Досліджено передумови формування економіки знань за індикаторами, що відображають розвиток сектору підвищеного попиту на знання в Україні. Розглянуто особливості залучення знаннєвих факторів в економіку України в розрізі окремих індикаторів рівня розвитку сектору підвищеного попиту на знання (розвиток високотехнологічного сектору, розмір інвестицій, зайнятість, об’єм і структура венчурного капіталу, участь приватного капіталу у фінансуванні НДККР, структура витрат на НДДКР за стадіями наукових досліджень, міждержавні потоки знань, а також міжнародна співпраця в галузі науки та інновацій, посилення кооперації між фірмами, науково-дослідними організаціями й університетами, мобільність учених та інженерів, особливо студентів, які виїжджають вчитися в інші країни тощо). Аналіз залучення та використання знаннєвих факторів в економіку України (за окремими індикаторами рівня розвитку сектору підвищеного попиту на знання) показав багатоаспектну та в окремих випадках невтішну картину процесів і явищ у сфері інноваційного розвитку країни упродовж останніх років. Зроблено аналіз за розрахунковими параметрами економіко-статистичних моделей впливу знаннєвих факторів на продуктивність праці в період після 2008 р. з його складними політичними та соціально-економічними проблемами й подіями. З результатів розрахунків випливає, що найкраща модель економічного розвитку України на сьогодні є невизначеною; відсутня чітка стратегія використання та розвитку науково-технічного потенціалу країни; несформоване законодавче поле для ефективного функціонування національної та регіональної інноваційних систем. Вирішення проблем потребують такі підсистеми національної інноваційної системи: генерування нових знань (академічна, вузівська наука); освіта і професійна підготовка; виробництво продукції та послуг; інноваційна інфраструктура. Зроблено висновок, що необхідність задекларованої на парламентських слуханнях (лютий 2018 р.) синергії зусиль для розвитку інновацій не досягне бажаного результату, якщо буде скорочуватися інтелектуальний капітал, будуть скорочуватися кадрові та ресурсні можливості для інноваційного розвитку, а держава і надалі буде лише декларувати основні принципи ЄС у сфері науки та інновацій й усуватися від державного регулювання інноваційними процесами. 

економіка знань, знаннєві фактори, індикатори OECD, економіко-статистичні моделі, продуктивність праці, національна інноваційна система