Регіональна економіка -- 2026 рік, №2(120)

Мета. Метою статті є виявлення особливостей просторової асиметрії змін соціально-економічного потенціалу та резильєнтності регіонів України в умовах повномасштабної війни, а також обґрунтування основних чинників, що визначають диференціацію адаптивної спроможності, фінансової самодостатності та структурної стійкості регіонів.
Методологія. Методологічну основу дослідження становить комплексний підхід, що поєднує положення регіональної економіки, теорії просторового розвитку, теорії резильєнтності та системного аналізу. У дослідженні використано методи статистичного та порівняльного аналізу для оцінювання міжрегіональних відмінностей у демографічних, інфраструктурних, фінансових та економічних трансформаціях. Для аналізу застосовано такі показники, як зміни де-факто чисельності населення, концентрація внутрішньо переміщених осіб, масштаби інфраструктурних втрат, частка офіційних трансфертів у доходах місцевих бюджетів і рівень економічної диверсифікації. Методи узагальнення, синтезу, структурного аналізу та графічної візуалізації використано для ідентифікації просторово диференційованих моделей трансформації регіонів під впливом воєнних шоків.
Результати. У дослідженні доведено, що повномасштабна війна стала чинником глибокої трансформації соціально-економічного простору України. Вона посилила демографічні втрати, спричинила масштабне руйнування промислової, соціальної, транспортно-логістичної та енергетичної інфраструктури, поглибила фінансові диспропорції між регіонами та підвищила міграційну вразливість територій. Найбільші втрати соціально-економічного потенціалу спостерігаються у прифронтових і частково окупованих регіонах, де відбулося скорочення людського капіталу, руйнування виробничої бази, деградація транспортної та соціальної інфраструктури, а також послаблення фінансової самодостатності територій. Обґрунтовано, що економічна диверсифікація є одним з основних детермінантів регіональної резильєнтності, оскільки підвищує здатність територій адаптуватися до шоків, підтримувати економічну активність і зменшувати залежність від окремих секторів.
Оригінальність. Наукова новизна дослідження полягає в обґрунтуванні просторової асиметрії змін соціально-економічного потенціалу та резильєнтності регіонів України в умовах повномасштабної війни. У статті розвинуто аналітичний підхід до ідентифікації просторово диференційованих моделей територіальної трансформації на основі демографічних, інфраструктурних, фінансових і структурних індикаторів. Також акцентовано взаємозв’язок між фінансовою спроможністю територій, економічною диверсифікацією, міграційною вразливістю та регіональною резильєнтністю в умовах тривалих воєнних шоків.
Практична цінність. Практичне значення результатів дослідження полягає в можливості їх використання для вдосконалення державної регіональної політики в умовах війни та повоєнного відновлення. Отримані результати можуть бути застосовані для розроблення диференційованих інструментів політики, спрямованих на підтримку регіонів з критичними втратами соціально-економічного потенціалу, зміцнення місцевої фінансової спроможності, зменшення міжрегіональних диспропорцій, стимулювання економічної диверсифікації та підвищення адаптивності регіонів і громад до довгострокових безпекових, демографічних і соціально-економічних викликів. 

просторова асиметрія; соціально-економічний потенціал; регіональна стійкість; територіальні диспропорції; фінансовий потенціал територій; економічна диверсифікація; державна регіональна політика 

