Динамічні зміни у способах генерації та поширення знань змінюють інституційний ландшафт і конкурентне середовище систем вищої освіти (СВО) країн і регіонів, потребують від політиків і менеджерів інноваційних управлінських рішень, обумовлюють актуальність нових теоретичних концепцій і прикладних моделей аналізу конкурентоспроможності національних СВО.
Аналіз наукових публікацій вітчизняних і зарубіжних учених з проблем розвитку СВО дає підстави дійти висновку, що, по-перше, вища освіта як особливий вид економічної діяльності стала предметом вивчення економічних та управлінських наук лише у другій половині XX ст., по-друге, завдяки поєднанню соціокультурних, політичних та економічних функцій вища освіта потребує міждисциплінарного підходу до вирішення проблем ефективності; по-третє, у кожній країні, попри глобальні тенденції розвитку, система вищої освіти має локальні особливості, а відтак – потребує виявлення закономірностей розвитку і національних резервів підвищення конкурентоспроможності.
Метою цієї статті є визначення основних чинників, обмежень і напрямів удосконалення інституційної підтримки розвитку системи вищої освіти України в умовах інтеграції у глобальний простір вищої освіти та викликів XXI ст.
Основні положення і висновки, представлені у статті, базуються на принципах системного і порівняльного аналізу, статистичних і соціологічних методах. Емпірична база дослідження – дані національної і міжнародної статистики, спеціальних соціологічних досліджень з питань економіки та управління у вищій освіті.
Структура статті містить такі розділи: позиція України в міжнародних рейтингах, глобальні і національні тенденції розвитку вищої освіти, у тому числі бізнес-освіти, результати національних досліджень щодо якості вищої освіти в Україні та працевлаштування випускників, висновки та пропозиції.
Здійснено аналіз глобальних чинників трансформації національних СВО, внаслідок чого з’ясовано, що вплив демографічних чинників виявляється у структурних зрушеннях у віковому розподілі населення на користь осіб старшого віку, а відтак – зменшенні попиту на освітні продукти серед населення традиційного “студентського” віку, необхідності диверсифікації освітніх продуктів відповідно до концепції навчання протягом усього життя. Вплив соціально-економічних чинників пов’язаний з асиметрією показників якості життя та виявляється у зростанні процесів освітньої і трудової міграції, глобальній конкуренції за талановитих студентів і дослідників. Технологічні чинники зумовлюють диверсифікацію методів викладання і навчання, зростання кількості он-лайн освітніх продуктів, розвиток неформальної освіти і в підсумку – демократизацію СВО та ризики зменшення кількості закладів вищої освіти (ЗВО).
Сформульовано висновок, що одним з визначальних факторів реалізації національних завдань СВО України у контексті глобальних цілей сталого розвитку є посилення співпраці державних і місцевих органів влади, бізнесу та вищої освіти на принципах автономії ЗВО. У Тому для України важливими є такі кроки: підвищення соціальної відповідальності бізнесу на всіх етапах формування інтелектуального капіталу: спільна розробка нових стандартів у галузі вищої освіти, спеціальних програм сертифікації бізнес-освіти для різних категорій споживачів освітніх послуг, запровадження систем моніторингу працевлаштування випускників ЗВО та використання його результатів у підвищенні ефективності СВО України та її ЗВО. 

вища освіта, розвиток, Україна, регіони, виклики 

Здійснено спробу розбудови методології досліджень якості людського потенціалу регіону. Теоретичним базисом для цього є основні положення соціальної, регіональної економіки, а також теорія споживання та енергетична парадигма. Вказано, що якість людського потенціалу як набір ознак незадіяного запасу людських ресурсів має вивчатись за використання системного і структурного підходів. Підкреслено, що геоструктурний підхід до дослідження якості людського потенціалу регіону обумовлює потребу розгляду цієї категорії у системній включеності у середовище її формування. Вказано, що усі цикли розвитку людини супроводжуються енергообмінними процесами. У прикладному плані доведено значення збалансованого харчування у формуванні здоров’я як однієї з основних складових якості людського потенціалу регіону. У поняття енергетичної збалансованості харчування включено не тільки його склад у розрізі поживних речовин та інших компонентів, але й відповідність раціону способові життя людини, її активності, характеру та змісту праці. Встановлено, що раціон харчування населення України з погляду його енергетичної збалансованості не відповідає потребам організму людини щодо забезпечення здоров’я, відновлення працездатності, фізичної активності, праці і потребує комплексного регулювання з урахуванням регіональних особливостей. 

