УДК 330.341.4:351.824.1:330.35:005; JEL L50 Куйбіда С. В. Концептуальні засади структурної політики держави в умовах глобалізації. Регіональна економіка. 2018. №1(87). С. 120-125. URL: http://re.gov.ua/doi/re2018.01.120_u.php. Літер.: 11
Автори
Анотація
Удосконалено трактування структурної політики держави, обґрунтовано необхідність її формування та реалізації в Україні на розглянутих нами принципах для забезпечення прискореного економічного зростання, усунення диспропорцій розвитку регіонів і підвищення конкурентоспроможності України на світових ринках. Уточнено мету та основні завдання структурної політики України в умовах глобалізаційних процесів і збільшення у високорозвинених країнах виробництв шостого технологічного укладу, названого четвертою промисловою революцією. Виділено та згруповано методи механізму реалізації структурної політики в Україні у зазначених умовах. Обґрунтовано необхідність формування та реалізації структурної політики для забезпечення прискореного економічного зростання, усунення диспропорцій розвитку регіонів і підвищення конкурентоспроможності України на світових ринках. Виокремлено принципи формування такої політики, серед яких обов’язковими є: принцип верховенства права, прозорості, відкритості, участі, відповідальності, ефективності, комплексності, адекватності, сумісності, пріоритетності розвитку ІТ-індустрії та науково-технічної сфери, забезпечення безпеки життєдіяльності, альтернативності та інші.
Ключові слова:
структурна політика, глобалізація, цифрові технології, принципи, методи
Посилання
Біла С. О. Структурна політика в системі державного регулювання трансформаційної економіки: монографія. К.: УДДУ, 2001. 408 с.
Галіцин В. К., Суслов О. П., Галіцина О. В., Самченко Н. К. Структурно-функціональний аналіз та моделювання розвитку економіки: монографія. К.: КНЕУ, 2013. 377 с.
Геєць В. М., Шинкарук Л. В., Артьомова Т. І. [та ін.]. Структурні зміни та економічний розвиток: монографія / ред.: Л. В. Шинкарук. К.: НАН України, 2011. 696 с.
Ковальчук В. М. Структурна перебудова національної економіки в контексті інноваційного розвитку: монографія. К.: НАН України; ОІЕ, 2005. 240 с.
Ревіка К. А. Розвиток механізмів структурної політики у зовнішньоекономічній сфері національного господарства: дис. … канд. екон. наук.: спец. 08.00.03 – економіка та управління національним господарством. Краматорськ: ДДМА, 2016. 217 с.
Романова Т. В. Пріоритети формування структурної політики в сучасних умовах інтеграційних перетворень // Проблеми і перспективи розвитку підприємництва. 2016. № 1. С. 133-136.
Лебедєва О. Структурна політика держави: сутність і особливості її реалізації // Вісник Донецького національного університету. Сер. В: Економіка і право. 2008. № 3. С. 89-95.
Пасінович І. І. Структурна політика як системоутворюючий елемент соціально-економічної політики держави // Соціально-економічні проблеми сучасного періоду України. 2015. Вип. 4 (114). С. 31-36.
Гонта С. Науково-концептуальні засади реалізації структурної політики держави // Проблеми і перспективи економіки та управління. 2017. № 2. С. 34-41.
Мельниченко В. І. Прозорість і відкритість державного управління як чинники його стабілізації // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. 2003. №4. С. 48-55.
European Governance: A White Paper. COM 428. Brussels: EuropeanCommission, 2001. P. 35.
