Проведено аналіз переваг і недоліків використання інструментів регіонального розвитку в Україні, таких як стратегії розвитку територій, агенції регіонального розвитку, функціональна типологія територій, система фінансового вирівнювання розвитку територій та ін. Наголошено, що досвід регіональної політики ЄС та його імплементація у вітчизняну практику регулювання розвитку територій є особливо важливим для України в умовах сучасної соціальної та економічної дестабілізації, зумовленої російсько-українською війною, її руйнівним впливом на інфраструктуру, українські міста та села, господарські системи регіонів. Хоча в нову регіональну політику в Україні впроваджено європейські засади, вона має низку особливостей розвитку, що пов’язані з її вбудованістю в систему галузевих політик, а тому характеризується залежністю від них, зміщенням акценту з регіонального на місцевий рівень і зниженням ресурсної та інституційної спроможності регіонів. Зроблено висновок, що перспективи розвитку територій в Україні слід планувати, ураховуючи структурні зміни економіки, релокацію бізнесу, зміну структури розселення населення та логістичних ланцюгів, перманентну загрозу сусідства з рф тощо.
регіональна політика, інструменти, війна, стратегії, агенції регіонального розвитку
Розвиток креативної економіки завжди характеризувався виразними регіональними диспропорціями, які ще більше посилились в умовах воєнного стану. Розглянуто сучасний стан креативної економіки в регіонах. Наголошується на необхідності внесення змін до Закону України «Про засади державної регіональної політики», Державної стратегії регіонального розвитку на 2021-2027 роки відповідно до Плану відновлення України, розробленого Кабінетом Міністрів України. За результатами післявоєнної відбудови та трансформації Україна може набути широкі можливості завдяки високому рівню ІТ-розвитку в багатьох сферах економіки та динамічному зростанню креативних індустрій, які мають високий мультиплікатор доданої вартості. Відновлення креативної економіки в регіонах дасть змогу підтримати їхню економіку, зупинити відтік фахівців з країни, запровадити нові культурні та соціальні ініціативи відповідно до історичного й культурного контексту в різних регіонах, у такий спосіб зменшивши їхню диспропорційність.
креативна економіка, креативна індустрія, регіональний розвиток, післявоєнне відновлення
Розкрито домінантні особливості та інструментарій застосування когерентного підходу до формування сучасної моделі просторового розвитку економіки України, ураховуючи контекст як адміністративно-фінансової децентралізації, так і повоєнного відновлення України. Наводиться авторське визначення просторової когерентності регіонального розвитку як синтетичної (інтегральної) характеристики, яка розкриває здатність територіально-суспільної системи до просторової цілісності, інтегрованості, зв’язаності, узгодженості в соціальній, економічній суспільній, інституційній площині на локальному, регіональному, субрегіональному, макрорегіональному та національному рівнях. Означено предметні площини концептуальних і прикладних завдань для формування сучасної моделі просторового розвитку економіки України на когерентних засадах. Обґрунтовано фінансові, економічні, інституційні, просторово-планувальні інструменти когерентності стратегічних соціально-економічних і просторових пріоритетів розвитку територіальних суспільних систем різного рівня (громад, регіонів, функціональних типів територій), політики інтегрованого розвитку регіональних і локальних систем, узгодження стратегічного та просторового планування на національному, регіональному, локальному та секторальному рівнях.
когерентність, когерентний підхід, просторовий розвиток, регіональна політика, вертикальна координація, горизонтальна координація, громади, регіони, функціональні типи територій
Обґрунтовано, що основою ефективного розвитку та функціонування територіальної громади є фінансові ресурси. Здійснено аналіз чинників, що впливають на створення та діяльність територіальних громад і виявлення резервів фінансової стійкості громад у майбутньому. Проведено аналіз теоретичних досліджень, пов’язаних з процесом формування та розвитку територіальних громад. Охарактеризовано можливості територіальних громад, зокрема в частині визначення на території об’єктів інвестиційної привабливості, обліку наявних ресурсів і можливості їх капіталізації, використання трудових ресурсів, а також використання можливостей, які виникають у процесі релокації підприємств через активні воєнні дії на значній території країни. Доведено вплив міграційних процесів на можливості розвитку та функціонування громади. Обґрунтовано сутність подання проєктних заявок на різні конкурси, що сприяє залученню додаткових коштів у бюджет громади і таким чином формує її фінансову стійкість. Охарактеризовано основні зміни місцевого бюджетного процесу, що виникли за умов воєнного стану та його впливу на розвиток територіальних громад.
