На основі аналізу загроз державотворчим процесам в Україні, збереженню її національної ідентичності вперше пропонується ввести складові української ідеї в ранг стратегем соціально-економічного розвитку держави, систем її національної безпеки та колективного євроатлантичного захисту. Це стане основою гармонізації, активізації та інтеграції векторів розвитку національної економіки і проведення регіональної економічної політики, з одного боку. З іншого, – зніме буцімто непереборні наявні регіональні суперечності, а насправді спекуляції антиукраїнських сил, що інспіруються ззовні, аби перешкодити консолідації українського народу та не допустити мобілізації його зусиль для збільшення свого державотворчого потенціалу, зміцнення національної безпеки і у такий спосіб, нарешті, прискорити вихід України на передові світові науково-технічні, соціально-економічні, інформаційно-технологічні, морально-культурні та інші цивілізаційні позиції. Показано, що аксіологія вибору ідеологічного супроводу розбудови національної держави є чинником не лише майбутнього українства, збереження українськості, а і життя нації взагалі.
українська національна ідея (УНІ), ідеологічні засади, стратегема розвитку, національна ідентичність, українськість, інформаційна війна
Акцентовано увагу на необхідності перегляду правового статусу регіональних органів державної влади та місцевого самоврядування у контексті реалізації засад регіоналізації як процесу підвищення самостійності регіонів у вирішенні значного кола питань соціально-економічного розвитку. Відзначено, що ключовою метою регіоналізації є економічна самодостатність регіонів, створення ефективної правової моделі побудови взаємовідносин між державою загалом і її регіонами. Наголошено, що істотного перегляду потребує бюджетно-податкова сфера вітчизняного законодавства, збалансованість якої за трьома рівнями (держава – регіон – місто) перерозподілу фінансових коштів зумовлює реальну спроможність регіонів самостійно вирішувати питання економічного та соціального розвитку. Аргументовано, що вирішення питання оптимізації структури повноважень центральних органів виконавчої влади має здійснюватись з широким використанням принципу субсидіарності.
регіоналізація, правове забезпечення, державне управління, економіка, регіон, принцип субсидіарності
Розкрито теоретичну сутність регіональної структурної політики, сформульовано її конструктивне визначення як мистецтва вибору та узгодження цілей і способів їх досягнення (таргетування), погодження групових та індивідуальних інтересів і прагнення до досягнення «балансу» між бажаним і можливим (балансування); як системи макроекономічних цілей, що досягаються на мезоекономічному рівні, а також засобів і методів їх реалізації. Акцентовано увагу на тому, що регіональна структурна політика реалізується регіональними та державними органами влади для подолання відтворювальних територіальних диспропорцій і формування умов стабільного господарського розвитку регіонів. Визначено методологічні основи вибору цілей та окреслено критеріальні ознаки результативності регіональної структурної політики на засадах, відповідних до європейських стандартів. Окреслено перспективи подальших досліджень, зокрема формування моделей структурного аналізу, що базується на сучасному економіко-статистичному інструментарії.
Розглянуто питання у сфері регіонального розвитку, зокрема оцінку наявних досліджень і розробку ефективного підходу для аналізу регіонального простору на засадах економіко-математичного моделювання. Запропоновано підхід, що використовує самоорганізуючі карти Кохонена, дозволяє визначити місце кожного району, провести їх групування та аналіз динаміки районного розвитку Дніпропетровської області за соціально-економічними показниками. Для забезпечення економічного зростання визначено місце державної політики при формуванні регіональних програм розвитку та розглянуто вплив цих впроваджень в окремих районах. Апробація підходу, що була проведена на даних щодо діяльності районів Дніпропетровської області у 2005-2012 рр., підтвердила ефективність методів математичного моделювання для отримання адекватних груп районів за соціально-економічними показниками.
