Досліджуються інституційні проблеми розвитку агломерацій в сучасній Україні. Окреслено основні інституційні пастки, які збільшують трансакційні витрати під час агломерування та обмежують потенціал розвитку агломерацій. В еволюційному контексті та з погляду сучасних соціально-економічних умов описано механізми поширення та укорінення цих інституційних пасток. Зазначено, що є низка інституційних пасток універсального характеру, які справляють деструктивний вплив на якість людського та соціального капіталу українських агломерацій. Доведено, що прогалини в системі нормативно-правового регулювання агломераційних процесів є головним чинником формування інституційних пасток. Указано на роль якості публічного управління агломераціями та на місце бізнесу й інститутів громадянського суспільства в подоланні інституційних пасток. Обґрунтовано пріоритетні завдання з викорінення наявних інституційних пасток і запобігання подальшому виникненню їх на етапі повоєнного відновлення української економіки. Акцентовано на адаптації України до інституційних стандартів ЄС та на популяризації успішних європейських практик агломерування та управління агломераціями. Запропоновано залучати експертів із країн-членів ЄС до навчання представників українських агломерацій та до передання відповідного досвіду. 

інституційні пастки, агломерації, економічний розвиток, управлінські механізми, регіональна економіка, повоєнне відновлення