Мета. Метою статті є проблемно-орієнтовний аналіз стану фінансів територіальних громад України та виявлення ризиків порушення їхньої стійкості в умовах російсько-української війни. Методологія. Методологічну основу дослідження формували методи статистичного, структурного та порівняльного аналізу з використанням офіційних відкритих даних. Часовий період спостереження становив 2022-2025 рр., що забезпечило відносну однорідність вибірки. Результати. Проведений аналіз дохідної бази місцевих бюджетів, оцінювання зміни у структурі видатків і міжбюджетних трансфертів дали змогу ідентифікувати ризики порушення фінансової стійкості територіальних громад України в умовах війни. Установлено, що війна спричинила скорочення доходів місцевих бюджетів на початковому етапі повномасштабного вторгнення та істотно посилила асиметрії фінансової спроможності громад. Найбільших втрат зазнали прифронтові громади, де руйнування економічного потенціалу, міграція населення та втрата інфраструктури зумовили тривале падіння власних доходів. Водночас тилові громади демонстрували зростання доходів завдяки релокації бізнесу та переміщенню трудових ресурсів. Показано, що структура доходів місцевих бюджетів залишається стабільною та характеризується домінуванням податку на доходи фізичних осіб, значна частка якого у 2022-2023 рр. була забезпечена оподаткуванням доходів військовослужбовців. Це обумовлює додаткові ризики фіскальної вразливості громад і залежності від одного джерела надходжень. Установлено зростання трансфертної залежності місцевих бюджетів і поглиблення диференціації фінансової спроможності територіальних громад, що своєю чергою обмежує можливості окремих громад гарантувати належний рівень публічних послуг без зовнішньої підтримки. Оригінальність. Поглиблено теоретичні засади дослідження фінансової стійкості територіальних громад через систематизацію ризиків її порушення. Показано, що вони мають просторовий та безпековий характер. Практична цінність. Практичне значення отриманих результатів вбачається в можливості використання їх для напрацювання підходів до удосконалення механізмів бюджетного вирівнювання, а також під час розроблення заходів щодо диверсифікації дохідної бази місцевих бюджетів і підтримки громад, що зазнали найбільших економічних втрат унаслідок війни.
Мета. Метою статті є теоретичне обґрунтування сутності, структури та ключових характеристик інноваційних екосистем територіальних громад, а також визначення особливостей взаємодії їх основних акторів, ресурсних, інституційних і мережевих компонентів у контексті підвищення інноваційної спроможності та конкурентоспроможності громад в умовах децентралізації, цифрової трансформації й посилення глобальної конкуренції. Методологія. Методологічною основою дослідження є екосистемний, системний, структурно-функціональний та порівняльний підходи. У роботі використано методи теоретичного узагальнення, наукової абстракції, порівняльного аналізу, структуризації та формалізації. Результати. У статті доведено, що класичні моделі інноваційної системи та інноваційного кластера мають обмежену пояснювальну спроможність щодо локальних інноваційних процесів, оскільки недостатньо враховують міжсекторальний характер взаємодії, соціальний вимір інновацій та фасилітаційну роль місцевого самоврядування. Обґрунтовано, що інноваційна екосистема територіальної громади є відкритою, динамічною та коеволюційною системою, у межах якої взаємодіють бізнес, науково-освітній сектор, органи місцевого самоврядування, громадянське суспільство та інфраструктурні інституції. Оригінальність. Наукова новизна дослідження полягає в поглибленні теоретичних засад екосистемного підходу до аналізу інноваційного розвитку територіальних громад, обґрунтуванні авторського трактування інноваційної екосистеми громади та розробленні формалізованої багатокомпонентної моделі її функціонування. Практична цінність. Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості використання запропонованих теоретичних положень, структурної моделі та системи індикаторів під час формування місцевої економічної політики, стратегій інноваційного розвитку територіальних громад, програм підтримки підприємництва, розвитку людського капіталу та цифрової інфраструктури. Результати дослідження можуть бути застосовані органами місцевого самоврядування і розробниками регіональних і місцевих програм для підвищення інституційної спроможності громад і посилення їхніх конкурентних позицій.