Мета статті - розроблення та наукове обґрунтування багаторівневої організаційно-аналітичної моделі планування та прогнозування підготовки кваліфікованих робітничих кадрів у регіонах України з урахуванням інтересів основних суб’єктів ринку праці та впливу політичних, правових, економічних, соціальних і технологічних чинників, що формують попит на робочу силу та професійну освіту.
Методологія дослідження ґрунтується на застосуванні методів стратегічного і статистичного аналізу. Для оцінювання зовнішнього середовища та інституційних чинників формування підготовки кадрів використано ПЕСТ-аналіз та підходи, орієнтовані на врахування інтересів стейкголдерів. Кількісні методи, зокрема кореляційний аналіз і регресійне моделювання з лаговими змінними, застосовано для оцінювання та прогнозування впливу демографічних процесів і освітніх траєкторій молоді.
Результати. Результати дослідження свідчать, що попит на підготовку кваліфікованих робітничих кадрів формується під впливом складної взаємодії політико-правових, економічних, демографічних, соціальних, технологічних чинників. Зокрема, встановлено суттєвий вплив російської військової агресії, яка посилила дисбаланси на ринку праці внаслідок демографічних втрат, міграційних процесів і структурних змін у регіональній економіці. Оновлення нормативно-правової бази функціонування системи професійної освіти та формування регіонального замовлення посилює інституційні передумови для розвитку механізмів прогнозування та узгодження підготовки кадрів з потребами ринку праці. Емпіричний аналіз на основі даних Львівської області підтверджує наявність тісного зв’язку між контингентом здобувачів професійної освіти, демографічними показниками та обсягами вступу до закладів вищої освіти. Результати прогнозування свідчать про ймовірне скорочення обсягів підготовки у середньостроковій перспективі під впливом демографічних тенденцій і стійких освітніх уподобань. На основі інтеграції стратегічного і статистичного аналізу запропоновано трирівневу модель планування та прогнозування підготовки кадрів на регіональному рівні, що включає базовий (інерційний), прогнозно-аналітичний і стратегічний (коригувальний) рівні.
Оригінальність дослідження полягає у формуванні інтегрованої концептуальної моделі планування та прогнозування підготовки робітничих кадрів на регіональному рівні на основі поєднання інструментів стратегічного аналізу та кількісних методів прогнозування. Запропонований підхід сприяє розвитку регіональної системи прогнозування потреб у робочій силі відповідно до європейських практик аналізу навичок і ринку праці.
Практичне значення отриманих результатів. Запропонована модель може бути використана для підвищення обґрунтованості управлінських рішень у сфері розвитку людського капіталу на регіональному рівні, посилення взаємодії між системою професійної освіти та потребами ринку праці, а також підвищення ефективності планування та прогнозування підготовки кадрів в умовах економічної трансформації та післявоєнного відновлення. 

планування підготовки кадрів, регіональне замовлення, прогнозування робочої сили, попит на навички, професійна освіта, вища освіта, регіональний ринок праці, багаторівнева модель, робітничі кадри, людський капітал, стратегічний аналіз, статистичний аналіз, регресійний аналіз 

Мета. Метою статті є дослідження економічного потенціалу ШІ-екосистеми України крізь призму структури ринку, людського капіталу, інвестиційної динаміки та експортних можливостей ІТ-сектору. Особливу увагу зосереджено на визначенні ролі ШІ-сегмента у формуванні високотехнологічної доданої вартості, підвищенні продуктивності праці, експортної конкурентоспроможності та макроекономічної стійкості України.
Методологія. Методологічною основою дослідження є поєднання структурно-динамічного, порівняльного та аналітичного підходів. У роботі використано статистичний аналіз, порівняння темпів зростання, структурний аналіз і узагальнення даних галузевих і міжнародних аналітичних джерел. Інформаційною базою дослідження є показники розвитку ІТ-сектору та ШІ-екосистеми України за 2013–2025 рр., зокрема дані щодо ІТ-експорту, чисельності ІТ- та ШІ-фахівців, структури зайнятості ШІ-спеціалістів, динаміки ШІ-компаній, територіальної концентрації талантів і бізнесу, а також венчурного фінансування.
Результати. У результаті дослідження встановлено, що ІТ-сектор України зберігає роль одного з основних джерел валютних надходжень і стабілізатора платіжного балансу. Експорт ІТ-послуг у 2019–2024 рр. зріс із 4,2 до 6,4 млрд дол. США, хоча після пікового значення 2022 р. спостерігалося його зниження. Показано, що ШІ-сегмент поки що залишається відносно невеликим за часткою в ІТ-зайнятості, однак демонструє випереджальну динаміку розвитку. Частка ШІ-фахівців у загальній ІТ-зайнятості майже подвоїлася у 2019–2024 рр., а чисельність ШІ-спеціалістів зросла з 0,97 тис. осіб у 2013 р. до 6,1 тис. осіб у 2025 р. Виявлено структурний зсув від сервісної моделі до продуктової: зростає частка зайнятості ШІ-фахівців у продуктових компаніях, тоді як частка аутсорсингової моделі знижується. Встановлено також високу територіальну концентрацію ШІ-бізнесу й талантів у кількох регіональних центрах, насамперед у Києві та Львові. Окремо обґрунтовано наявність юрисдикційного розриву у венчурному фінансуванні: значна частина інвестицій у компанії українського походження залучається поза межами української юрисдикції, що зменшує внутрішній економічний мультиплікатор.
Оригінальність. Наукова новизна дослідження полягає в інтегрованому аналізі економічного потенціалу ШІ-екосистеми України через поєднання екосистемних показників – людського капіталу, структури компаній, моделей зайнятості, географічної концентрації та інвестиційних потоків – з макроекономічними характеристиками ІТ-експорту та його ролі у забезпеченні платіжного балансу. Такий підхід дає змогу розглядати ШІ-сегмент не лише як технологічний напрям, а як чинник структурної трансформації та довгострокового економічного розвитку.
Практична цінність. Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості використання їх для формування державної та бізнесової політики, спрямованої на розкриття економічного потенціалу ШІ в Україні. Отримані висновки можуть бути використані для підтримки української юрисдикції ШІ-компаній, розвитку регіональних інноваційних центрів, стимулювання венчурного фінансування, збереження й розвитку людського капіталу, а також ширшого впровадження ШІ за межами ІТ-сектору для підвищення міжгалузевої продуктивності. 

