Мета. Метою дослідження є оцінювання впливу міжгалузевої інтеграції та цифровізації на економічну результативність секторів сервісної економіки Європейського Союзу та виявлення міжсекторальних відмінностей у поєднанні інтеграційних, цифрових і результативних характеристик. Методологія. Методологічну основу становлять теорія міжгалузевих взаємозв’язків, концепції цифрової трансформації, системний та екосистемний підходи. Застосовано статистичний, структурний і компаративний аналіз; інформаційну базу сформовано за даними Eurostat та OECD для секторів H, I, J, M, N NACE Rev. 2 у країнах-членах ЄС. Результати. Установлено суттєву диференціацію секторів за динамікою розвитку, характером міжгалузевих зв’язків, рівнем цифровізації та економічною результативністю. Найвищу продуктивність праці продемонстрував сектор інформації та комунікацій, найбільший обсяг доданої вартості – професійна, наукова та технічна діяльність, а найнижчу продуктивність – тимчасове розміщування та організація харчування. Виявлено, що транспорт і складське господарство мають виражені двосторонні зв’язки, сектор розміщування та харчування – переважно зворотні, тоді як інформаційно-комунікаційні, професійні та допоміжні послуги є важливими постачальниками ресурсів і послуг для інших видів діяльності. Обґрунтовано, що технологічна цифровізація має виразніший зв’язок із продуктивністю, ніж цифровізація каналів збуту, а результативність міжгалузевої інтеграції залежить не лише від інтенсивності, а й від функціональної спрямованості зв’язків. Наукова новизна. Наукова новизна полягає в комплексному зіставленні спрямованості міжгалузевих зв’язків, рівня технологічної та ринкової цифровізації та результативних показників секторів сервісної економіки ЄС. Практична цінність. Практична цінність результатів полягає в можливості використання їх для виявлення секторів з недостатньою цифровою зрілістю та слабкою здатністю трансформувати міжгалузеві зв’язки у зростання продуктивності й доданої вартості. 

міжгалузева інтеграція, цифровізація, сервісна економіка, Європейський Союз, економічна результативність, продуктивність праці, міжгалузеві зв’язки, хмарні технології, електронні продажі, додана вартість 

Мета. Метою статті є теоретичне обґрунтування ролі корпоративного розвитку в підвищенні економічної стійкості підприємств аграрного сектору та проведення практичного аналізу інтеграційних механізмів, що сприяють зміцненню їхньої конкурентоспроможності та економічної безпеки.
Методологія. Методологічну основу дослідження становить комплексний підхід, що поєднує положення інституціональної економічної теорії, системного та функціонального аналізу. У дослідженні використано монографічний і статистичний методи для узагальнення наукових результатів та емпіричних спостережень, а також методи порівняльного аналізу та синтезу для визначення ключових детермінант економічної стійкості та конкурентоспроможності аграрних підприємств у межах корпоративних структур.
Результати. Доведено, що корпоративний розвиток є ключовим інституційно-економічним механізмом, який сприяє концентрації капіталу, оптимізації виробничих процесів і зміцненню стратегічного потенціалу аграрних підприємств. Обґрунтовано, що формування корпоративних структур, зокрема агрохолдингів, інтегрованих об’єднань, кластерів і кооперативів, створює синергетичний ефект, що забезпечує підвищення ефективності використання ресурсів, фінансової стійкості та адаптивності до змін зовнішнього середовища. Установлено, що інтеграційні процеси, включно зі злиттям, поглинанням, стратегічними альянсами та кооперацією, підвищують стійкість підприємств до ринкової волатильності, порушень логістичних ланцюгів, геополітичних ризиків і воєнних викликів. Вертикальна інтеграція забезпечує безперервність виробничо-збутових ланцюгів, тоді як горизонтальна кооперація зміцнює позиції малих і середніх виробників. Також підтверджено наявність взаємопідсилювального зв’язку між корпоративним розвитком, економічною безпекою та конкурентоспроможністю, особливо в умовах стратегічної трансформації, цифровізації та інтеграції у світові ринки.
Наукова новизна. Наукова новизна дослідження полягає в обґрунтуванні взаємозалежності корпоративного розвитку, економічної безпеки та конкурентоспроможності підприємств аграрного сектору, а також у визначенні ролі інтеграційних корпоративних механізмів як чинника підвищення стійкості в умовах глобальної нестабільності та воєнних викликів.
Практична значущість. Практична значущість отриманих результатів полягає у можливості використання їх для формування корпоративних стратегій аграрних підприємств, удосконалення механізмів державного регулювання та підтримки інтегрованих аграрних структур, а також зміцнення систем управління економічною безпекою. Результати дослідження можуть бути використані органами державної влади під час розроблення стратегій післявоєнного відновлення та модернізації аграрного сектору України. 

корпоративний розвиток, аграрний сектор, економічна безпека підприємства, конкурентоспроможність, корпоративна структура, інтеграція, агрохолдинг, адаптивність, стратегічна трансформація