Здійснено дослідження тенденцій регіональних індексів споживчих цін. Визначено, що типовість змін рівня цін на споживчі товари у регіонах є досить низькою і характерна лише для умов стабільно функціонуючої економіки. Обґрунтовано, що макроекономічна нестабільність поглиблює регіональні диспропорції розвитку, а її тягар розподіляється між регіонами нерівномірно. Виявлено наявність лівосторонньої асиметрії в регіональному розподілі індексів споживчих цін, що свідчить про вищу частота появи негативних відхилень регіональних індексів споживчих цін, ніж позитивних. Визначено базові поняття та окреслено концептуальні засади формування регіональних цінових диспаритетів, під якими розуміється розбіжність напрямів і темпів росту доходів населення та цін на споживчі товари у відповідному регіоні. Доведено необхідність формування державної політики децентралізації на засадах згладження регіональних цінових диспаритетів.
Визначено, що Карпатський регіон має великий багатофункціональний, у тому числі і промисловий потенціал, що належить до важливих структурних елементів його просторового капіталу. З’ясовано, що політика розвитку промислового потенціалу Карпатського регіону, підвищення його конкурентоспроможності має стати частиною не тільки українського, транскордонного, але й загальноєвропейського просторового розвитку в умовах реалізації євроінтеграційної стратегії України. Формування політики використання промислового потенціалу Карпатського регіону, підвищення його конкурентоспроможності передбачає врахування екологічних, соціальних, економічних і культурних його особливостей. Встановлено, що для підвищення конкурентоспроможності промислового потенціалу Карпатського регіону необхідним є проведення його системної технологічної трансформації, що передбачала б модернізацію наявних і створення нових виробництв промисловості на інноваційній основі, продукція яких відповідала б конкурентним перевагам регіону і сучасним вимогам як внутрішнього, так і зовнішнього ринків. Розроблено організаційно-економічний механізм технологічної модернізації промислового потенціалу Карпатського регіону, що має базуватися на поступовому наближенні законодавства України до права ЄС, на співробітництві України з ЄС з питань розвитку інформаційного суспільства через забезпечення загальної доступності до інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ), розширення участі України у дослідницькій діяльності ЄС через ІКТ, залучення України до Європейського дослідницького простору, що передбачає підписання Угоди про асоціацію України з ЄС.
На основі узагальнення різних теоретичних підходів і конструкцій обґрунтовано, що локалізовані економічні системи є вагомою передумовою формування нової економіки, яка характеризується інтернаціоналізацією виробництва, локалізацією багатонаціональних корпорацій і, відповідно, міжнародних виробничих мереж з перевагами впровадження інновацій і децентралізованої концентрації. Проаналізовано вплив у просторовому аспекті при дослідженні локалізованих економічних систем фактора «близькості» не лише географічної, а й організаційної, інституційної, «організованої», технологічної тощо. Встановлено, що концентрація (агломерація) інноваційної діяльності в містах не обов’язково передбачає наявність системи локальної взаємодії: міста можуть розглядатися як вузли комунікації, полегшуючи координацію навіть при тимчасовій географічній близькості.
Висвітлено специфіку інвестиційної привабливості видавничо-поліграфічної галузі України та її регіонів, сучасний стан і стратегії розвитку корпоративного управління підприємств видавничо-поліграфічної галузі (ВПГ), проведено дослідження трансформації видавничого та поліграфічного підприємництва, внаслідок якої видавничо-поліграфічний комплекс перетворився у ВПГ, а виробниче підприємництво в поліграфії набуло функцій сфери обслуговування видавництв, як це і прийнято у світовій видавничій практиці. Розкрито можливості провідних підприємств регіону та встановлено, що серед усіх моделей розвитку видавничих і поліграфічних підприємств найперспективнішою щодо вкладення інвестицій можна вважати модель, згідно з якою видавництва мають власну поліграфічну базу.
корпоративне управління, інвестиційна привабливість, конкурентоспроможність, підприємство, видавничо-поліграфічна галузь
Розглянуто загальне становище й основні аспекти проблеми продовольчої безпеки Львівської області. Для цього оцінено сучасний стан продовольчої безпеки в регіоні. Зокрема, зроблено акцент на основних індикаторах (індикатор достатності споживання продуктів харчування, індикатор економічної доступності продуктів, рівень самозабезпечення, ємність внутрішнього ринку окремих продуктів, продовольча незалежність за окремим продуктом), що свідчать про рівень продовольчої безпеки. Розглянуто та проаналізовано основні загрози продовольчій безпеці регіону. Запропоновано комплекс заходів для підвищення рівня продовольчої безпеки у Львівській області. Застосування запропонованих заходів у кінцевому підсумку створить належні умови для забезпечення людей якісними продуктами рослинництва і тваринництва, забезпечить продовольчу безпеку та належні умови для достойного життя, підвищення реальних доходів населення Львівської області.
