерацій Карпатського регіону. На основі вивчення доходів і видатків бюджетів місцевих громад оцінено внутрішній потенціал для фінансування розвитку Львівської, Івано-Франківської, Ужгородської та Чернівецької агломерацій. Визначено, що агломерації Карпатського регіону не мають можливості формувати спеціальний фонд місцевого бюджету в розмірі, достатньому для реалізації проєктів з будівництва, розвитку транспорту, дорожньої інфраструктури та житлово-комунального господарства. Напрямом покращення фінансової спроможності агломерацій визначено залучення коштів програм ЄС. Обґрунтовано доцільність створення асоціацій громад як форму інституціоналізації взаємовідносин місцевих громад у межах Івано-Франківської, Ужгородської та Чернівецької агломерацій за прикладом Львівської агломерації. Для активізації роботи місцевих громад щодо участі в програмах ЄС та отримання фінансування для реалізації проєктів розвитку запропоновано створення в кожній агломерації фонду асоціації громад, з якого буде фінансуватися діяльність проєктного офісу. Визначено способи розрахунку суми внесків громад до цього фонду: пропорційно до чисельності наявного населення; відсоток від доходів бюджету; відсоток від запланованих видатків з бюджету на проєкти місцевого розвитку. 

агломерація, Карпатський регіон, асоціація громад, фонд асоціації, фінансова допомога ЄС, програми ЄС 

У статті розглянуто особливості будівництва соціального житла в сучасних умовах. Наголошується на необхідності активізації процесу формування фонду соціального житла, зростання його обсягів у період воєнного стану й російської агресії в Україні, а також післявоєнної відбудови країни. Досліджено законодавчо-правове регулювання засад просторового та економічного планування і будівництва житла в Україні. Окреслено особливості державних будівельних норм (ДБН) щодо будівництва та реконструкції соціального житла. Проведено аналіз повноважень влади та програм створення соціального житла на регіональному та територіальному рівні на прикладі Львівської ОВА та Львівської міської ради (ідеться, зокрема, про будівництво житлового комплексу поблизу реабілітаційного центру Unbroken у місті Львові). 

соціальне житло, фонд соціального житла, архітектурно-просторове планування, інклюзивність, джерела фінансових ресурсів 

Проведено оцінювання фінансових змін у регіонах України в умовах посилення кризових явищ (пандемії та широкомасштабного вторгнення росії в Україну). Визначено такі тенденції: зменшення частки доходів місцевих бюджетів у доходах зведеного бюджету; зниження темпів приросту власних доходів місцевих бюджетів у регіонах, в яких ведуться інтенсивні бойові дії; відбулася зміна структури доходів місцевих бюджетів, а відтак і скорочення надходжень від окремих традиційних бюджетоформуючих податків; зафіксовано помітне зростання видатків за галузевою ознакою. Показано, що війна в Україні посилила нерівномірність формування податкової спроможності адміністративно-територіальних одиниць. Окрім того, видаткова складова місцевих бюджетів характеризується значним скороченням видатків розвитку. Наголошено на необхідності вдосконалення механізмів бюджетного вирівнювання територій. Аргументовано, що основним вектором політики забезпечення фінансової стійкості регіонів України має бути балансування потреб використання зовнішніх фінансових ресурсів для відновлення стабільних темпів зростання і зменшення зовнішньої фінансової залежності економічної системи в умовах макроекономічних шоків. 

регіони, війна, нестабільність, фінансові ресурси, місцеві бюджети, доходи, кризи, розвиток 

Верифіковано тренди показника частки базових видів економічної діяльності у валовому внутрішньому продукті України впродовж 2010-2023 рр. Наведено відомості щодо втрат, завданих повномасштабною збройною агресією росії українському сільському господарству, у розрізі основних активів і статей непрямих збитків. Висвітлено результати досліджень забезпеченості персоналом і впливу його нестачі на діяльність підприємств у 2021 та 2023 рр. за видами діяльності. Проаналізовано значення індексу сільськогосподарської продукції рослинництва і тваринництва в Україні в регіональному розрізі. Проведено структурно-динамічне оцінювання посівних площ сільськогосподарських культур у регіонах України за період великої війни. Діагностовано зміну обсягів виробництва (валового збору) сільськогосподарських культур у натуральному виразі в кореляції зі зміною посівних площ і урожайністю. Виявлено стійку тенденцію до збільшення частки підприємств у виробництві продукції тваринництва. Установлено, що, попри загалом негативну динаміку поголів’я корів в Україні, переважна більшість регіонів продемонстрували зростання обсягів виробництва промислового молока завдяки підвищенню продуктивності. Показано дієвість інструментів державного стимулювання розвитку вітчизняного агросектору в умовах воєнного стану та в перспективі повоєнного відновлення. 

