Запропоновано методику визначення чинників збільшення рівня продуктивності капіталу та зростання вагомості цього критерію в загальній продуктивній спроможності економіки регіонів України. Обґрунтовано теоретичну модель продуктивності капіталу та емпірично перевірено цю модель. Побудовано матрицю рівня продуктивності капіталу, яка містить головні чинники та параметри, за якими можна оцінювати рівень їхнього впливу. Оцінено залежність між продуктивністю капіталу та ефективністю економіки, рівнем підприємницької та інвестиційної активності регіонів України. Результати моделювання свідчать про часткове посилення негативних тенденцій щодо впливу зниження рівня інвестиційної діяльності на продуктивність капіталу у 2021 р. порівняно з 2013 р. Запропоновано шляхи підвищення рівня продуктивності капіталу в регіонах України: інтенсивніше використання виробничих потужностей; пріоритетний розвиток менш капіталомістких секторів економіки; інтенсивне використання механізмів стимулювання інвестицій; збільшення частки видів економічної діяльності з високою доданою вартістю; сприяння розвитку середніх і малих міст; скорочення інвестиційних видатків, пов’язаних з урядуванням. 

моделювання, оцінювання, параметри, продуктивність капіталу, багатофакторна продуктивність 

Викладено результати досліджень проблем співробітництва територіальних громад у регіонах України в контексті активізації процесів інклюзивного розвитку. Подано авторське концептуальне бачення теоретичного базису вивчення інклюзивності розвитку територіальних громад, проаналізовано процеси укладання угод про співробітництво громад у регіонах України з моменту його початку до сьогодні, виокремлено проблеми та виклики розвитку міжмуніципального співробітництва об’єднаних територіальних громад (ОТГ) регіонів а також виявлено причини виникнення проблем і перешкод, і на цій основі сформульовано і обґрунтовано рекомендації з підвищення ефективності розвитку міжмуніципальної співпраці на базовому рівні. 

об’єднані територіальні громади, міжмуніципальне співробітництво, співробітництво територіальних громад, інклюзивність, ексклюзивність, соціальна ексклюзія, економічна ексклюзія, інклюзивний розвиток, ексклюзивний розвиток, економічні інструменти, регіон, Україна 

Сформовано методичні підходи до оцінювання впливу факторів на структурні перетворення в економіці регіону. Оцінено вплив внутрішніх і зовнішніх показників-факторів на структурну динаміку економіки регіонів України. Визначено ступінь взаємозв’язку між відібраними показниками-факторами та результуючим показником економічного розвитку регіонів. Із застосуванням методів кореляційно-регресійного аналізу побудовано багатофакторну модель зміни ВРП під впливом внутрішніх і зовнішніх факторів економічного розвитку. Побудовано модель полімініарної регресії впливу зміни структури зайнятості за видами економічної діяльності в розрізі регіонів України на ВРП. Запропоновано системний підхід до оцінки структурно-динамічних перетворень у регіональній економічній системі на основі розрахунку показників ефективності структурної перебудови. Побудовано модель оцінки якості структури економіки на основі коефіцієнта пропорційності. Подано пропозиції щодо напрямів змін структури економіки та методів впливу задля подолання структурної нестабільності в економіці регіону. 

структурні зміни, структура економіки, моделювання, валовий регіональний продукт, фактори впливу, структурна нестабільність, коефіцієнт пропорційності 

Розкрито теоретичну сутність регіональної структурної політики, сформульовано її конструктивне визначення як мистецтва вибору та узгодження цілей і способів їх досягнення (таргетування), погодження групових та індивідуальних інтересів і прагнення до досягнення «балансу» між бажаним і можливим (балансування); як системи макроекономічних цілей, що досягаються на мезоекономічному рівні, а також засобів і методів їх реалізації. Акцентовано увагу на тому, що регіональна структурна політика реалізується регіональними та державними органами влади для подолання відтворювальних територіальних диспропорцій і формування умов стабільного господарського розвитку регіонів. Визначено методологічні основи вибору цілей та окреслено критеріальні ознаки результативності регіональної структурної політики на засадах, відповідних до європейських стандартів. Окреслено перспективи подальших досліджень, зокрема формування моделей структурного аналізу, що базується на сучасному економіко-статистичному інструментарії. 

регіональна структурна політика, інститут, інституціалізація, регіон, модель, благо, ефективність, таргетування, Україна 

Визначено базові поняття та окреслено концептуальні засади формування інституційного середовища регіональної структурної політики, під якою розуміється діяльність відповідних органів державної влади на регіональному та субрегіональному рівні, що спрямована на досягнення збалансованої та ефективної структури економіки регіонів держави. Окреслено мету, стратегічні цілі й пріоритети регіональної структурної політики України та запропоновано концептуально-методологічний інструментарій і систему заходів задля досягнення обраних стратегічних цілей і пріоритетів. Досліджено проблеми формування інституційного середовища регіональної структурної політики. Визначено пріоритети проведення структурних трансформації, що полягають у пришвидшеному розвитку третинного (сфера послуг і фінанси) і четвертинного (інформаційна сфера) секторів економіки регіонів. Внаслідок проведених порівняльних досліджень на основі обраних структурних стандартів та орієнтирів визначено коло структурних проблем економіки країни та її Західного регіону, запропоновано шляхи вирішення цих проблем. 

регіональна структурна політика, інституційне середовище, інститут, інституція, регіон, структурні стандарти та орієнтири, реструктуризація, структурна корекція, структурна трансформація, структурні зрушення 

На основі використання наукових джерел досліджується проблематика можливості використання інституційного підходу в регіональних дослідженнях. Аналізується використання поняття регіонального інституціоналізму. Подаються можливі напрями побудови концептуальної моделі використання інституційного інструментарію в регіональних дослідженнях, а також окреслюються можливості їх використання в практиці структурування господарської діяльності, зокрема реконцептуалізація регіональної політики. 

інститут, інституціоналізм, регіон, регіональна економіка, регіональні дослідження, діяльність, діяльнісний підхід, суб’єкт-орієнтований підхід, реконцептуалізація 

Досліджено еволюцію підходів до районування економічного простору України та доведено необхідність його модернізації з огляду на розвиток інноваційних видів економічної діяльності, появу нових організаційних форм підприємницької діяльності, посилення просторової конкуренції та вплив глобалізаційних процесів. Запропоновано нову ідеологію районування, суть якої полягає у переході від територіально-виробничого підходу, основою якого є енерговиробничі цикли, до мережевого, який ґрунтується на структуруванні економічного простору на засадах кластеризації економіки. Проведено компаративний аналіз класичної та нової парадигм економічного районування. Обґрунтовано необхідність реалізації потенціалу міжрегіональних інтеграційних взаємодій регіонів України та формування нових конкурентних на міжнародному рівні економічних районів. 

районування, просторово-інституційна структура економіки, класична парадигма районування, нова парадигма районування, економічний район