Встановлено, що основним завданням регулювання споживчого ринку є підвищення якості життя шляхом перевірки безпечності та якості продуктів харчування. Визначено, що сутність маркетингової діяльності полягає у стимулюванні попиту, його формуванні, а також стимулюванні виробництва споживчих товарів, створення умов забезпечення їх якості і конкурентоспроможності. Завдання маркетингової діяльності в системі організації забезпечення споживчими товарами внутрішнього ринку спрямовані на якісне задоволення споживчих потреб населення шляхом застосування різних маркетингових технологій і підходів. Охарактеризовані маркетингові підходи до організації забезпечення споживчими товарами внутрішнього ринку. Визначено маркетингові методи аналізу та оцінювання обсягів продукції та потреб населення на внутрішньому ринку споживчих товарів. 

бренд, внутрішній ринок, Інтернет, маркетинг, реклама, соціальні мережі, споживчі товари 

На сучасному етапі розвитку суспільства внутрішній споживчий ринок став одним з перших індикаторів багатьох трансформаційних процесів, що відбуваються в державі, регіоні, місті чи селі. Проблеми розвитку споживчого ринку набувають особливого значення, оскільки він є невід’ємною частиною відтворювальної системи країни, забезпечує взаємозв’язок виробництва і споживання, реалізацію товарів і послуг споживання і істотно впливає на якість і рівень життя населення. Цей процес потребує логічної послідовності дій, що робляться з урахуванням діючих напрямів і критеріїв розвитку споживчого ринку, постійного обміну інформацією, зіставлення отриманих на певних етапах результатів з бажаними. Усе це дозволить якісно і своєчасно коригувати напрями його розвитку. Споживчий ринок складається з таких основних сегментів, як ринок продовольчих товарів і непродовольчих товарів. Взаємодіючи один з одним, вони забезпечують потреби населення і створюють можливості для успішного функціонування економіки. Реформування його сегментів і поява конкуренції привели до розвитку нових форм і методів торгівлі, громадського харчування та побутового обслуговування і змінили усталені в цій сфері принципи і методи управління підприємствами. Цей сектор економіки держави стрімко розвивається разом зі збільшенням притоку в нього внутрішніх і зовнішніх інвестицій. Тому дослідження споживчого ринку в сучасних умовах є надзвичайно актуальним. Метою статті є аналіз сучасних тенденцій розвитку внутрішнього споживчого ринку та обґрунтування на цій основі пропозицій, спрямованих на активізацію цього процесу. Визначено сучасні тенденції розвитку внутрішнього споживчого ринку Україні з урахуванням фінансово-економічної кризи (2008-2009 рр.), нестабільності суспільно-політичної ситуації в країні (2013-2014 рр.), стрімкої девальвації національної валюти та високої імпортозалежності. Проаналізовано індекси фізичного обсягу товарної структури роздрібного товарообороту підприємств в Україні та динаміку роздрібного товарообороту, зокрема продовольчих і непродовольчих товарів. З’ясовано, що метою функціонування споживчого ринку є задоволення потреб різних соціальних верств населення необхідними товарами споживання відповідно до їх купівельної спроможності. Запропоновано заходи щодо підвищення активізації розвитку внутрішнього споживчого ринку України. 

внутрішній споживчий ринок, непродовольчі товари, продовольчі товари, товарообіг, фінансово-економічна криза 

Висвітлено організаційні засади функціонування сфери культури в умовах секторальної децентралізації Визначено мережу сфери культури (бібліотеки і клубні заклади) в регіональному розрізі в сільській і міській місцевості. Встановлено рівень забезпеченості клубними закладами та бібліотеками міських і сільських територій. З’ясовано основні проблеми та ризики децентралізації сфери культури. Охарактеризовано основні причини низького залучення приватних джерел фінансування у розвиток сфери культури. Виділено основні недержавні джерела фінансування сфери культури на місцевому та державному рівні. Запропоновано основні напрями реформування сфери культури в умовах секторальної децентралізації. 

джерела фінансування, заклади культури, об’єднані територіальні громади, секторальна децентралізація, сфера культури 

Досліджено відмінності між поняттями «споживчий ринок» і «ринок споживчих товарів». Установлено суть поняття «регіональний ринок споживчих товарів». Визначено, що функціонування та розвиток регіонального ринку споживчих товарів має спиратися на певну систему завдань, функцій і методологічних принципів, що відображають основні його закономірності. З’ясовано, що метою функціонування ринку споживчих товарів є задоволення потреб різних соціальних верств населення необхідними товарами споживання відповідно до їх купівельної спроможності. Узагальнено основні характеристики регіонального ринку споживчих товарів. Встановлено, що насиченість і ємність ринку споживчих товарів залежить від ефективності соціально-економічної діяльності в регіоні, тобто чим вона вища, тим, як правило, більше виробляється товарів, вища заробітна плата і кінцеве споживання. Запропоновано напрями розвитку та організації регіонального ринку споживчих товарів. 

регіональний ринок споживчих товарів, споживання, споживчий ринок, товар, ціна 

Економічна та політична ситуація, яка сформувалася в Україні сьогодні, революційні та воєнні події останніх років, – усе це спричинило динамічні зміни у загальній структурі економіки держави, а, зокрема, і у сфері зовнішньоекономічної діяльності її регіонів. Відтак у статті здійснено аналіз особливостей розвитку зовнішньоекономічної діяльності регіонів України за період 2013-2015 рр. та оцінку впливу воєнної агресії з боку Російської Федерації на розвиток їх зовнішньоторговельних зв’язків. Упродовж досліджуваного періоду виявлено переорієнтацію експортного вектора регіонів України та зміну ринків збуту зі звичних на нові. На фоні загального падіння експорту українських товарів виявлено, що відчутного падіння впродовж 2013-2015 рр. зазнав також імпорт. Досліджено та проаналізовано фактори, які вплинули на скорочення зовнішньоекономічної активності у всіх без винятку регіонах України. Унаслідок зміни структурних пропорцій у зовнішній торгівлі регіонів України визначено основні проблеми розвитку їх зовнішньоекономічних зв’язків. У результаті аналізу запропоновано рекомендації для подолання виявлених проблем і регулювання структурних диспропорцій розвитку зовнішньоекономічної діяльності регіонів України. 