Мета. Метою статті є дослідження фінансового забезпечення територіальних громад як чинника формування фінансової стійкості підприємств у регіонах України на основі структурно-динамічного та панельного економетричного аналізу. Особливу увагу зосереджено на виявленні ключових каналів впливу бюджетної спроможності територій на результати діяльності підприємств, а також на оцінюванні просторової диференціації цього впливу в умовах воєнної трансформації економіки. Методологія. Методологічною основою дослідження є поєднання структурно-динамічного, економетричного та кластерного підходів. У роботі використано методи статистичного аналізу, панельного моделювання з фіксованими ефектами, нормалізації показників і кластеризації за методом k-середніх. Інформаційною базою дослідження є офіційні статистичні дані за 2018-2024 рр. Результати. У результаті дослідження встановлено наявність суттєвої регіональної диференціації фінансової спроможності територіальних громад, що проявляється у відмінностях рівня доходів місцевих бюджетів на душу населення та обсягів видатків на економічну діяльність. Підтверджено статистично значущий позитивний вплив доходів місцевих бюджетів, видатків на економічну діяльність і капітальних інвестицій на обсяги реалізації продукції підприємств. Найбільш вагомим фактором визначено капітальні інвестиції, що підтверджує визначальну роль їх у забезпеченні фінансової стійкості бізнесу. Побудована модель характеризується високим рівнем пояснювальної здатності (R? within = 0,71). Проведений кластерний аналіз дав змогу виокремити групи регіонів за рівнем фінансового забезпечення та економічної активності, що відображає просторову асиметрію розвитку. Оригінальність. Наукова новизна дослідження полягає в поєднанні панельного економетричного моделювання та кластерного аналізу для комплексного оцінювання взаємозв’язку між фінансовою спроможністю територіальних громад і фінансовою стійкістю підприємств на регіональному рівні, зважаючи на динамічні та просторові аспекти розвитку. Практична цінність. Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості використання їх для формування диференційованої регіональної фінансової політики, удосконалення механізмів підтримки підприємництва, оптимізації розподілу бюджетних ресурсів, а також обґрунтування управлінських рішень щодо підвищення фінансової стійкості підприємств в умовах воєнної трансформації економіки та післявоєнного відновлення.
фінансове забезпечення територіальних громад, фінансова стійкість підприємств, місцеві бюджети, регіональний розвиток, капітальні інвестиції, бюджетна децентралізація
Мета. Обґрунтувати вплив міграційної безпеки на формування та відтворення трудоресурсного потенціалу України та розробити сценарний підхід до його оптимізації, зважаючи на демографічні та міграційні втрати. Методологія. Оптимізаційна модель трудоресурсного потенціалу базується на інтеграції економетричного аналізу, сценарного, імітаційного моделювання та підходів системної динаміки. Методика реалізується послідовно: формування інформаційно-аналітичної бази, ідентифікація ключових факторів впливу, розроблення сценаріїв розвитку міграційної ситуації та формування адаптивних стратегій. Результати. Досягнення цільового рівня трудоресурсного потенціалу до 2030 р. потребує формування позитивного міграційного сальдо, що зумовлює переорієнтацію державної політики на стимулювання рееміграції та керованої імміграції. Ефективна політика міграційної безпеки визначається як комплекс правових, економічних, інституційних, фінансових та інноваційних інструментів. Виокремлено три сценарії розвитку: оптимістичний (висока реінтеграція), базовий (обмежене відновлення) та песимістичний (демографічне виснаження). Оптимістичний сценарій передбачає масштабне повернення мігрантів і відновлення зайнятості, песимістичний – поглиблення демографічних втрат і сегментацію ринку праці. Визначальними параметрами, що формують траєкторії розвитку трудового потенціалу, є рівень рееміграції, інтенсивність зовнішньої міграції та результативність державної політики. Оригінальність. Розроблено сценарно-орієнтовану модель оптимізації трудо-ресурсного потенціалу, зважаючи на міграційні ризики, і запропоновано методичний підхід до оцінювання впливу міграційної безпеки на соціально-економічну стійкість країни. Практична цінність. Результати можуть бути використані у формуванні державної міграційної політики, розробленні програм реінтеграції та відновлення людського потенціалу, а також у стратегічному плануванні розвитку ринку праці в умовах високої невизначеності.