Зроблено акцент на проблемі тривалого депресивного стану економіки України і її регіонів. Узагальнено досвід дослідження і виявлення причин розбалансованості економіки класиками економічної теорії і дослідження українських учених щодо пошуку шляхів стабілізації економіки в Україні. Запропоновано застосувати модель економічної системи як кількісні співвідношення обсягів натурального продукту і його ціни та грошей і їх оборотності для регулювання і стабілізації національного доходу і національних витрат через зростання граничного продукту задіяних у виробництво праці і капіталу. Обґрунтовано умови «золотого правила» як співвідношення індексів продуктивності, доходів і витрат, дотримання яких забезпечить рівновагу і стабільність ринків, регіонів і економіки загалом. Висвітлено взаємозв’язок коливань в економіці з недотриманням умов «золотого правила». Підкреслено необхідність застосувати регулятивні засоби з врахуванням ефектів продуктово-цінової дихотомії.
кількість натурального продукту, ціна продукту, кількість грошей, оборотність грошей, національний дохід, національні витрати, розбалансованість економіки, продуктивність праці і капіталу, рівновага економіки
Національний ринок праці України характеризується специфічною моделлю, котра визначається особливістю сучасного трансформаційного етапу. Зважаючи на те, що національний ринок праці узагальнює регіональні сегменти, особливої актуальності набуває питання розробки методики оцінки ринків праці на мезорівні. Дослідження основних методичних підходів до кількісної оцінки ринку праці виявило три домінуючі підходи: оцінка стану ринку праці на основі показників, що відображають найбільш істотні сторони його функціонування; використання наборів різноаспектних кількісних і якісних показників; комплексне дослідження з використанням узагальнюючого інтегрального показника, що синтезує всі сторони досліджуваного об’єкта. Запропоновано авторську методику та алгоритм оцінки стану регіональних ринків праці на основі використання статичного та динамічного інтегральних індексів функціонування. Статична модель характеризує досягнутий рівень функціонування ринку праці, динамічна – напрям і швидкість його руху. Апробація запропонованої методики для характеристики сучасного етапу функціонування регіональних ринків праці України виявила суттєві розбіжності у показниках їх загального стану, рівні розвитку основних компонентів, напрямах і швидкості змін. Проведені дослідження можуть бути інформаційною базою при розробці практичних рекомендацій, спрямованих на підвищення соціально-економічної ефективності діяльності ринку праці конкретного регіону.
ринок праці, регіональний ринок праці, інтегральний індекс, методика оцінки, економіко-математична модель
Досліджено особливості відтворення трудового потенціалу таких пріоритетних видів економічної діяльності Закарпатської області: сільське господарство, лісове господарство та лісозаготівля, виробництво харчових продуктів, напоїв і тютюнових виробів, оброблення деревини та виготовлення виробів з деревини, машинобудування, туризм. Здійснено аналіз основних параметрів стану та умов формування, розподілу, реалізації і збереження трудового потенціалу пріоритетних видів економічної діяльності регіону. Аналіз зазначених складових здійснювався на основі: інформації органів статистики за 2005-2013 рр.; експертного опитування, проведеного в листопаді-грудні 2013 р. серед представників бізнесу пріоритетних видів економічної діяльності, органів влади та місцевого самоврядування, громадських організації у всіх районах і містах обласного значення Закарпатської області; дослідження системи формальної освіти. Окреслено рекомендації щодо вдосконалення регіональної політики розвитку трудового потенціалу пріоритетних видів економічної діяльності.