децентралізація влади, спроможність, фінансові ресурси, територіальні громади, фінансова стійкість
Проаналізовано інституційні засади захисту прав і гарантій внутрішньо переміщених осіб (ВПО). Виявлено законодавчі колізії / прогалини, які сповільнюють темпи адаптації, а відтак і інтеграції переміщених осіб до життя в приймаючих громадах. Серед таких у дослідженні виявлено, що не до кінця внормована процедура реєстрації / перереєстрації внутрішньо переміщених осіб, механізми отримання фінансової допомоги є недосконалими, присутній дефіцит доступного житла, важко забезпечити безперешкодний доступ до медичних послуг, є проблеми з працевлаштуванням внутрішньо переміщених осіб через дефіцит вакансій і невідповідність кваліфікацій ВПО вимогам ринку праці. Проаналізовано Стратегію інтеграції внутрішньо переміщених осіб на період до 2024 року та план її реалізації. Наголошено на перевагах і ризиках. Аргументовано, що інформаційні заходи та популяризація підприємництва серед ВПО шляхом проведення різних навчальних тренінгів, які сприятимуть зародженню ідеї та власної справи, – це добра річ, але фінансування, запровадження пільг, заохочень чи матеріальна підтримка є більш дієвим чинником інтеграції ВПО через підвищення їхньої зайнятості. Наголошено на своєчасності запровадження інструменту моніторингу проблем і потреб внутрішньо переміщених осіб з огляду на необхідність покращення інтеграції мешканців у приймаючі громади.
внутрішньо переміщені особи, війна, територіальні громади, міграція, інтеграція
Здійснено пошук шляхів зростання ефективності управління мотивацією працівників комерційного банку. Здійснено аналіз практики управління розвитком персоналу з огляду на ефективність мотиваційної системи. Запропоновано технологію мотивування, засновану на оцінюванні ключових показників ефективності, що дає змогу розподілити витрати на оплату праці залежно від внеску фахівця. Запропоновано здійснювати ідентифікацію персоналізованого вкладу у фінансовий результат у центрах відповідальності доходів і прибутку. Ранжування фахівців за групами дасть змогу формувати рівень матеріальної винагороди за об’єктивними критеріями. Подальші дослідження рекомендовано спрямувати на питання запровадження в банку персоналізованої відповідальності за ефективність діяльності.
мотиваційна система, ключові показники ефективності, оплата праці, центр відповідальності, персоналізація результатів
У статті запропоновано пріоритети покращення якості підготовки висококваліфікованих (управлінських, наукових) кадрів для харчової промисловості України. Їх визначено в контексті імперативів відновлення, інноваційної сталості й економічної євроінтеграції харчової промисловості України. Встановлено, що аналізована галузь має здатність бути лідером відновлення переробної промисловості та рушієм розвитку інноваційно-сталої повоєнної економіки. Сформульовано рекомендації за напрямами: формування сучасних навичок висококваліфікованих кадрів – м’яких, технічних, трансферних, що доповнюють базові тверді навички; надання освітніх послуг для здобувачів освіти з-за кордону; розбудова науково-дослідної інфраструктури. Запропоновано пріоритети покращення якості підготовки висококваліфікованих кадрів для сфери харчової промисловості України в контексті імперативів відновлення, інноваційної сталості й економічної євроінтеграції галузі.
Здійснено аналіз, порівняння та систематизацію методичних підходів до оцінювання продуктивної спроможності секторів економіки. Визначено їхні основні переваги та певні недоліки. Зокрема, проаналізовано європейський і світовий досвід оцінювання продуктивної спроможності економіки. Виокремлено основні процеси, на які зосереджують увагу американські та європейські вчені, досліджуючи продуктивність економіки. Зроблено акцент на пріоритетності певних чинників підвищення продуктивності секторів економіки: інноваційно-технологічного, капіталу, праці, зовнішньоекономічного та ін. Представлено динаміку рейтингів України за рівнем інноваційної спроможності впродовж 2014-2021 рр. та зроблено висновок про відсутність в Україні активної політики та проривів щодо сприяння інноваторству з боку держави та бізнесу. Сформовано перелік детермінант продуктивної спроможності регіонів у розрізі структурного-секторального, просторово-секторального та інноваційно-секторального її виміру та визначено основні напрями оцінювання їх.