Проаналізовано сучасний стан рівня зайнятості населення за регіонами. Систематизовано нетрадиційні форми зайнятості населення у контексті модернізації економіки регіонів. Виділено і розглянуто такі атипові форми зайнятості, як: повну зайнятість за умов гнучких форм організації робочого часу; неповну зайнятість; тимчасову зайнятість; зайнятість на засадах вторинної зайнятості; зайнятість на основі договорів цивільно-правового характеру; надомну працю; працю за викликом; дистанційну зайнятість; позикову працю, неформальну зайнятість; нереєстровану зайнятість у неформальному секторі. Розглянуто питання інноваційності трансформаційних змін у сфері зайнятості та наведено основні чинники запуску та підтримки відповідних процесів. Виявлено перспективні інновації, які дозволять принципово активізувати державну політику у сфері зайнятості міського населення. Для вирішення проблеми відсутності активної профорієнтаційної політики держави запропоновано застосування інноваційної комплексної програми професійної орієнтації, суть якої полягає у реалізації державою стимулів для користування профорієнтаційними послугами особами будь-якого віку та етапу трудового життя, пов’язаних з більшим сприянням у працевлаштуванні, а також створенні системи надання таких послуг та її доступності.
децентралізація, нетрадиційна зайнятість, ринок праці, глобалізація, модернізація, соціально-трудові відносини
Визначено основні принципи, на яких ґрунтуються концептуальні основи формування системи управління відходами. Запропоновані принципи доповнюють технічну редакцію проекту Національної стратегії поводження з відходами, у якій основні положення трактуються не чітко, що ускладнює їх сприйняття. Зокрема уточнено, деталізовано та розширено перелік сформульованих у ній керуючих принципів з відповідною інтерпретацією для цільового використання, що в комплексі із розробкою основних положень концепції управління відходами створює потужний теоретичний базис для якісних перетворень, сприяє поясненню і розвитку теорії та аналітичному дослідженню наявних механізмів. Автор наголошує на тому, що комплексні фундаментальні й прикладні дослідження на теоретичному та емпіричному рівнях мають бути в основі як законодавчих, так і виконавчих функцій в управлінні та поводженні з відходами.
принципи, система управління відходами, генерування відходів, утилізація відходів
Досліджено наукові підходи щодо формування нової моделі регіонального розвитку в Україні. Представлено принципи формування нової моделі регіонального розвитку на основі структурних трансформацій. Зроблено висновок про розмивання принципів солідарності та субсидіарності в регіональній політиці; пропонується побудова двоїстої регіональної доктрини, заснованої на поєднанні концепцій вирівнювання розвитку регіонів і розвитку «полюсів зростання»; обґрунтовується необхідність реформування політичної моделі як умови ефективності політики регіонального розвитку. Доведено, що на сучасному етапі розвитку економіки України залишається нерозв’язаною та дискусійною ціла низка питань, пов’язаних з формуванням структурної політики. Серед таких питань: алгоритм формування та проблеми реалізації, роль держави у регулюванні структурних адаптацій, поєднання стабілізаційних заходів і структурної політики для підвищення потенціалу економічного зростання. Наголошено, що сучасна практика реалізації регіональної політики в Україні не вирізняється послідовністю у визначенні та досягненні своїх цілей, характеризується недосконалістю застосування інструментів, має інші недоліки. Одним з їх пояснень є конфлікт цілей, які ставляться перед урядом – забезпечити умови довгострокового зростання (через структурні реформи, розкриття інноваційного потенціалу економіки тощо) і скоротити розрив між рівнями розвитку регіонів. Встановлено, що для України цілком виправданою є відмова від моделі монодоктрин і вибудовування моделі двоїстої доктрини. Натомість перспективною для реалізації в умовах України є покрокова стратегія – спочатку отримати максимальний ефект від зосередження ресурсів у агломераціях, а потім створені ресурси (нехай, переважно, матеріальні) розвернути у бік інших територій, сформувавши в них якісну інфраструктуру, підвищивши умови життя, створивши умови для демографічного відновлення. Її практична реалізація вимагає серйозного довгострокового стратегічного планування, наступності політики, низки інших умов. Серед першочергових напрямів реформ, орієнтованих на запуск нової моделі зростання в Україні, високе значення мають реформи політичної системи та системи державного управління, пошук моделі, що дозволяє відновити довіру до політичних інститутів, зміцнити авторитет інститутів громадянського суспільства та місцевого самоврядування, що дозволить проводити ефективнішу політику розвитку регіонів.