вид економічної діяльності, людські ресурси, регіон, розвиток, трудовий потенціал
Визначено проблемні питання організаційно-фінансового характеру, що знижують ефективність функціонування та гальмують розвиток системи соціального страхування в Україні. Основну увагу приділено дослідженню динаміки видатків на соціальне та пенсійне забезпечення громадян з Державного бюджету. Обґрунтовано стратегічні напрями вдосконалення системи соціального страхування і механізми їх реалізації в Україні. Виявлено зв’язок між макроекономічними показниками, що характеризують результати функціонування національної економіки та розвиток системи соціального страхування. Основну увагу звернуто на наявність в Україні факторів макроекономічного характеру, що негативно впливають на розвиток системи соціального страхування, а саме: часті зміни в законодавчій базі, що має забезпечувати ефективний розвиток соціального страхування в країні; суперечності між державною політикою соціального страхування і механізмами її реалізації в реальній економіці; відсутність середньо- і довгострокової державної стратегії розвитку системи соціального страхування. На основі проведеного аналізу динаміки видатків з Державного бюджету України на формування фондів соціального страхування обґрунтовано необхідність вдосконалення організаційно-фінансових методів управління ними.
Вивчені проблеми розвитку людського капіталу для потреб інноваційної діяльності в Україні. Досліджено позиції України у світових рейтингах за людським капіталом та інноваціями. Доведено, що країна має достатній науково-технічний потенціал для забезпечення сталого міжнародного співробітництва в інноваційній сфері. Виявлено, що створенню сприятливого середовища для розвитку людського капіталу інноваційної діяльності перешкоджають нерозвиненість внутрішнього ринку інновацій, недостатні обсяги фінансування науки, низький рівень соціального захисту й безпеки, відсутність сприятливого середовища для залучення талантів, недосконалість правової бази у сфері захисту інтелектуальної власності. Запропоновано основні заходи щодо забезпечення стійкого розвитку людського капіталу інноваційної діяльності в Україні.
людський капітал, інновації, інноваційна діяльність, наукові кадри, «відтік талантів», конкурентоспроможність
Висвітлено міжнародний досвід використання проектів державно-приватного партнерства в рекреаційно-туристичній сфері. Охарактеризовано основні форми реалізації концепції державно-приватного партнерства в рекреаційно-туристичній сфері: спільне підприємство, спеціальні економічні зони, національні проекти, концесія, оренда, приватизація, договір управління об’єктами державної та комунальної власності. Визначено основні фактори, що впливають на низький рівень розвитку державно-приватного партнерства: надмірна фінансова та адміністративна централізація, постійна зміна управлінських кадрів, незначна пропозиція підготовлених для реалізації проектів. З’ясовано відмінності між формами державно-приватного партнерства за правом власності, оперативним управлінням, джерелами фінансування та тривалістю договору. Визначено основні напрями використання державно-приватного партнерства: розробка маркетингових стратегій для просування на ринках послуг сусідніх країн, розширення спектра послуг, створення об’єктів сільського туризму та готельних мереж.
державно-приватне партнерство в рекреаційно-туристичній сфері, форми державно-приватного партнерства, проектний підхід, методи формування готельних мереж
На основі узагальнення наявних підходів до трактування сутності механізму запропоновано авторське визначення механізму забезпечення конкурентоспроможності рекреаційної системи регіону як сукупності взаємопов’язаних норм, правил, прийомів, методів і важелів впливу, що забезпечують реалізацію поставлених цілей щодо забезпечення конкурентних переваг на основі ефективного використання рекреаційного потенціалу та конкурентної стратегії. Визначено принципи формування, мету та цілі функціонування, об’єкт і суб’єкт механізму забезпечення конкурентоспроможності рекреаційної системи регіону, розглянуто змістовне наповнення цих складових. Розроблено модель зазначеного механізму як послідовність етапів, націлених на підвищення конкурентоспроможності рекреаційної системи регіону, формування та підтримку її конкурентних переваг.