сільське господарство, економіка, регіони, виробництво, розвиток, рослинництво, тваринництво 

Розглянуто підходи щодо визначення впливу економічної глобалізації на соціально-економічний і промисловий розвиток окремих країн. Проаналізовано рівень і тенденції економічної глобалізації в різних країнах. Емпірично обґрунтовано авторську гіпотезу про те, що із зростанням економічної глобалізації підвищується імпортозалежність (частка імпорту у витратах) виробництв переробної промисловості, але водночас зменшується інноваційність їхньої продукції (частка інноваційної продукції в обсязі реалізованої промислової продукції). У результаті проведеного кореляційного аналізу доведено високий прямий зв’язок між індексом економічної глобалізації (де-факто) та імпортозалежністю переважної більшості виробництв переробної промисловості Польщі, Німеччини, Франції та Італії. Обґрунтовано високий обернений кореляційний зв’язок між індексом економічної глобалізації (де-факто) та інноваційністю продукції більшості виробництв переробної промисловості досліджуваних країн. Побудовано регресійні моделі, за допомогою яких кількісно оцінено вплив зміни індексу економічної глобалізації (де-факто) на зміну імпортозалежності та інноваційності продукції виробнитцв переробної промисловості досліджуваних країн. Розраховано зміну імпортозалежності та інноваційності продукції виробнитцв переробної промисловості за зростання індексу економічної глобалізації (де-факто) на 5 в. п. 

економічна глобалізація, імпортозалежність, інноваційність продукції, виробництво, переробна промисловість 

Розглянуто еволюцію концепції корпоративної стратегії як надзвичайно важливого інструменту управління. Виявлено, що еволюція поглядів на корпоративну стратегію потребує постійного вдосконалення інструментів стратегічного управління. Обґрунтовано важливість інтеграції різних підходів до розроблення корпоративної стратегії для забезпечення стійкості та конкурентних переваг у змінному бізнес-середовищі. З’ясовано, що сучасні компанії усвідомлюють важливість факторів ESG (екологічних, соціальних та управлінських) для забезпечення довгострокової стійкості бізнесу. Наведено зміни у стратегії компаній під впливом ESG, такі як розвиток екологічно стійких практик, поліпшення умов праці та підвищення прозорості управління. Обґрунтовано, що компанії, які інтегрують ESG у свої стратегії, підвищують шанси на довгостроковий успіх, покращують репутацію та сприяють сталому розвитку. Залучення зацікавлених сторін до процесів прийняття рішень дає компаніям змогу краще відповідати очікуванням і формувати довгострокові партнерські відносини. Виявлено, що інтеграція ESG сприяє адаптації підприємств до швидко змінюваних умов ринку, підвищуючи їхню конкурентоспроможність і стійкість у довгостроковій перспективі. 

корпоративна стратегія, ESG-фактори, стратегічне управління, адаптаційний підхід, конкурентні переваги 

Розглянуто проблематику управлінського обліку на українських підприємствах, зокрема в енергопостачальних компаніях, де відсутність чіткого визначення і неефективне використання інструментів управлінського обліку ускладнюють процес стратегічного управління. За результатами аналізу наукових джерел установлено, що управлінський облік в Україні потребує методологічної переорієнтації для адаптації до сучасних умов, зокрема реорганізації облікової системи зі створенням центрів відповідальності, які дали би змогу удосконалити управління витратами та сприяли би розвитку підприємств. Описано ключові аспекти управлінського обліку, включно зі збором, аналізом, інтерпретацією та передачею інформації, необхідні для стратегічного планування і внутрішнього контролю. Охарактеризовано функції центрів відповідальності, які охоплюють не лише витрати, але й доходи, прибутки та інвестиції, адаптовані до специфіки енергопостачальних підприємств. Проаналізовано різні погляди науковців на управлінський облік і центри відповідальності. Підкреслено важливість комплексного підходу до управління витратами, який не тільки забезпечує позитивний вплив на процес удосконалення управлінського обліку, але й дає змогу оптимізувати собівартість послуг і підвищити ефективність підприємств енергетичного сектору. 

