Розвиток регіонів України характеризується поступовою стабілізацією, що проявляється у накопиченні позитивних тенденцій, покращенні соціально-економічних показників, особливо у сферах, які завжди найперше потерпають від кризи – будівництво та інвестування. Стабілізація соціально-економічного розвитку дозволяє успішно проводити децентралізацію, зміцнювати потенціал територіальних громад, посилювати ініціативу громадян у вирішенні питань самоврядного розвитку. На цьому шляху зроблено багато, свою успішність продемонстрували Державний фонд регіонального розвитку, державно-приватне партнерство, нові субвенції, додаткові джерела надходжень до місцевих бюджетів. Однак на перешкоді зростанню регіональних економік і продовженню децентралізації стоять питання взаємовідносин з окупованими територіями Донбасу та анексованим Кримом, і це висуває нові вимоги до механізмів та інструментів регіональної політики та проведення децентралізації. Метою статті є окреслення механізмів оновлення регіональної політики та проведення децентралізації. Завданнями є аналіз соціально-економічного розвитку регіонів, характеристика перебігу децентралізації влади, виявлення викликів і загроз розвитку регіонів, формування нових механізмів реалізації регіональної політики та удосконалення процесу децентралізації і зміцнення правової та матеріально-фінансової спроможності громад. 

децентралізація, місцеве самоврядування, регіони, територіальні громади 

Розглянуто сучасний стан та основні проблеми реалізації адміністративної та адміністративно-територіальної реформ в Україні. Проаналізовано дії виконавчої та законодавчої влади України щодо проведення цих реформ. Сформульовано основні пропозиції щодо їх реалізації. 

адміністративна реформа, адміністративно-територіальна реформа, децентралізація, місцеве самоврядування, територіальні громади 

В історичній ретроспективі розкриті особливості впливу неформальних інститутів на розвиток сільських територій України. Доведено, що політика колективізації була політикою спотворення моралі, підміни понять і норм поведінки сільського соціуму. Розкрито, що поєднана зайнятість жителів села, за якої вони відходять на роботу у міста, а сільське господарство залишається для них постійним альтернативним видом зайнятості позитивно впливає на розвиток сільської території. Шляхом виключення виділена основна група потенційних кооператорів, на яку необхідно скеровувати інформаційно-просвітницьку діяльність уповноважених інститутів, що пропагують кооперацію. До означеної групи належать члени сільської громади, що не мають постійної зайнятості і не здають земельної ділянки в оренду. Визначено, що головними неформальними чинниками розвитку кооперації на сільських територіях є: справедливі умови конкуренції, престижність зайнятості у галузі, стабільність і впевненість у майбутньому. Показано, що формуванню відчуття стабільності та впевненості у майбутньому сприятиме забезпечення жителям села соціальної інфраструктури достатньо високого рівня, особливо це стосується розвитку транспортної сфери та можливості отримання якісної шкільної освіти. 

кооперація, сільські території, конкурентоспроможність, неформальні інститути, формальні інститути 

Визначено склад податкових доходів місцевих бюджетів в умовах реформи місцевого самоврядування. Досліджено питання достатності податкових надходжень у складі доходів місцевих бюджетів. Проаналізовано місце і роль кожного податкового платежу у формуванні фінансового ресурсу місцевих бюджетів. Визначено, що всі надходження зараховуються до загального фонду місцевих бюджетів. Доведено взаємозалежність формування податкових платежів і рівня розвитку економіки відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Досліджено джерела податкових надходжень до місцевих бюджетів і їх спрямування на забезпечення видатків бюджетів. Обґрунтовано необхідність досягнення фінансової спроможності задля реалізації основних функцій, які державою покладено на місцеві органи влади. Визначено роль кожного з податкових доходів місцевих бюджетів у фінансовому забезпеченні розвитку адміністративно-територіальних одиниць. Запропоновано зміни до визначення та адміністрування податкових платежів до місцевих бюджетів. 