експорт, зовнішньоекономічна діяльність, зона вільної торгівлі, імпорт, регіони України 

Оцінено структурні зміни економіки регіонів у контексті підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом (ЄС). Окреслено основні проблеми розвитку структури економіки регіонів і запропоновано шляхи успішного процесу імплементації положень даної Угоди, а саме структурна перебудова промисловості регіонів і модернізація виробництва на основі нових технологій, зміна пропорцій у видах економічної діяльності регіонів, формування оптимальної територіальної структури економіки, реструктуризація аграрного сектору економіки регіонів, збільшення внутрішньовиробничого попиту на продукцію інноваційно-інвестиційного походження в регіонах, збільшення частки інноваційної активності малих підприємств у регіонах, збільшення інвестиційної активності регіонів, зменшення регіональної диспропорційності інвестування тощо. 

структура економіки, регіональна структурна політика, промисловість, інвестиції, інновації, Угода про асоціацію між Україною та ЄС, євроінтеграційні процеси 

Проаналізовано структурні зміни в Івано-Франківській області та визначено пріоритети структурної корекції економіки регіону. Визначено стратегічні цілі регіональної структурної політики: стійкий розвиток економіки; розвиток туристично-рекреаційної сфери; розвиток сільських територій; розвиток людського капіталу. Оцінено структурні зміни в економіці регіону за видами економічної діяльності та в розрізі окремих галузей промисловості. Встановлено, що важливе значення у досягненні стратегічної цілі регіональної структурної політики має реалізація операційних цілей. Встановлено проблеми розвитку Івано-Франківської області. На основі досягнення стратегічних цілей регіональної структурної політики запропоновано шляхи усунення виявлених дисбалансів в економіці регіону. 

інвестиції, інновації, Івано-Франківська область, операційні цілі, промисловість, сектори економіки, стратегічні цілі, структурна регіональна політика 

Визначено, що для вирішення протиріч у сучасній економіці необхідний особливий механізм узгодження, який забезпечив би необхідний захист і реалізацію економічних інтересів усіх суб’єктів економічних відносин, стійкий та ефективний соціально-економічний розвиток регіонів і держави загалом. Встановлено, що метою регіональної структурної політики є створення умов для успішного входження у ринок усіх зацікавлених суб’єктів підприємництва з урахуванням територіальної та економічної специфіки регіону, стратегічних напрямів розвитку країни. Узагальнено програми реалізації регіональної структурної політики та побудовано механізм реалізації регіональної структурної політики, визначено інструменти її реалізації. З’ясовано, що основою всієї сукупності соціально-економічних відносин, пріоритетом розвитку господарської системи і фактором забезпечення стійкості є ефективна структурна регіональна політика держави. 

механізм, потенціал регіону, програми регіональної структурної політики, регіональна структурна політика, стратегічне управління 

Розглянуто зміст поняття «структурна політика держави». Досліджено роль структурної політики держави. Визначено основні цілі структурної політики держави, розвиток якої впливає на економічне зростання та підвищення національної конкурентоспроможності на світовому рівні. Обґрунтовано пріоритети промислової, інвестиційної та інноваційної політики у структурній політиці держави. Виділено етапи державної структурної політики при формуванні інноваційної політики. Визначено стримуючі чинники щодо основних напрямів реалізації структурної політики держави. Запропоновано заходи для усунення цих чинників. 

держава, інновації, інфраструктура, промисловість, структурна політика 

Обґрунтовано важливість проведення аналізу забезпеченості відходами як вторинною сировиною для виробництва твердого біопалива деревообробними підприємствами як інструменту, здатного вплинути на прийняття управлінських рішень, направлених на підвищення ефективності використання сировинних ресурсів. Виявлено вплив недостатньої забезпеченості деревинними відходами як вторинною сировиною на виготовлення продукції, причини її виникнення й наслідки для деревообробних підприємств. Описано методику здійснення аналізу з врахуванням галузевої специфіки. 

економічний аналіз, планування, відходи як вторинна сировина, деревообробні підприємства, тверде біопаливо 

Здійснено аналіз розвитку внутрішнього ринку продукції лісової промисловості (ЛП) України як в цілому, так і по регіонах, щодо його відповідності тенденціям розвитку економіки. Розроблено методичний підхід до аналізу внутрішнього ринку продукції ЛП, що передбачає авторське застосування методики розрахунку внутрішнього ринку продукції ЛП та складається з чотирьох етапів дослідження: визначення та обґрунтування мети та завдань проведення оцінки та аналізу; визначення обсягів внутрішнього ринку та внутрішнього ринку продукції ЛП; оцінка розвитку внутрішнього ринку продукції ЛП; співставлення та узагальнення отриманих результатів та виявлення основних проблем розвитку внутрішнього ринку продукції ЛП. Запропоновано напрями підвищення конкурентоспроможності продукції ЛП на внутрішньому ринку на основі розвитку кластерної стратегії. Розглянуто можливість створення кластера ЛП в межах Житомирської, Рівненської, Чернігівської, Львівської, Івано-Франківської та Волинської областей України. 

внутрішній ринок, експорт, імпорт, кластер, конкурентоспроможність, лісова промисловість