управлінський облік, підприємства, центри відповідальності, енергопостачання, управління 

Систематизовано, узагальнено та удосконалено теоретико-методичні засади щодо ролі моніторингу та контролінгу в системі менеджменту суб’єктів економічних відносин. Обґрунтовано, що моніторинг забезпечує систематичне відстеження ефективності діяльності організації та прогнозування потенційних ризиків, що сприяє оптимізації управлінських рішень. Виявлено, що контролінг є важливим елементом інтеграції управлінських процесів, що дає змогу підвищити конкурентоспроможність підприємств. Наведено класифікацію основних видів моніторингу та контролінгу. Виявлено, що моніторинг і контролінг спрямовані на безперервне відстеження стану справ на підприємстві та корегування управлінських рішень на основі отриманих даних. З’ясовано, що інтеграція моніторингу та контролінгу формує циклічний процес управління. Це забезпечує безперервність управління та постійність зворотного зв’язку, що є критичним для довгострокового успіху підприємства в умовах динамічних змін зовнішнього середовища. На основі аналізу результатів управління підприємством як виробничої системи обґрунтовано важливість моніторингу та контролінгу на всіх стадіях стратегічного управління. Обґрунтовано необхідність впровадження інтегрованих систем моніторингу та контролінгу, що дасть змогу підприємствам підвищити ефективність, адаптивність і стійкість на ринку. 

моніторинг, контролінг, управлінські процеси, стратегічні цілі, конкурентоспроможність підприємства 

Обґрунтовано необхідність використання організаційно-економічних механізмів управління реструктуризацією аграрних підприємств для підвищення їхньої конкурентоспроможності та адаптивності в умовах інтеграційних процесів. Охарактеризовано основні підходи до трактування реструктуризації, такі як економічний, організаційний, стратегічний, фінансовий, соціальний, технологічний та інтеграційний, які дають змогу здійснити глибоку трансформацію управлінських і виробничих процесів. Запропоновано практичні механізми, включно з оптимізацією виробничих процесів, автоматизацією, реструктуризацією фінансового управління та інтеграцією в агропромислові кластери, які сприяють підвищенню ефективності використання ресурсів і зниженню витрат. Проаналізовано досвід зарубіжних і вітчизняних дослідників щодо трансформаційних процесів в економіці, зокрема в аграрному секторі, що підтверджує важливість розроблення стратегії комплексної реструктуризації для забезпечення сталого розвитку підприємств. 

сільськогосподарські підприємства, реструктуризація, організаційно-економічні механізми, конкурентоспроможність, інтеграційні процеси, оптимізація ресурсів, фінансовий менеджмент, агропромислові кластери, ефективність виробництва, мотивація працівників 

Досліджено стратегічне управління безпекою підприємства в умовах глобальної конкуренції. У сучасному світі швидких змін і дедалі більшої нестабільності підприємства стикаються з низкою ризиків, що ставлять під загрозу їхню стійкість, ефективність і конкурентоспроможність. Результати дослідження показали, що ключовими аспектами стратегічного управління безпекою є ідентифікування основних ризиків, розроблення адаптивних підходів до контролю за ними та використання інноваційних технологій для зниження впливу потенційних загроз. Одним з важливих напрямів є інвестування в новітні технології. Запропоновано рекомендації для підвищення ефективності управлінських рішень у сфері безпеки, зокрема щодо регулярного аналізування ризиків, розроблення планів дій на випадок надзвичайних ситуацій та інтеграції систем моніторингу й прогнозування. Упровадження таких стратегій може допомогти підприємствам підтримувати конкурентоспроможність, знижувати залежність від зовнішніх чинників і забезпечувати стабільність у довгостроковій перспективі. 

стратегічне управління, безпека підприємства, глобальна конкуренція, ризики, стійкість, конкурентоспроможність, організаційна культура, інноваційні технології, адаптивність