Мета. У цьому дослідженні розробляється та обґрунтовується організаційно-економічний механізм публічного інвестування, спрямований на забезпечення збалансованого регіонального розвитку в Україні, зважаючи на інституційні, фінансові та управлінські обмеження, що впливають на управління інвестиціями на регіональному та місцевому рівнях, а також вплив воєнних ризиків і потреби повоєнного відновлення на регіональну інвестиційну політику. Методологія. Дослідження ґрунтується на поєднанні загальнонаукових і спеціальних методів. Теоретичне узагальнення та систематизацію застосовано для розкриття концептуальних засад публічного інвестування на основі вітчизняних і зарубіжних наукових джерел. Системний і структурно-логічний підходи лежать в основі побудови структурної моделі механізму, що охоплює організаційну та економічну складові. Порівняльний аналіз застосовано для зіставлення сформованої системи управління публічними інвестиціями на центральному рівні влади з несформованою системою на регіональному та місцевому рівнях, а також для визначення змін, необхідних для поширення механізму на субнаціональний рівень. Інституційно-правовий аналіз використано для вивчення нормативно-правової бази, що регулює публічне інвестування в Україні, а абстрактно-логічний метод – для формулювання висновків і напрямів подальших досліджень. Результати. Отримані результати демонструють, що ефективність управління публічними інвестиціями визначається складною взаємодією інституційних, фінансових та управлінських чинників. Зокрема, у дослідженні наголошується, що, хоча на центральному рівні влади сформовано узгоджену інституційно-правову базу публічного інвестування, на регіональному та місцевому рівнях наразі аналогічної системи немає, що обмежує спроможність територій реалізовувати стратегічні проєкти, розвивати інфраструктуру та залучати приватний капітал. Серед визначених ключових обмежень – організаційні недоліки, обмеженість фінансових ресурсів, недостатня прозорість процедур і дефіцит кваліфікованих кадрів. На основі поєднання інституційного та структурного аналізу запропоновано дворівневу (двоблокову) модель організаційно-економічного механізму розвитку публічного інвестування, що охоплює організаційний блок (управління, інституційна спроможність, стратегічне планування, цифровізація) та економічний блок (диверсифікація джерел фінансування, державно-приватне партнерство, фінансові стимули). Показано, що публічні інвестиційні проєкти сприяють розвитку інфраструктури, створенню робочих місць, підвищенню якості життя та скороченню міграції, а також стимулюють інновації, модернізацію економіки та формування сприятливого регіонального інвестиційного клімату. Оригінальність. Оригінальність дослідження полягає в розробленні цілісної структурної моделі організаційно-економічного механізму публічного інвестування, адаптованої до умов воєнного та повоєнного відновлення, яка вперше поєднує організаційну та економічну складові саме на субнаціональному рівні, де узгоджену систему управління досі не сформовано. Практична цінність. Запропонований механізм може використовуватися центральними та регіональними/місцевими органами влади для розбудови інституційно-правової архітектури управління публічними інвестиціями, створення регіональних і місцевих інвестиційних рад, розвитку механізмів державно-приватного партнерства, формування інвестиційних паспортів і баз даних готових до реалізації проєктів, а також розроблення систем моніторингу й оцінювання (KPI) ефективності публічних інвестиційних проєктів в умовах економічної трансформації та повоєнного відновлення. 

публічне інвестування; регіональний розвиток, збалансований розвиток, інвестиційна політика, управління публічним інвестуванням, регіональна економіка, інвестиційний менеджмент, організаційно-економічний механізм, державно-приватне партнерство, інституційна спроможність, регіональна політика, повоєнне відновлення 

Досліджено інструментарій удосконалення публічного інвестування в контексті забезпечення збалансованого соціально-економічного розвитку регіонів України. Обґрунтовано актуальність теми з огляду на післявоєнну відбудову, цифрову трансформацію публічного управління та реалізацію Дорожньої карти реформування управління публічними інвестиціями на 2024-2028 роки. Проаналізовано ключові бар’єри: відсутність довгострокової стратегії інвестування, інституційна слабкість, недостатня прозорість і низький рівень цифровізації. Розглянуто сучасні наукові підходи до вдосконалення системи публічного інвестування, зокрема стратегічне планування, розвиток державно-приватного партнерства та залучення міжнародної технічної допомоги. Визначено, що модернізація інвестиційного інструментарію має охоплювати інституційну перебудову, цифровізацію процедур, посилення прозорості та розширення джерел фінансування. Підкреслюється, що практична імплементація заходів, які орієнтовані на реалізацію визначених автором пріоритетів удосконалення системи управління процесами публічного інвестування в Україні, дасть змогу не лише їх ефективізувати, але й забезпечити значно потужніший вплив на поступ соціально-економічного розвитку вітчизняних регіонів і громад. 

публічні інвестиції, регіональний розвиток, стратегічне планування, інституційна спроможність, цифровізація, державно-приватне партнерство, бюджетне фінансування, соціально-економічна збалансованість, інвестиційна політика, інфраструктурні проєкти