економічний потенціал, штучний інтелект, ШІ-екосистема, ІТ-експорт, людський капітал, інвестиції в ШІ, продуктивність, Україна 

Мета. Мета статті – проаналізувати вплив тіньової економіки на економічний розвиток України та обґрунтувати основні напрями її мінімізації як важливого чинника забезпечення сталого розвитку держави.
Методологія. Важливим аспектом дослідження є оцінювання масштабів тіньової економіки. У науковій практиці для її вимірювання використовують різні методологічні підходи, зокрема прямі методи, методи на основі показників та економетричні моделі. Найпоширенішими є методи непрямого оцінювання, що ґрунтуються на аналізі макроекономічних показників, таких як обсяг готівки в обігу, рівень зайнятості, податкове навантаження та інші показники економічної діяльності.
Результати. У роботі узагальнено основні підходи до розуміння сутності тіньової економіки та визначено її основні риси. Доведено, що вона має негативний вплив на економіку держави, оскільки призводить до втрат бюджету, зниження ефективності державної політики, зростання нерівності та погіршення умов ведення бізнесу. Водночас підкреслено, що тіньовий сектор частково виконує адаптаційну функцію в умовах економічної нестабільності. Проаналізовано фактори формування тіньової економіки в Україні. Встановлено, що найбільший вплив мають інституційні, економічні, регуляторні та соціальні чинники. До них належать недосконалість законодавства, складність податкового адміністрування, високий рівень податкового навантаження, корупцію, а також низький рівень довіри до державних інститутів. Показано, що поєднання цих факторів створює умови для поширення неформальної економічної діяльності. У статті проведено аналіз динаміки тіньової економіки України за останні роки. Виявлено, що до 2021 р. спостерігалася тенденція до поступового зниження її рівня, однак сучасні кризові явища, зокрема пандемія та воєнні події, призвели до зростання частки тіньового сектору. Це свідчить про високу чутливість економіки до зовнішніх і внутрішніх викликів.
Оригінальність. Особливу увагу приділено міжнародному досвіду. Зазначено, що у країнах-членах Європейського Союзу рівень тіньової економіки значно нижчий, що пояснюють ефективнішою державною політикою, високим рівнем довіри та розвиненими інституціями. Це створює основу для адаптації кращих практик в Україні.
Практична цінність. Запропоновано авторську модель мінімізації тіньової економіки, яка поєднує інституційні, податково-економічні, цифрові та соціальні механізми. Модель передбачає узгоджену взаємодію держави, бізнесу та суспільства та спрямована на підвищення прозорості економічних процесів, збільшення податкових надходжень і покращення інвестиційного клімату. Практичне значення результатів полягає у можливості їх використання під час розроблення державної економічної політики. Реалізація запропонованих підходів сприятиме зміцненню економічної безпеки, підвищенню ефективності державного управління та забезпеченню сталого розвитку України. 