Розглянуто сутність поняття «адаптація банківської системи» до особливостей фінансово-економічного простору, наведено класифікацію видів адаптації за різними ознаками та виокремлено ті види адаптації банківської системи, застосування яких буде найдоцільніше за певного стану економіки (піднесення, спаду). Розглянуто форми адаптації, які реалізуються через відповідні способи як на рівні центрального банку, так і самих комерційних банків. З’ясовано, що ефективність процесу адаптації банківської системи залежить від обрання відповідної форми, способу, методу, дотримання принципів проведення адаптації та оптимальності при розробці заходів, врахування діючих важелів, рівня адаптивності системи, особливостей фінансово-економічного простору та ризику неадаптації.
адаптація банківської системи, види, форми та способи адаптації, методи адаптації, стан економіки, фінансово-економічний простір
Досліджено особливості функціонування ринку нафтопродуктів України на загальнодержавному та регіональному рівнях. На цій підставі формулюються пропозиції щодо пріоритетних напрямів конкурентної політики, спрямованої на розвиток цього ринку. Першочергова увага акцентується на недопущенні картельних змов та узгодженої антиконкурентної політики на вітчизняному ринку нафтопродуктів шляхом удосконалення його інституційно-організаційного забезпечення та адаптації механізмів конкурентної політики до сучасних вимог і стандартів розвинених держав світу. Важливим засобом стимулювання конкуренції на ринку нафтопродуктів України є удосконалення інституційно-організаційного середовища його регулювання, а також викорінення низки інституційних дисфункцій, які перешкоджають його розвитку. Для цього пропонується адаптувати на вітчизняний ґрунт найбільш ефективні механізми ведення конкурентної політики, які знайшли своє застосування на ринках нафтопродуктів розвинених держав світу, будучи апробованими як на загальнонаціональному, так і на регіональному рівнях. Передусім це стосується підвищення прозорості ціноутворення за рахунок біржової та аукціонної торгівлі, а також посилення контролю за недопущенням картельних змов із залученням широкого кола державних інституцій, включаючи правоохоронні та безпекові органи, а також інститутів громадянського суспільства.
ринок нафтопродуктів України, антиконкурентна поведінка, картельні змови, конкурентна політика, антимонопольне регулювання
Проаналізовано інституційне забезпечення формування державної політики розвитку ІТ-сектору в Україні, а саме: нормативно-правове забезпечення у сфері національної програми інформатизації, стратегічного бачення розвитку інформаційного суспільства та інформатизації, електронного документообігу та урядування, легалізації програмного забезпечення тощо. Розроблено пропозиції щодо вдосконалення вітчизняної системи нормативно-правового забезпечення розвитку ІТ-сектору в контексті створення сприятливих умов для ведення ІКТ-бізнесу. Визначено організаційно-економічні пріоритети державної політики розвитку ІТ-сектору в контексті підвищення його конкурентоспроможності та комерціалізації ІТ-інновацій. Дано пропозиції щодо формування сприятливих умов для ефективної кластерної взаємодії суб’єктів ІТ-сектору на вітчизняному і міжнародному ринках. Визначено першочергові заходи формування сприятливого організаційно-інституційного середовища розвитку ІТ-сфери на основі аналізу пріоритетів розвитку ІТ, які матимуть високий потенціал успіху (прибутковість) уже в найближчому майбутньому, що буде сприяти розвитку національної інноваційної екосистеми та послужить фундаментом для лідерства країни у сфері ІТ. Як інструмент формування пріоритетів і мобілізації великої кількості учасників для досягнення якісно нових результатів у сфері науки і технологій, економіки використано технологію форсайту.