конкурентоспроможність, рекреаційна система регіону, механізм забезпечення конкурентоспроможності рекреаційної системи регіону, конкурентні переваги, рекреаційна сфера
Вивчено ставлення молоді до сільськогосподарської обслуговуючої кооперації. Досліджено проблеми поширення кооперативної ідеї серед сільської молоді. Проведено оцінку рівня кооперативної обізнаності цієї категорії населення. Проаналізовано вплив різних суб’єктів на дифузію кооперації. Виявлено найвпливовіші серед молоді канали поширення інформації про кооперацію. Обґрунтовано необхідність посилення просвітницької роботи серед молоді для забезпечення майбутнього сільськогосподарської обслуговуючої кооперації. Запропоновано напрями та механізми такої діяльності: формування інституційного середовища; налагодження партнерства між науковими, навчальними установами, органами влади і кооперативними організаціями; більш широке і цільове залучення сільськогосподарських дорадчих служб, проектів міжнародної технічної допомоги; створення спеціалізованих інформаційних каналів, зорієнтованих на молодь – онлайн школа, онлайн університет; активізація кооперативних організацій щодо роботи із молоддю тощо.
сільськогосподарський обслуговуючий кооператив, кооперативна освіта, молодь, студенти, інформаційне забезпечення
Визначено організаційні структури управління та систему підпорядкування їх елементів на загальнодержавному рівні, а також суб’єкти зберігання зерна згідно із законодавством України. Наведено також статистичні показники розподілу сертифікованих зернозберігаючих потужностей в Україні та визначено частку Львівської області у загальнодержавній системі зберігання зерна. Акцентовано увагу на примітивності застарілих технологій зберігання зерна у багатьох елеваторах, що спричинює значні втрати та високу вартість зберігання. Вказано на доцільність використання логістичного підходу до управління матеріальними потоками на зерновому ринку та обґрунтовано використання технологічних систем управління запасами. Розглянуто найтиповіші технологічні системи управління запасами та відповідні їм параметри, а саме: системи управління запасами з фіксованим розміром замовлення, з фіксованою періодичністю замовлення, система з встановленою періодичністю поповнення запасів до встановленого рівня, а також системи «максимум – мінімум» і оперативного управління. Проведено аналіз підходів до пошуку місць розміщення елеваторів у регіоні та вибору раціональної системи складування зерна.
Висвітлено сучасні тенденції та проблеми розвитку аграрного сектора вітчизняної економіки. Визначено, що основними виробниками сільськогосподарської продукції в Україні в сучасних умовах господарювання поряд із сільськогосподарськими підприємствами є господарства населення, функціонування яких не відповідає європейським стандартам розвитку та вимагає розробки сучасних інноваційних підходів до підвищення ефективності їх господарювання. Для подолання основних бар’єрів, що стоять на заваді розвитку цивілізованого аграрного ринку як на державному, так і регіональному рівні, автором розроблено власну кластерну модель функціонування аграрного сектора регіону, на основі якої запропоновано основні напрями підвищення ефективності використання потенціалу суб’єктів господарювання аграрного ринку.
аграрний сектор економіки, господарства населення та особисті селянські господарства (ОСГ), кластеризація, агрокластер
Оцінено роль місцевих податків і зборів у процесі формування доходів місцевих бюджетів в Україні. Розкрито недоліки місцевого оподаткування, зокрема низьку їх частку у структурі доходів місцевих бюджетів, що вимагає подальшого удосконалення структури та механізму адміністрування місцевих податків і зборів. Пропонується виключити з податкової системи неефективні збори: збір за місця для паркування транспортних засобів і туристичний збір. Кардинального реформування потребують підходи до оподаткування нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки. Пропонується диференціювати механізм адміністрування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки залежно від вибору бази оподаткування: загальна площа об’єктів нерухомості або ринкова (оціночна) вартість об’єктів нерухомості. Пільги при оподаткуванні нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, пропонується обмежити: звільненням від оподаткування власників квартир до 70 м2 та житлових будинків до 120 м2 при оподаткуванні загальної площі об’єктів нерухомості; врахуванням неоподатковуваного мінімуму площі на одну фізичну особу, яка проживає у квартирі чи будинку при оподаткуванні ринкової (оціночної) вартості об’єктів нерухомості.