тіньова економіка, мінімізація тіньової економіки, сталий розвиток, економічна безпека, державне регулювання, податкове адміністрування, цифровізація економіки 

Мета. Дослідження здійснює комплексний економетричний аналіз впливу імпортної залежності на секторальну структуру зайнятості у розвиненій економіці на прикладі Німеччини. Актуальність роботи зумовлена поглибленням інтеграції національних економік у глобальні ланцюги створення вартості та зростанням ролі імпорту як основного детермінанта трансформації ринку праці. Метою дослідження є кількісне оцінювання впливу імпортної залежності на галузеву структуру зайнятості у розвиненій економіці (Німеччина) з урахуванням порогових ефектів на основі застосування динамічного порогового підходу моделювання.
Методологія. Емпіричну базу дослідження сформовано на основі панельних даних за 1995–2022 рр., що охоплюють 42 види економічної діяльності. Методологічна рамка ґрунтується на динамічній пороговій регресійній моделі, яка дає змогу ідентифікувати нелінійні зв’язки між змінними та оцінювати критичні значення імпортної залежності, за яких змінюються як сила, так і напрям її впливу на зайнятість. Для забезпечення статистичної надійності оцінок застосовано bootstrap-процедуру, що дозволяє уточнити параметри порогів і перевірити їх коректність.
Результати. Отримані результати підтверджують наявність статистично значущих порогових ефектів, що свідчить про структурну неоднорідність впливу імпортної залежності на ринок праці. Встановлено, що перетин певних критичних рівнів імпортної залежності супроводжується зміною як знаку, так і величини її впливу на зайнятість. Відповідно, ідентифіковано три групи секторів: сектори з переважно негативним впливом (ефект витіснення), сектори з позитивним впливом (зумовленим участю у глобальних виробничих мережах) і сектори зі змішаними або статистично незначущими ефектами.
Оригінальність. Науковий внесок дослідження полягає у застосуванні динамічного порогового підходу до аналізу взаємозв’язку між імпортною залежністю та зайнятістю, що дає змогу врахувати нелінійні, асиметричні та секторально гетерогенні ефекти.
Практичне значення. Практичні імплікації результатів полягають у формуванні аналітичної основи для селективної структурної політики, спрямованої на сектори з високим потенціалом інтеграції у глобальні ланцюги створення вартості. Отримані результати є особливо релевантними для перехідних і посткризових економік, зокрема України, де оптимізація імпортної залежності та стимулювання зайнятості є критично важливими в контексті післявоєнного економічного відновлення. 

регіональний розвиток, інноваційна екосистема, територіальна громада, людський капітал, розвиток інновацій, мережева взаємодія, конкурентоспроможність 

Мета. Метою дослідження є визначення впливу соціально-трудових відносин на формування стратегії управління витратами підприємств агропромислового комплексу та обґрунтування напрямів підвищення ефективності використання трудових ресурсів у системі стратегічного управління витратами.
Методологія. У дослідженні використано комплекс загальнонаукових і спеціальних методів, зокрема методи аналізу та синтезу, системного підходу, порівняльного аналізу, узагальнення наукових джерел і практичного досвіду функціонування підприємств АПК. Для обґрунтування запропонованих підходів до управління витратами застосовано методи стратегічного аналізу соціально-трудових відносин та оцінювання ефективності мотиваційних механізмів.
Результати. Встановлено, що соціально-трудові відносини є важливим чинником формування ефективної стратегії управління витратами підприємств АПК. Визначено основні фактори, які впливають на витрати на персонал, зокрема рівень оплати праці, продуктивність працівників, професійну підготовку та соціальне забезпечення. Обґрунтовано доцільність інтеграції системи управління соціально-трудовими відносинами в процес стратегічного управління витратами. Запропоновано напрями підвищення ефективності управління витратами через удосконалення трудових відносин, розвиток корпоративної культури та підвищення кваліфікації персоналу.
Оригінальність. Наукова новизна дослідження полягає у розробленні підходу до інтеграції соціально-трудових відносин у систему управління витратами підприємств АПК шляхом впровадження гібридної системи мотивації персоналу, яка поєднує основні показники ефективності (KPI), відрядну оплату праці та витратні індикатори. Запропоновано використання «антивитратних» KPI, цифрового моніторингу діяльності працівників і сезонної адаптації мотиваційних механізмів для забезпечення зростання продуктивності праці та скорочення виробничих витрат.
Практична цінність. Практична значущість результатів дослідження полягає у можливості їх використання керівниками підприємств АПК для вдосконалення системи управління витратами, підвищення ефективності використання трудових ресурсів, формування сучасних мотиваційних механізмів і зміцнення конкурентоспроможності підприємств. Запропоновані підходи можуть бути використані під час розроблення стратегій сталого розвитку агропромислових підприємств в умовах цифрової трансформації економіки. 

