УДК [332.122:338.48]:339.138; JEL M31 Малинка О. Я. Концепція формування бренду туристичного регіону. Регіональна економіка. 2018. №1(87). С. 40-47. URL: http://re.gov.ua/doi/re2018.01.040_u.php. Літер.: 13
Автори
Анотація
Запропоновано концепцію формування бренду туристичного регіону для покращення інвестиційної і туристичної привабливості, підвищення якості життя населення, формування позитивного іміджу регіону та підвищення його конкурентоспроможності, а також варіант практичних засад її реалізації. Розроблено «піраміду» формування бренду туристичного регіону та алгоритм практичної реалізації проекту, що базується на концептуальній моделі управління брендом. Цільовими групами проекту є управління туризму, представники місцевих органів влади, сільські та міські громади, підприємства туристичної галузі і туристично-рекреаційного комплексу, підприємства-виробники товарів народних промислів, підприємства, що є об’єктами промислового туризму тощо. Кінцевими бенефіціарами проекту будуть місцеві громади місцевості; регіональні та місцеві адміністрації та їх асоціації, які відповідають за розвиток туризму; громадські структури, метою діяльності яких є розвиток сталого туризму в регіоні; асоціації та організації МСБ або підприємців у туристичному секторі. Позитивний досвід програми може поширюватися і на інші регіони, що не належать до території програми. На основі бенчмаркінгових досліджень відомих компаній проаналізовано сучасні виклики, які є актуальними для будь-яких компаній, ринків і регіонів. Запропоновано низку ініціатив щодо подальших кроків і сформовані фундаментальні положення нової стратегії маркетингу та брендингу, актуальні в тому числі й для туристичного регіону.
Ключові слова:
бренд туристичного регіону, бренд-менеджмент, бренд-актив, маркетинг територій
Посилання
Друкер П. Управління у час глибоких змін // Синергия. 2001. № 1 (2). С. 3-7.
Аакер Д., Йохимштайлер Э. Бренд-лидерство: новая концепция брендинга. М.: Изд. дом Гребенникова, 2003. 380 с.
Друкер П. Ф. Энциклопедия менеджмента / пер. с англ. М.: Вильямс, 2004. 432 с.
Йоханссон Ф. Эффект Медичи: возникновение инноваций на стыке идей, концепций и культур / пер. с англ. М.: Вильямс, 2008. 192 с.
Малинка О. Я., Ляшенко О. М. Емоційні виміри бренду як засіб збільшення марочного капіталу // Галицький економічний вісник. 2006. №3 (10). С. 46-52.
Малинка О. Я. «ДНК» бренду як система збереження, відтворення і передачі інформації до споживача та її концептуальна модель // Маркетинг в Україні. 2006. №1 (35). С. 34-38.
Домнин В. Н. Брендинг: новые технологии в России / 2-е изд. СПб.: Питер, 2004. 381 с.
Аакер Д. Создание сильных брендов. М.: Изд. дом Гребенникова, 2003. 440 с.
Малинка О. Я. Управління капіталом бренду: [монографія]. Івано-Франківськ: Факел, 2009. 204 с.
Keller K. L. Branding and Brand Equity. Cambridge, Mas.: Marketing Science Institute, 2002. 86 p.
Mariotti J. L. Smart Things to Know About Brands & Branding. Capstone Pub, 2001. 180 р.
Малинка О. Я. Теоретична модель процесу управління капіталом бренду // Вісник Хмельницького національного університету: Економічні науки. 2007. № 5. Т. 3 (100). С. 239-244.
Материалы сайта. 2017. Режим доступа: http://management.com.ua
Обґрунтовано наукове та практичне значення психологічного інструментарію брендингу сільських територій Південного регіону, проаналізовано уявлення про ці природні та соціально-просторові утворення як складової приморського регіону. Доведено, що такий бренд сільських територій більшою мірою розрахований на зовнішніх споживачів і не відображає вповні їх наявний ресурсний потенціал як агропродовольчих територій. На підставі побудови ментальної карти образів сільських територій Південного регіону з позиції психологічного підходу розкрито технологію створення їх бренду як привабливого та конкурентоспроможного територіального продукту.