Мета. Визначити сутність поведінкового імперативу як важливого принципу для стимулювання технологічного розвитку Україні з акцентом на споживчу поведінку, цифрові практики взаємодії та ефективні маркетингові підходи. Методологія. У статті використано методи ретроспективного та системного аналізу, статистичні методи, методи індукції і дедукції, логічного узагальнення, контент-аналіз, порівняльний аналіз. Результати. На основі аналізу міжнародних рейтингових досліджень обґрунтовано, що Україна останніми роками презентує себе в ролі повноправного учасника глобального технологічного простору, входячи до десяти країн світу за конкурентоспроможністю IT-сфери (7 місце) та п’яти за рівнем професіоналізму IT-спеціалістів. Визначено, що провідною тенденцією технологічного розвитку є створення нових виробів і продуктів з більш досконалими властивостями, що дозволяє людині розв’язувати нові завдання і задовольняти щораз більші потреби. Використовуючи класичні теоретичні положення поведінкової економіки, розкрито основні складові взаємодії поведінкового імперативу та технологічного розвитку через такі поведінкові інструменти, як прийняття технологій, цифрові «підштовхування» (Nudges); економіка уваги людей; епістемічний поворот, поведінковий вимір. Доведено, що поведінковий імператив у сучасному технологічному розвитку є ланкою, що пов’язує між собою людську психологію та цифрові інструменти, дозволяючи створювати продукти, які враховують ірраціональність користувачів. Оригінальність. Обґрунтовано та розкрито положення, що поведінковий імператив повинен суттєво враховуватись під час формування та реалізації технологічної політики держав через методи, що базуються на психології та поведінковому аналізі для стимулювання інновацій, прийняття нових технологій і підвищення конкурентоспроможності. Практична цінність. Результати дослідження можуть бути використані під час формування державної політики технологічного розвитку та цифрової трансформації, розробленні стратегій стимулювання впровадження інновацій і новітніх технологій, удосконаленні маркетингових підходів до просування цифрових продуктів і послуг.
Мета. Метою статті є теоретичне обґрунтування та систематизація впливу інноваційних технологій і цифрової трансформації аграрного сектору на формування продовольчої безпеки, а також визначення каналів, ризиків та управлінських умов, за яких цифровізація перетворюється з технологічного процесу на чинник стійкості агропродовольчих систем. Методологія. Методологійна основа дослідження включає системний, структурно-функціональний, процесний, ризик-орієнтований та інституційний підходи. У статті застосовано методи теоретичного узагальнення, порівняльного аналізу, типологізації, структурно-логічного моделювання, формалізації та індикаторного підходу. Висновки. У статті продемонстровано, що цифрова трансформація аграрного сектору впливає на продовольчу безпеку через чотири основні канали: збільшення обсягів виробництва, зменшення втрат продовольства, зниження трансакційних витрат і посилення контролю якості й безпеки продукції. Обґрунтовано структурно-функціональну модель цифрової трансформації агропродовольчого ланцюга, у якій виробництво, постачання та регулювання пов’язані двостороннім обміном даними та управлінськими рішеннями. Оригінальність. Наукова новизна полягає у поглибленій теоретичній інтерпретації цифровізації аграрного сектору як багаторівневого детермінанта продовольчої безпеки, розробленні авторської типології інноваційних агротехнологій за каналами їх впливу на складові продовольчої безпеки та формалізації інтегрованих взаємозв’язків між технологічними, ринковими, якісними та ризиковими параметрами агропродовольчої системи. Практична цінність. Практичне значення результатів полягає у можливості їх використання під час розроблення національної та регіональної агропродовольчої політики, програм цифровізації сільського господарства, стратегій підтримки сільськогосподарських виробників, інвестиційних проєктів у секторі AgTech, а також систем моніторингу ризиків, пов’язаних з кібербезпекою, сільськогосподарськими даними, інфраструктурою та людськими ресурсами.