Виявлено трансформації в промисловому секторі економіки регіонів України на підставі результатів комплексного оцінювання активності та ефективності його функціонування в поточному періоді та в динаміці. Результати розрахунків, проведених за авторською методикою, засвідчили, що промислове виробництво було переважно сконцентроване в індустріальних регіонах, які також демонстрували найвищий поточний рівень інноваційності продукції та найбільшу віддачу від інвестицій в інновації. Інноваційна активність у промисловому секторі економіки України є дуже низькою – частка інноваційної продукції в загальному обсязі реалізованої промислової продукції у 2020 р. становила лише 1,9%. Повномасштабна російська збройна агресія прискорила трансформаційні процеси, які відбувались у промисловому секторі національної економіки впродовж останніх 10 років, і формування в Україні нових промислових центрів, ще невеликих за масштабами діяльності, але з більшими (порівняно з традиційно індустріальними регіонами) значеннями та вищою позитивною динамікою окремих показників виробничо-трудової та інвестиційної активності промислових підприємств. Такі «новопромислові» центри розташовані в західних і центральних регіонах, куди релокувалась найбільша кількість підприємств зі сходу.
За результатами дослідження визначено, що протягом 2022 р. значна кількість сільськогосподарських підприємств зазнала збитків унаслідок збройної агресії російської федерації. Окупація територій, суттєва втрата поголів’я великої рогатої худоби, свиней і птиці, руйнація виробничих потужностей і тваринницьких комплексів призвели до скорочення виробництва як у рослинництві, так і у тваринництві. Висвітлено екзогенні та ендогенні ризики функціонування аграрного сектору. До внутрішніх ризиків віднесено втрату виробничо-ресурсного потенціалу аграрного сектору; ліквідацію значної кількості підприємств аграрного бізнесу; зміну спеціалізації через значні економічні втрати; руйнацію частини об’єктів інфраструктури зберігання та первинної переробки сільськогосподарської продукції; ускладнення збуту продукції на зовнішні ринки. Описано екзогенні ризики, зокрема скорочення інвестицій в агровиробництво, проблеми із закупівлею та ввезенням у країну добрив і засобів захисту рослин, затримки купівлі сучасної сільськогосподарської техніки. Зазначено, що присутність перелічених зовнішніх ризиків негативно відобразиться на економіці країни та продовольчій безпеці. Описано дії уряду для забезпечення стійкості аграрного бізнесу: відновлення експорту агропродукції морем, розроблення альтернативних логістичних мереж для експорту, вирішення проблем посівної кампанії, спеціальні програми кредитування та податкові канікули. Наведено основні проблемні питання, які потрібно вирішити уряду для забезпечення стабільності аграрного бізнесу та можливості його подальшого ефективного функціонування.
Розкрито основну сутність терміна «економічна стабільність підприємства», ураховуючи трактування цього поняття в наукових працях учених-економістів. Проведено аналіз економічної стабільності підприємств в умовах сучасних викликів, а саме під час воєнного стану в Україні. Вказано, що, окрім прибутковості, економічна стабільність підприємства залежить від багатьох чинників, які формуються в результаті фінансової стабільності, економічної та фінансової стійкості. Зазначено, що повномасштабне вторгнення російського агресора на територію нашої країни внесло свої корективи в економічну стабільність підприємств. Проаналізовано основні проблеми, які не дають змоги відновлюватися та розвивати бізнес під час війни, та вказано на певні умови, до яких адаптовуються підприємства. Окреслено позитивні моменти, на основі яких економічна активність підприємств поступово відновлюється в окремих галузях. Проведено аналіз на основі результатів аналітичного звіту Програми розвитку ООН в Україні, а також запропоновано напрями зміцнення безпеки підприємств в умовах сучасних викликів.
