Наявність надмірних міжрегіональних диспропорцій у процесі функціонування соціально-економічної системи країни негативно впливає на динаміку її соціально-економічного розвитку, суттєво сповільнюючи його, а також створює перешкоди для її ефективної та своєчасної структурної трансформації. Проведений аналіз територіальних асиметрій соціально-економічного розвитку регіонів України у 2014-2020 рр. за вибраними індикаторами дозволяє констатувати, що, незважаючи на загальне зростання рівня соціально-економічного розвитку в регіонах, в Україні продовжував домінувати асиметричний тип регіонального розвитку, для якого було притаманно незначне зростання міжрегіональної диференціації. Надмірно високі рівні диференціації рівня ВРП на одну особу, обсягу капітальних і прямих іноземних інвестицій у розрахунку на одну особу в поєднанні з незначною диференціацією обсягів наявного доходу та доходів місцевих бюджетів (без трансфертів) у розрахунку на одну особу засвідчили значний розрив між результативністю регіональних економічних систем і якістю життя жителів регіонів. Для оцінювання ефективності реалізації стратегічних цілей і пріоритетних напрямів стратегії регіонального розвитку України до 2020 р. оцінено щорічні індикатори, пов’язані з регулюванням міжрегіональних диференціацій. Негативний вплив складних суспільно-політичних і фінансово-економічних обставин, а також недостатня ефективність застосування інструментів державної регіональної політики не дозволили досягнути прогнозованих значень більшості індикаторів у межах пріоритетних напрямів стратегії регіонального розвитку України до 2020 р., пов’язаних з регулюванням міжрегіональних диференціацій. Системність проблем міжрегіональних диспропорцій, що сформувались в Україні, спричиняє низьку ефективність численних спроб вирішення їх за допомогою точкових інструментів регіональної політики. Основна увага та ресурси в реалізації стратегічних завдань регіонального розвитку, пов’язаних із зменшенням міжрегіональних диспропорцій, мають скеровуватися на створення сприятливих умов для найбільш ефективного використання регіональних соціально-економічних потенціалів, спираючись на сильні сторони кожного з регіонів і спеціалізовані інноваційні рішення. 

міжрегіональні диспропорції, соціально-економічний розвиток, територіальна диференціація, державна регіональна політика, інструменти регіональної політики 

Здійснено оцінювання ефективності фінансування заходів стимулювання регіональної політики зі структурних фондів ЄС та результативності фінансування пріоритетних напрямів національних і регіональних стратегій smart-спеціалізації протягом програмного періоду 2014-2020 рр. Емпірично перевірено та доведено чотири гіпотези щодо існування тісного взаємозв’язку між обсягами, напрямами інвестування та результатами їх використання. Встановлено диференціацію між країнами-членами ЄС як у розподілі, так і в ефективності застосування вкладених коштів, де найвищу ефективність демонстрували високорозвинені держави Європи. Окреслено закономірності щодо прогресу у результативності залучених інвестицій серед держав і регіонів Центрально-Східної Європи. Зроблено висновки про раціональність обраних пріоритетних напрямів стратегій smart-спеціалізації, високу їх конвергенційну здатність і спроможність формування транснаціональної співпраці, досягнення синергії для підвищення рівня конкурентоспроможності продукції та послуг у сфері охорони здоров’я, збереження довкілля, високотехнологічного аграрного виробництва. 

регіональна політика, ЄС, стратегія smart-спеціалізації, пріоритети, оцінка ефективності 

Досліджено умови, особливості та результати впливу адміністративно-фінансової децентралізації на зміну позиціонування міст у соціально-економічній системі Карпатського регіону. Зокрема, окреслено основні причини, які зумовили низьку активність міст регіону в процесі реалізації адміністративно-фінансової децентралізації у 2015-2017 рр. У результаті проведеного аналізу показників виконання місцевих бюджетів і окремих економічних показників міст і районів Карпатського регіону вдалося виявити характерні особливості позиціонування міст в економіці регіонів і районів за результатами адміністративно-фінансової децентралізації в 2015-2017 рр., а також оцінити їх загальний соціально-економічний стан і фінансову спроможність. Виокремлено потенційні загрози для просторового розвитку міст Карпатського регіону внаслідок переформатування адміністративно-територіального та бюджетного устрою, а також визначено можливі шляхи для їх ефективного врегулювання. 

адміністративно-фінансова децентралізація, об’єднані територіальні громади, міста обласного значення, позиціонування міст, фінансова спроможність 

У публікації розкрито особливості соціально-економічного впливу міст-обласних центрів на ендогенний регіональний розвиток шляхом аналізу основних локальних потенціалів міської економіки. Встановлено, що оцінка впливу міст на регіональний розвиток базується на визначенні концентрації економічної активності в містах-обласних центрах за індикаторами ендогенного розвитку: демографічними; економічними, соціальними тощо. Оцінено сучасні тенденції урбанізації в України в контексті забезпечення ендогенного розвитку, які характеризуються високими значеннями коефіцієнта інтенсивності урбанізації для областей Західної України внаслідок запізнілої історичної стадії урбанізації, Київської та Одеської областей, що пояснюється демографічним резервом сільського населення, міграційним припливом населення до столиці та обласних центрів. Виявлено концентрацію населення в містах-обласних центрах і стиснення економічного простору у великих містах. Виявлено суттєві просторові диспропорції у концентрації населення міст-обласного центру щодо регіонів – від 63% населення у м. Києві до 9% населення у м. Ужгород. Проаналізовано розвиток міст-обласних центрів і регіонів протягом 2010-2016 рр., за їх основними індикаторами (зовнішньоекономічна діяльність: обсяг експорту товарів і послуг, прямі іноземні інвестиції на одну особу; валовий регіональний продукт), виявлено міста-лідери та аутсайдери та їхній взаємозв’язок з їхнім регіональним оточенням. Виявлені просторові синхронізми та асинхронізми у соціально-економічному розвитку міст-обласних центрів і регіонів. Розраховано показники еластичності темпів росту міста та регіонів за основними показниками, зроблено висновки про позитивний вплив обласних центрів на власні регіони та причини їх відсутності. Визначено за результатами розрахунків процеси поглиблення просторових соціально-економічних диспропорцій внаслідок просторової експансії великих міст у більшості міст-обласних центрів, а також процеси стимулюючого впливу розвитку обласних центрів на регіони. Обґрунтовано, що впровадження нової політики стимулювання розвитку міст-обласних центрів як місць економічної активності сприятиме ендогенному регіональному розвитку, підвищенню їх конкурентоспроможності в глобальному масштабі. 

ендогенний розвиток, урбанізація, обласні центри міста, регіональний розвиток, коефіцієнти еластичності