Мета. Метою статті є дослідження фінансового забезпечення територіальних громад як чинника формування фінансової стійкості підприємств у регіонах України на основі структурно-динамічного та панельного економетричного аналізу. Особливу увагу зосереджено на виявленні ключових каналів впливу бюджетної спроможності територій на результати діяльності підприємств, а також на оцінюванні просторової диференціації цього впливу в умовах воєнної трансформації економіки.
Методологія. Методологічною основою дослідження є поєднання структурно-динамічного, економетричного та кластерного підходів. У роботі використано методи статистичного аналізу, панельного моделювання з фіксованими ефектами, нормалізації показників і кластеризації за методом k-середніх. Інформаційною базою дослідження є офіційні статистичні дані за 2018-2024 рр.
Результати. У результаті дослідження встановлено наявність суттєвої регіональної диференціації фінансової спроможності територіальних громад, що проявляється у відмінностях рівня доходів місцевих бюджетів на душу населення та обсягів видатків на економічну діяльність. Підтверджено статистично значущий позитивний вплив доходів місцевих бюджетів, видатків на економічну діяльність і капітальних інвестицій на обсяги реалізації продукції підприємств. Найбільш вагомим фактором визначено капітальні інвестиції, що підтверджує визначальну роль їх у забезпеченні фінансової стійкості бізнесу. Побудована модель характеризується високим рівнем пояснювальної здатності (R? within = 0,71). Проведений кластерний аналіз дав змогу виокремити групи регіонів за рівнем фінансового забезпечення та економічної активності, що відображає просторову асиметрію розвитку.
Оригінальність. Наукова новизна дослідження полягає в поєднанні панельного економетричного моделювання та кластерного аналізу для комплексного оцінювання взаємозв’язку між фінансовою спроможністю територіальних громад і фінансовою стійкістю підприємств на регіональному рівні, зважаючи на динамічні та просторові аспекти розвитку.
Практична цінність. Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості використання їх для формування диференційованої регіональної фінансової політики, удосконалення механізмів підтримки підприємництва, оптимізації розподілу бюджетних ресурсів, а також обґрунтування управлінських рішень щодо підвищення фінансової стійкості підприємств в умовах воєнної трансформації економіки та післявоєнного відновлення. 

фінансове забезпечення територіальних громад, фінансова стійкість підприємств, місцеві бюджети, регіональний розвиток, капітальні інвестиції, бюджетна децентралізація 

Проаналізовано сучасний стан банківської системи України в умовах повномасштабної війни, що спричинила глибокі трансформації у фінансовому секторі. Розглянуто проблематику зменшення кількості платоспроможних банків, зростання ролі державних установ і скорочення присутності іноземного капіталу. Акцент зроблено на концентрації активів у великих банках, що одночасно підвищує стійкість і загрожує конкуренції. Проаналізовано переорієнтацію банків на фінансування держави через інвестування в ОВДП і депозитні сертифікати НБУ замість кредитування бізнесу й населення. Оцінено фінансові результати банків: збитки 2022 р. змінилися прибутковістю завдяки антикризовим заходам НБУ. Виокремлено ключові проблеми, а саме: зростання проблемних активів, кредитні ризики, обмежене фінансування реального сектору. Наголошується на адаптивності банківського сектору, поступовому нарощуванні депозитної бази, упровадженні цифрових технологій та вдосконаленні систем управління ризиками. Зазначено, що подальший розвиток банківської системи України має ґрунтуватися на стратегічних орієнтирах, які враховують необхідність підтримки економічного відновлення, підвищення фінансової стійкості, розширення доступу до фінансових послуг та зміцнення довіри до банківських інститутів у післявоєнний період. 

банківська система України, фінансова стабільність, збройний конфлікт, антикризова політика, стратегічні орієнтири 

Обґрунтовано, що фінансово-кредитні інструменти є ефективним засобом подолання дефіциту капіталу, забезпечуючи прискорене фінансування будівництва критично необхідних інфраструктурних об’єктів, що сприяє поліпшенню доступу до публічних послуг і вирішенню широкого спектра проблем, з якими стикаються органи місцевого самоврядування, а також створює умови для економічної активності підприємств. Виокремлено фінансово-кредитні інструменти фінансування місцевого економічного розвитку. Окрему увагу приділено програмі «Доступні кредити 5-7-9», яка відкриває суб’єктам господарювання доступ до необхідних фінансових ресурсів. Проаналізовано сегмент комерційних банків у розрізі кредитування суб’єктів господарювання на покриття потреб в оборотному капіталі. Запропоновано заходи з підвищення ефективності фінансового управління на місцевому рівні та забезпечення сталого розвитку через залучення кредитних ресурсів. Проаналізовано напрями залучення фінансових ресурсів від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій для реалізації інвестиційних проєктів. Обґрунтовано, що револьверний фонд є інноваційним механізмом, який живить економіку регіону. Досліджено важливість краудфандингу у фінансуванні місцевого економічного розвитку, оскільки дає змогу залучати фінансові ресурси від великої кількості людей, які підтримують різні проєкти й ініціативи. 

облігаційні позики, банківські кредити, місцеві гарантії, револьверний фонд, краудфандинг 

Виокремлено основні геополітичні фактори, які впливають на фондові ринки. Обґрунтовано доцільність диверсифікації інвестиційного портфеля для зменшення можливого ризику від інвестицій у конкретні країни або регіони, а також рекомендовано вкладати в активи, що є менш чутливими до геополітичних факторів. Визначено наслідки впливу економічних санкцій і торговельних воєн на фондові ринку світу та інвестиційний клімат. Розглянуто спроби мінімізації ризиків урядами США та країн-членів ЄС. Досліджено основні законодавчі акти, що регулюють фондовий ринок. Визначено, що законодавство США та ЄС має багато спільних рис, спрямоване на захист інвесторів і забезпечення прозорості на фондовому ринку. Рекомендовано застосовувати досвід цих та інших країн в Україні щодо фондового ринку, що дасть додатковий захист та вирівняє розходження в розвитку українського ринку цінних паперів. Визначено переваги імплементації закордонного досвіду: залучення іноземних інвестицій, створення прозорого та ефективного фондового ринку, захист прав інвесторів. Проаналізовано діяльність фондового ринку України впродовж 2021-2023 рр. 

фондовий ринок, інвестиції, цінні папери, інвестиційний портфель, інвестиційний клімат