економічна стабільність підприємства, фінансова стабільність, економічна стійкість, фінансова стійкість, прибутковість, економічна безпека, напрями зміцнення безпеки
Обґрунтовано доцільність упровадження інноваційних технологій в аграрне виробництво. Активізація науково-технологічного прогресу сприяє імплементації сучасних систем у діяльність сільськогосподарських підприємств для підвищення їхньої ефективності. Наведено умови, які потрібні для розвитку інноваційного потенціалу суб’єктів господарювання. Описано переваги, які отримають підприємства через застосування діджитал-процесів, а також проблеми, які затримують упровадження інновацій. Обґрунтовано доцільність створення єдиного інформаційного простору для інформаційної підтримки агровиробників. Визначено, що аграрний бізнес вдало застосовує інноваційні новинки, серед найбільш використовуваних: комплексне управління технікою, системний облік палива, облік виконання робіт, точне та розумне землеробство. Досліджено, що застосування програми Big Data є важливим кроком для системної цифровізації даних, за допомогою якої аграрні підприємства можуть акумулювати важливу інформацію з приводу того, як слід провадити виробництво, реалізовувати свої продукти та послуги на ринку. Запропоновано застосування технології блокчейн, яка дасть змогу контролювати походження, якість, екологічність аграрної сировини та продовольства, а також забезпечить формування значно вищого рівня довіри до сфери АПК. Визначено, що впровадження інноваційних технологій на аграрних підприємствах сприятиме підвищенню продуктивності праці, якості менеджменту, прискорить автоматизацію виробничих процесів, що зробить агробізнес привабливим для інвестицій.
інноваційний потенціал, цифровізація, сучасні технології, Big Data, технологія блокчейн
На відміну від міжнародної торгівлі товарами, яка відновилася у 2021-2022 рр. завдяки високому споживчому попиту на продукцію, особливо в розвинутих економіках, що підтримується урядовими заходами фіскального стимулювання, торгівля послугами відновлюється повільнішими темпами. Натомість нерівномірний розподіл вакцин, поява нових штамів COVID-19, нетарифні обмеження та ін. продовжували гальмувати відновлення туризму та пасажирських перевезень у секторі послуг. Оскільки міжнародна торгівля послугами потребує підґрунтя науково визначених підходів до її розвитку між країнами та регіонами в транскордонному вимірі, представлено основні наукові аспекти теорій міжнародної торгівлі та сформовано пропозиції щодо практичного втілення їх у розв’язання проблематики міжнародної торгівлі туристичними послугами. Обґрунтовано визначальний вплив базових чинників міжнародної торгівлі (природно-географічні відмінності між державами, відмінності у витратах виробництва в різних країнах, ефект спеціалізації країни на виробництві блага з більшою відносною перевагою та ефект масштабу виробництва). Розглянуто потенційні варіанти типів взаємодії у сфері торговельної діяльності для окремої країни або між якимось двома країнами за критерієм причини міжнародної торгівлі.
міжнародна торгівля, чинники міжнародної торгівлі, послуги туризму, теорії міжнародної торгівлі, опір відстані
Досліджено розвиток туристичного бізнесу в умовах війни та розроблено науково-практичні рекомендації щодо його відновлення в прифронтових громадах Запорізької, Дніпропетровської, Сумської, Харківської, Донецької областей України в майбутньому. Проаналізовано зарубіжний досвід відновлення туристичної сфери, зокрема в Грузії, Албанії, Хорватії, Ізраїлі. Обґрунтовано, що для розроблення рекомендацій для прифронтових громад потрібно мати фактологічний матеріал про стан туризму на основі бачення представників туристичної сфери, що обумовило проведення авторами соціологічного опитування серед власників туристичного бізнесу, працівників закладів туристичної інфраструктури та атракцій, представників громадських організацій туристичного спрямування та виконавчої влади, яка координує туристичну діяльність на прифронтових територіях України (Запорізької, Дніпропетровської, Сумської, Харківської, Донецької областей). На основі соціологічного опитування визначено стан, проблеми, виклики та можливості туристичної індустрії. Ураховуючи зарубіжний досвід і результати авторського дослідження, розроблено науково-практичні рекомендації щодо відновлення туризму прифронтових громад в Україні після війни.
туризм, прифронтові громади, зарубіжний досвід, туристична діяльність, соціологічне опитування, перспективи розвитку
УКР 
ENG
УДК 332.02; JEL R58, R10, F02