місцеві податки і збори, реформування місцевого оподаткування, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки
Досліджено концептуальні основи функціонування системи державного податкового менеджменту в Україні. Систематизовано наявні у вітчизняній та іноземній наукових думках визначення поняття «державний податковий менеджмент» та виділено три підходи до тлумачення його суті: організаційно-управлінський, процесний і системний. Запропоновано авторське трактування поняття «державний податковий менеджмент», під яким розуміється процес управління оподаткуванням за допомогою здійснення податкового прогнозування, планування, регулювання та контролю з метою прийняття управлінських рішень задля впливу на соціально-економічний розвиток країни та регіонів. На основі аналізу теоретичних підходів до принципів менеджменту загалом, враховуючи специфіку організації та здійснення державного податкового менеджменту, виділено такі групи його принципів: а) системні; б) організаційні; в) структурні.
менеджмент, адміністрування податків, податковий менеджмент, податкова політика, управлінські рішення
Досліджено питання побудови ефективної єдиної системи державного фінансового контролю. Проведено аналіз норм Бюджетного кодексу України щодо здійснення державного фінансового контролю та інших законодавчих і нормативно-правових актів. Враховано думки провідних науковців, які досліджують проблематику контролю за ефективним використанням коштів Державного та місцевих бюджетів, реформування у цій галузі. Проаналізовано сучасний стан державного фінансового контролю в державі, окреслено низку проблем усередині системи. Окреслено характерні недоліки функціонування елементів системи державного контролю, неприпустимість дублювання функцій контролю. Запропоновано для використання на практиці основні напрями удосконалення структурних перебудов і шляхи розвитку цілісного системного фінансового контролю в державі.
державний фінансовий контроль, єдина система державного фінансового контролю, нормативно-правова база, система управління якістю, правовий статус контролюючих органів, незалежність контролерів
Досліджено зарубіжний досвід передумов появи та механізмів вирішення корпоративних конфліктів. Виділено фактори, що впливають на появу та вирішення певних форм корпоративних конфліктів, до яких належать: концентрація та структура корпоративної власності, позиція ключових учасників корпоративних відносин, роль держави, стан ринку цінних паперів. Показано, що домінуючими корпоративними конфліктами в англо-американській моделі є конфлікти категорії «принципал-агент» між акціонерами та менеджерами. Виділено основні причини, що сприяють появі корпоративних конфліктів у моделі: розпорошена власність, обмеженість впливу інвесторів на управління корпорацією та контроль керівництва, необмежені повноваження ради директорів. Зазначено, що вирішенню корпоративних конфліктів у моделі притаманні такі риси: активна роль акціонерів, належна система судового захисту інвесторів, швидке внесення змін у законодавство в напрямі попередження виникнення конфліктів. Висвітлено особливості корпоративних відносин у континентальній моделі, до яких належить концентрована власність і дворівнева система управління. Показано, що основними корпоративними конфліктами, притаманними моделі, є власницькі конфлікти, що виникають через зловживання мажоритарних інвесторів. Зазначено, що попередженню корпоративних конфліктів у моделі притаманні такі риси: належний контроль керівництва та потужний вплив працівників.
корпоративні відносини, модель корпоративного управління, корпоративний конфлікт
Висвітлено ключові тенденції та найкращі світові практики маркетингу територій. Досліджено успішні проекти маркетингу територій: Кафедра регіональної привабливості і маркетингу територій, Територіальний бенчмаркетинг, проект «Ралі Сент-Луїс», брендингова програма «Лише Ліон». Проаналізовано використання на практиці сучасних маркетингових інструментів – краудсорсингу і краудфандингу. Акцентовано на розвитку креативної економіки, зміні ролі громадян у створенні привабливості території їх проживання. Розглянуто появу абсолютно нових підходів і механізмів маркетингу територій, що кардинально відрізняються від традиційного комплексу маркетингових комунікацій. Узагальнено найважливіші тенденції розвитку сучасного маркетингу територій, знання яких дозволить органам влади та іншим зацікавленим суб’єктам реалізувати ефективні стратегії розвитку своїх територій, зокрема креативність, сучасні інтернет-технології, інноваційність і нестандартне мислення, пошук нових джерел фінансування, співробітництво та спільне виконання проектів, нові методи залучення громадян до розробки, реалізації та контролю проектів.
УКР 
ENG
УДК 32:94(477)