Мета. Метою дослідження є наукове обґрунтування моделі інтеграції систем економічної безпеки підприємств у багаторівневу архітектуру економічної безпеки держави через регіональний рівень в умовах воєнної трансформації та зростання системних ризиків. Методологія. Дослідження базується на міждисциплінарному методологічному підході, що поєднує теорію економічної безпеки, ризик-менеджмент, регіональну економіку та системний аналіз. Використано системний підхід, структурно-функціональний аналіз, порівняльний та інституційний аналіз, а також економіко-математичне моделювання. Застосовано методи агрегування та зважування показників, сценарного аналізу та прогнозування для моделювання каскадних ризиків і забезпечення інтеграції між рівнями «підприємство – регіон – держава». Результати. Розроблено багаторівневу каскадну модель інтеграції економічної безпеки, яка забезпечує вертикальну та горизонтальну синхронізацію управлінських рішень, ризиків та інформаційних потоків між рівнями підприємства, регіону та держави. Обґрунтовано роль регіону як ключового інтеграційного контуру, де корпоративні ризики агрегуються та трансформуються в загрози національній безпеці. Запропоновано інтегральну математичну модель оцінювання економічної безпеки підприємства з огляду на зважені компоненти та критерій екзистенціальності. Також сформульовано концепцію єдиної інформаційно-аналітичної системи як цифрового інтегратора економічної стійкості, що забезпечує моніторинг у реальному часі, прогнозування та адаптивне прийняття рішень. Наукова новизна. Наукова новизна полягає в розробленні комплексної багаторівневої моделі інтеграції економічної безпеки на основі каскадного принципу «підприємство – регіон – держава», що забезпечує перехід від фрагментарних і галузевих підходів до єдиної системи управління стійкістю. Подальшого розвитку набуло трактування економічної безпеки підприємства як структурного складника національної стійкості, а також запропоновано інтегральну модель її оцінювання з огляду на критерій екзистенціальності в умовах воєнних і гібридних загроз. Практичне значення. Отримані результати можуть бути використані під час формування державної та регіональної політики економічної безпеки, створення регіональних систем моніторингу та ситуаційних центрів, оцінювання стійкості критичної інфраструктури та впровадження цифрових інструментів управління ризиками. Запропоновані підходи формують методологічну основу для створення єдиної національної інформаційно-аналітичної системи управління економічною безпекою та підвищення координації взаємодії між підприємствами й державними інституціями.
економічна безпека, національна безпека, регіональна економіка, стійкість, управління ризиками, критична інфраструктура
Мета. Метою статті є теоретичне обґрунтування ролі корпоративного розвитку в підвищенні економічної стійкості підприємств аграрного сектору та проведення практичного аналізу інтеграційних механізмів, що сприяють зміцненню їхньої конкурентоспроможності та економічної безпеки. Методологія. Методологічну основу дослідження становить комплексний підхід, що поєднує положення інституціональної економічної теорії, системного та функціонального аналізу. У дослідженні використано монографічний і статистичний методи для узагальнення наукових результатів та емпіричних спостережень, а також методи порівняльного аналізу та синтезу для визначення ключових детермінант економічної стійкості та конкурентоспроможності аграрних підприємств у межах корпоративних структур. Результати. Доведено, що корпоративний розвиток є ключовим інституційно-економічним механізмом, який сприяє концентрації капіталу, оптимізації виробничих процесів і зміцненню стратегічного потенціалу аграрних підприємств. Обґрунтовано, що формування корпоративних структур, зокрема агрохолдингів, інтегрованих об’єднань, кластерів і кооперативів, створює синергетичний ефект, що забезпечує підвищення ефективності використання ресурсів, фінансової стійкості та адаптивності до змін зовнішнього середовища. Установлено, що інтеграційні процеси, включно зі злиттям, поглинанням, стратегічними альянсами та кооперацією, підвищують стійкість підприємств до ринкової волатильності, порушень логістичних ланцюгів, геополітичних ризиків і воєнних викликів. Вертикальна інтеграція забезпечує безперервність виробничо-збутових ланцюгів, тоді як горизонтальна кооперація зміцнює позиції малих і середніх виробників. Також підтверджено наявність взаємопідсилювального зв’язку між корпоративним розвитком, економічною безпекою та конкурентоспроможністю, особливо в умовах стратегічної трансформації, цифровізації та інтеграції у світові ринки. Наукова новизна. Наукова новизна дослідження полягає в обґрунтуванні взаємозалежності корпоративного розвитку, економічної безпеки та конкурентоспроможності підприємств аграрного сектору, а також у визначенні ролі інтеграційних корпоративних механізмів як чинника підвищення стійкості в умовах глобальної нестабільності та воєнних викликів. Практична значущість. Практична значущість отриманих результатів полягає у можливості використання їх для формування корпоративних стратегій аграрних підприємств, удосконалення механізмів державного регулювання та підтримки інтегрованих аграрних структур, а також зміцнення систем управління економічною безпекою. Результати дослідження можуть бути використані органами державної влади під час розроблення стратегій післявоєнного відновлення та модернізації аграрного сектору України.
УКР 
ENG
УДК 339.747; JEL O18, E62, C40