соціально-трудові відносини, управління витратами, підприємства АПК, стратегія підприємства, трудові ресурси, основні показники ефективності, мотивація праці 

Мета. Мета дослідження полягає у визначенні та комплексному оцінюванні основних показників ефективності використання ресурсного потенціалу підприємств галузі тваринництва в Карпатському регіоні України та обґрунтування відповідних резервів щодо їх підвищення для забезпечення зростання виробництва конкурентоспроможної продукції та експортних можливостей.
Методологія. Дослідження базувалося на загальних наукових методах дослідження, а саме: монографічний метод використовувався під час комплексного вивчення теоретичних і практичних основ формування та ефективного використання ресурсного потенціалу підприємств галузі тваринництва; методи аналізу та синтезу застосовані в дослідженні динаміки показників розвитку тваринництва у підприємствах; розрахунково-конструктивний метод використаний під час визначення впливу основних чинників на показники ефективності використання ресурсного потенціалу підприємств, системний метод враховували для побудови причинно-наслідкових взаємозв’язків між чинниками та значеннями показників ефективного використання ресурсного потенціалу підприємств галузі.
Результати. У статті досліджено динаміку основних складових, які формують ресурсний потенціал у підприємствах з виробництва продукції тваринництва. Встановлено та обґрунтовано основні чинники, які визначали зміну кількісних і вартісних показників ресурсного потенціалу підприємств галузі за досліджуваний період. Запропоновано систему показників для оцінювання ресурсного потенціалу підприємств галузі, які включають: обсяг та вартість виробленої продукції у розрахунку на одну середньорічну голову продуктивних тварин за різними видами, а також в перерахунку на одну середньорічну умовну голову для більш об’єктивного порівняння; у розрахунку на один га площ кормових угідь з врахуванням різних рівнів потенційної урожайності; на одну т використаного корму, з врахуванням рівня конверсії за кожним напрямом тваринництва; у розрахунку на одиницю вартості капіталу.
Оригінальність. Обґрунтовано основні резерви зростання ефективності використання ресурсів у підприємствах галузі тваринництва Карпатського регіону, які охоплюють впровадження системи організаційно-економічних, інформаційно-консультативних і фінансово-інвестиційних важелів для сприяння технологічній модернізації виробництва. Відповідно до результатів дослідження встановлено, що ефективність використання ресурсного потенціалу найвища у підприємствах, які виробляють яйця, молоко та вирощують свиней на м’ясо із значними обґрунтованими можливостями для подальшого зростання вартості виробленої продукції на одиницю вартості чи кількості залучених ресурсів.
Практична цінність. Дослідження полягає у визначенні значень основних видів показників ефективності використання ресурсного потенціалу у підприємствах галузі тваринництва, а також виявленні важливих резервів зростання для коригування та удосконалення системи підтримки розвитку збалансованого аграрного сектору Карпатського регіону із щораз більшою часткою виробництва продукції тваринництва у міжгалузевому балансі з метою оптимального використання залучених ресурсів і нарощуванні експортних можливостей продукції з вищою доданою вартістю. 

ресурсний потенціал, підприємства, тваринництво, ефективність, вартість продукції, кормова база, кормові угіддя, фінансові ресурси, резерви зростання