бренд, брендинг, імідж, ментальність, психологічній інструментарій, сільські території
Розглянуто досвід мікролокальної соціально-орієнтованої активності бізнесу прикордонних регіонів. Запропоновано авторське визначення терміну «мікролокальна соціально-орієнтована активність бізнесу». Досліджено досвід Івано-Франківської області, зокрема громадського ресторану «Urban Space», мережі центрів підтримки інновацій та підприємництва iHUB, «Майстерні управління», проекту «Open Business Space», Групи розвитку бізнесу. У Львівській області розглянуто соціально-орієнтовані ініціативи ІТ Кластеру, Платформи розвитку бізнесу «Бізнес Актив» Клубу ділових людей. Проекти Чернівецької області представлені ІТ-кластером буковинських інноваційних технологій ім. Й. Шумпетера «Cluster bit». На основі дослідження досвіду сформульовано основні напрями мікролокальної соціально-орієнтованої активності бізнесу.
Досліджено понятійно-термінологічний апарат територіальних громад з виділенням територіального, соціологічного, публічно-правового і системного підходів. Запропоновано розглядати територіальну громаду як цілісне утворення, що характеризується єдністю соціальної спільноти, суб’єкта місцевого самоврядування та базової ланки адміністративно-територіального устрою країни. Здійснено класифікацію територіальних громад з виділенням таких класифікаційних ознак: за типом населеного пункту, повнотою охоплення, характером формування, географічним розташування, рівнем соціально-економічного розвитку. Досліджено функції територіальної громади як суб’єкта регулювання соціально-економічного розвитку. Виділено правові, організаційні, економічні, фінансові методи регулювання розвитку територіальних громад і напрями державного регулювання розвитку територіальних громад: нівелювання диспропорцій соціально-економічного розвитку та стимулювання розвитку територій.
територіальна громада, розвиток, регулювання розвитку, місцеве самоврядування
Визначено пріоритети, чинники формування та основні завдання з реалізації політики розвитку туризму і рекреації в Європі. Виділено основні механізми та інструменти впливу, у тому числі фінансові, на стимулювання розвитку туризму, забезпечення його конкурентоспроможності та інноваційності, сталості та відповідальності. Акцентовано увагу на необхідності використання відповідних інструментів у процесі реалізації політики розвитку туризму в гірських регіонах, які мають забезпечувати сталість високоякісного туризму при одночасному збереженні культурної і природної спадщини та навколишнього середовища. Визначено основні завдання з розвитку сталого туризму в гірському регіоні. Запропоновано алгоритми дій з підтримки розвитку сталого туризму, уніфікованих підходів до розроблення і застосування стандартів розвитку і оцінювання впливів туризму, співпраці країн Карпатського регіону у формуванні і просуванні спільних туристичних продуктів, брендів і марок, що можуть бути корисними для Українських Карпат.
туризм, рекреація, гірські регіони, європейська політика розвитку туризму і рекреації, Карпатський регіон
Розглядаються сучасні підходи до вирішення проблем гірських територій у європейських країнах. Наголошується на визначальній ролі сільського господарства у їх розвитку. Аналіз засвідчує, що проблеми економічного, екологічного та соціального характеру в межах гірських територій європейських країн вирішуються чи шляхом проведення активної аграрної політики, чи в межах реалізації регіональної гірської політики, спрямованої на компенсацію негативного впливу природно-кліматичних ресурсних властивостей гірських територій, надаючи інвестиційну підтримку для розвитку пріоритетних видів і сфер економічної діяльності, зокрема сільському господарству. Значна увага приділена питанню стимулювання сільгоспвиробників у гірській місцевості. Виокремлено основні недоліки вітчизняної системи стимулювання гірського сільського господарства, що не дозволяє повною мірою розкрити можливості цих територій. Запропоновано напрями економічної підтримки сільськогосподарських виробників у гірських регіонах України для недопущення занепаду традиційно провідної для таких територій аграрної сфери зайнятості місцевого населення та екологізації сільського господарства в гірській місцевості.
гірські території, гірська політика, сільське господарство, інструменти стимулювання, підтримка сільськогосподарського виробника
Досліджено зміст маркетингової діяльності на рівні територіальної громади, з урахуванням її визначальних характеристик. Органи самоврядування, спільноту мешканців і бізнес-середовище визначено як головні суб’єкти локальної маркетингової взаємодії та здійснено аналіз їхніх актуальних і можливих ролей у формуванні сприятливого маркетингового середовища. Відслідковано видозміни типових функцій маркетингу у проекції на діяльність органів місцевого самоврядування та спільноти мешканців. Визначено головні перешкоди у формуванні продуктивного діалогу та кооперації зусиль місцевої влади та мешканців, а також запропоновано шляхи їх усунення. Окреслено базові переваги імплементації маркетингових інструментів у постійні місцеві практики та політики для підвищення спроможності територіальних громад. Сформовано мету маркетингової діяльності територіальної громади, здійснено огляд засад і принципів формування бренду території.
територіальна громада, маркетингова діяльність, конкурентоспроможність, маркетинг території, бренд території