якість людського потенціалу регіону, енергетична парадигма, теорія споживання, особистісний підхід, діяльнісний підхід, енергообмін, енергетичне наповнення раціону харчування, збалансоване харчування 

Статтю присвячено дослідженню нового явища економіки «ринку міграційних послуг». Запропоновано авторське розуміння цього поняття з використанням сутнісної природи «міграційної послуги». Розглянуто структуру ринку на основі суб’єктно-об’єктного підходу, виділено його головні функції. Проаналізовано стан та особливості формування регіонального транскордонного ринку міграційних послуг, який утворився в умовах позитивного багаторічного досвіду відносин України з Республікою Польща на прикладі Львівської області та Підкарпатського воєводства. Значна увага приділена інституційному забезпеченню ринку міграційних послуг. Досліджено суб’єкти ринку, проведено їх групування за різними ознаками. З’ясовано, що ринок міграційних послуг суттєво впливає на кількісні і якісні характеристики людських ресурсів нашої держави та її демовідтворювальний потенціал. Акцентовано увагу на потребі постійного моніторингу його стану і тенденцій розвитку. 

міграція, міграційна послуга, транскордонний ринок міграційних послуг, інституційний підхід 

Вказано на високу актуальність започаткування у межах Фестивалю науки наукових читань пам’яті М. І. Долішнього. Акцентовано увагу на різносторонніх наукових інтересах ученого-економіста, академіка. Зазначено, що соціальна проблематика регіональної політики, зокрема сфера праці та зайнятості, культурно-освітнього та наукового менеджменту стала визначальною у становленні Мар’яна Івановича як науковця. Наведено конкретні підтвердження його творчих здобутків у царині економіки праці та зайнятості, наголошено на значимості ідей культури, а також регіональних чинників відтворення людини праці. Підкреслено, що М. І. Долішній одним з перших серед своїх соратників пропустив через себе перехід від «матеріальної» до «інтелектуальної» економіки знань. Наведено висновки, до яких підійшов Мар’ян Іванович за результатами аналізу проблем, пов’язаних з низьким рівнем інноваційної культури працівників. Сформульовано схему нарощування власного потенціалу М. І. Долішнього як особистості (духовного, соціального, фізичного). Наголошено, що одним зі специфічних світів ученого була сфера наукового менеджменту. Висловлено слова вдячності за величезну його роботу на благо вітчизняної науки і освіти. 

наукова школа, науковий менеджмент, трудовий потенціал, соціальний розвиток, регіональна політика 

Здійснено огляд історичних передумов становлення понятійно-термінологічного апарату дослідження процесів рееміграції. Наведено аргументи доцільності використання в соціоекономічному та геопросторовому аналізі міграцій поняття «регургітація», а також концепції «мотиваційного кола» міграційної поведінки населення. Вказано на загальні й специфічні риси застосування рееміграційних механізмів у стратегіях соціально-економічного розвитку територій різного міжнародного, державного й управлінського статусу. Акцентовано увагу на проблемах рееміграційних настроїв населення України та можливостей територіальних рухів внутрішньо переміщених осіб. На основі спеціального соціологічного обстеження запропоновано заходи до державної соціальної політики у справах внутрішньо переміщених осіб в Україні. 

мігрант, рееміграція, мотиваційне коло векторів міграційної поведінки, регургітація, соціальна політика, регіон 

Висвітлено передумови формування та розвитку львівської економічної школи праці та зайнятості у середовищі науковців Інституту регіональних досліджень НАН України. Проведено періодизацію тематики та пошукової роботи представників цієї школи. Вказано на еволюцію самого об’єкта її вивчення у світлі зміни ідеологічних імперативів моделювання економіки та системи державного управління. Звернуто увагу на прогресивність поглядів науковців щодо ролі самої людини та середовища її існування у виробничому процесі, на інноваційність пошукових розробок у сфері формування та використання трудового потенціалу, на послідовність поглиблення теоретичних знань стосовно управління процесами праці та зайнятості (через моделювання регіональних соціально-трудових систем, розробку та реалізацію програм зайнятості, гідної праці, якості життя населення тощо). Наголошено на новітніх чинниках розвитку регіональної економіки та політики, на глобалізації та регіоналізації середовища організації праці та зайнятості. 

зайнятість, наукова школа, праця, регіон 

Обґрунтовується необхідність удосконалення основ регіонального аналізу і прогнозу соціально-демографічного потенціалу, пропонуються методологічні та методичні підходи до вирішення проблеми. 

потенційна демографія, населення, соціально-демографічний потенціал, регіон, регіональна економіка 

Розглядаються проблеми демовідтворення населення суспільних систем на постіндустріальному етапі їх розвитку. Досліджується специфіка формування соціально-демографічного потенціалу у взаємозв’язку з другим демографічним переходом. Акцентується увага на соціальній складовій цього розвитку з детермінацією чинників глобалізаційного соціально-економічного та соціально-психологічного порядку. Аналізуються порівняльні характеристики демовідтворювального процесу в областях Західного, в тому числі Карпатського регіону та типових областях інших регіонів країни з найнижчим рівнем демовідтворення. 

процеси деморозвитку, соціально-демографічний потенціал, регіональні суспільні системи, типи відтворення населення, другий демографічний перехід