податкові доходи, місцеві бюджети, децентралізація, об’єкт оподаткування, місцеві податки та збори 

Розглянуто особливості сучасного етапу розвитку пенсійного страхування на місцевому рівні (на прикладі Львівської області). Встановлено, що диспропорції соціально-економічного розвитку регіонів посилюють територіальну диференціацію формування та використання фінансових ресурсів Пенсійного фонду України як за показниками сукупних доходів, так і за показниками сукупних видатків. На основі алгоритму дослідження регіональної диференціації з’ясовано, що державна політика регіонального розвитку у сфері пенсійного страхування побудована з урахуванням інтеграції рівнів пенсійного забезпечення громадян, однак це зумовлює додаткове навантаження на Державний бюджет України. Доведено необхідність розроблення оптимізаційних заходів щодо формування та використання фінансових ресурсів пенсійного страхування з урахуванням соціально-економічного розвитку регіонів. 

пенсійне страхування, фінансові ресурси, доходи, видатки, регіон 

Здійснено аналіз наукових підходів до трактування дефініції «інвестиційний потенціал». Запропоновано визначення поняття «інвестиційний потенціал територіальної громади», звернуто увагу на його специфічні риси. Досліджено структуру інвестиційного потенціалу територіальної громади та виділено його основні чинники. Вказано на проблеми формування та використання інвестиційного потенціалу територіальних громад. Розроблено схему механізму управління інвестиційним потенціалом на рівні територіальної громади. 

інвестиційний потенціал, територіальна громада, органи місцевого самоврядування, управлінський вплив, механізм управління 

Висвітлено науково-практичний аспект децентралізації як раціональної альтернативи федералізації та механізму наближення України до стандартів європейського розвитку. Встановлено, що Україна протягом останніх десяти місяців послідовно втілює децентралізацію як складову модернізованої регіональної політики, що закріплено в основних чинних нормативно-правових актах установчого та програмного характеру. Аналізуються ризики децентралізації, серед яких відзначено: обмеженість коштів місцевих бюджетів, низьку спроможність громад щодо залучення фінансових ресурсів, низьку ефективність використання фінансових ресурсів. Наголошено на потребі вирішення завдання економічного зміцнення невеликих територіальних громад і зменшення їх залежності від бюджетної підтримки. Запропоновано основні напрями реформування сфери адміністративних послуг в Україні шляхом: нормативно-правової оптимізації оплати за отримання адміністративних послуг; уніфікації адміністративної процедури та удосконалення надання адміністративних послуг; поступового переведення до компетенції органів місцевого самоврядування більш широкого спектра послуг. Наголошується на дотриманні збалансованого підходу до децентралізації, унеможливлення появи «привілейованих» регіонів, забезпечення рівних умов регіонального розвитку, формування дієздатних і конкурентоспроможних територіальних громад, здатних реалізовувати активну економічну політику. Розкрито передумови забезпечення саморозвитку та економічного зростання територіальних громад. Пропонується широке впровадження на місцевому рівні механізмів та інструментів раціонального використання внутрішнього потенціалу розвитку, заснованих на децентралізації. 

децентралізація, місцеве самоврядування, регіональна політика, бюджетна децентралізація, адміністративні послуги 

На книгу: Білик Р. Р. Детермінанти регіонального розвитку у вимірі економічної безпеки України : монографія / Р. Р. Білик ; ДУ «Інститут регіональних досліджень імені М. І. Долішнього НАН України». – Львів, 2016. – 352 с. (Серія «Проблеми регіонального розвитку»). 

Проведено рейтингове оцінювання бюджетного забезпечення розвитку регіонів України, яке базується на розрахунку евклідових відстаней та групуванні показників за обраними напрямами оцінювання: стан і збалансованість бюджету, міжбюджетна взаємодія, стійкість бюджету та боргове навантаження (для бюджетів міст). Застосування кластерного аналізу дозволило здійснити розподіл регіонів за рівнем інтегрального показника бюджетного забезпечення на чотири рівні: кризовий, низький, середній, високий. Побудований рейтинг регіонів дозволив автору судити про їх бюджетні можливості та фінансові домінанти розвитку. Результати аналізу засвідчили нерівномірність бюджетного забезпечення, підтвердили необхідність і своєчасність бюджетної децентралізації. Наголошено на існуванні певних закономірностей формування та реалізації бюджетної політики регіонів України, обумовлених дією низки чинників екзогенного та ендогенного характеру. 

регіон, оцінювання, бюджетне забезпечення, таксонометричний метод, евклідова відстань