інформаційні технології, ІТ-сектор, ІТ-кластер, інституційне забезпечення розвитку ІТ-сектору, інноваційна екосистема країни, державна політика розвитку ІТ-сектору
Визначено сутність сучасних теоретико-методологічних засад регіонального інноваційного розвитку. Розкрито особливості нового етапу реалізації концепцій сталого розвитку, регіональних інноваційних екосистем, «потрійної спіралі» та їх вплив на формування регіональних інноваційних ініціатив. Серед найбільш значимих сучасних розробок із зазначених питань особливо помітними є загальнометодологічні аспекти креативної економіки, механізми взаємодії креативної економіки і навколишнього середовища, зайнятість і динаміка просторового розміщення креативних індустрій, залежність якості життя від креативних професій; реалізація концепції інклюзивного розвитку. Обґрунтовано положення, що сьогодні реформування інноваційних процесів в Україні на рівні регіонів в умовах посилення процесів інтеграції має започатковуватися на позитивному досвіді розвинених європейських країн та імплементації європейських стандартів децентралізації з врахуванням власних національних особливостей («розумних спеціалізацій»), що дозволить уникнути багатьох помилок, скоротити матеріальні витрати й час, а також оптимізувати власний алгоритм впровадження реформ.
методологія, наукові концепції, регіональна політика, інноваційна екосистема регіону, інноваційні процеси
Висвітлено стратегічні орієнтири розвитку областей Карпатського регіону та проведено їх оцінку на предмет узгодження з цілями Державної стратегії регіонального розвитку, доведено необхідність пріоритетизації стратегічних орієнтирів розвитку регіонів на основі виявлення так званих «точок росту», які активізують процес використання власного потенціалу та економічне зростання регіону. Встановлено, що одним з дієвих напрямів формування та реалізації нової регіональної політики є фокус на розвиток макрорегіонів, до яких належить і Карпатський регіон. У результаті проведеного дослідження визначено особливості планування, фінансування та реалізації заходів регіонального розвитку, результати якого вказують на необхідність інтеграції розвитку регіонів, у тому числі й фінансових ресурсів, спрямованих на розвиток регіону. Обґрунтовано необхідність підвищення рівня культури стратегічного планування, спрямованого на реалістичність плану заходів з реалізації стратегій регіонального розвитку з чітким визначенням організаційних, фінансових і контрольних параметрів; організація належного інформаційного забезпечення реалізації регіональної політики на засадах підвищення прозорості прийняття рішень і їх виконання, рівня поінформованості усіх зацікавлених осіб, можливостей громадського моніторингу управлінських рішень на місцях.
регіональний розвиток, стратегія розвитку, стратегічні орієнтири, макрорегіон, Карпатський регіон
Зазначено, що негативні тенденції у соціальних, економічних, культурних, демографічних та екологічних процесах посилюють відмінності між рівнем життя та розвитку економіки сільських і міських поселень. Запропоновано взяти до уваги підходи, що реалізуються світовими лідерами, адже для багатьох країн світу, великих міст, корпорацій завданням першого порядку стоїть формування та реалізація інноваційних стратегій сталого розвитку, як базової моделі безпеки у майбутньому. За ініціативи технологічних корпорацій набула широкої популярності концепція «Smart City», що в теперішньому трактуванні поєднала можливості інформатизації, сучасних технологій і комунікацій, соціального капіталу у досягненні цілей сталого розвитку. Визначено базові складові формування поселень за принципами «розумного міста»: створення інноваційного центру, для пошуку відбору найбільш ефективних технологій у забезпеченні функціонування поселення; забезпечення відкритого доступу до проектів «розумних міст», для залучення всіх жителів; формування культури поведінки населення відповідно до нових вимог; інвестування в навчання кадрів і залучення кваліфікованих спеціалістів з інших регіонів; поліпшення якості життя конкретних людей (технології «розумного будинку», охоронні системи), а також суспільно значимі ініціативи («розумні» технології в енергетиці, ЖКГ); забезпечення доступності технологій самоврядування для всіх верств суспільства. Отже, для сільських поселень в Україні підходи сталого розвитку, інвестування саме в соціальний і людський капітал, сучасну інформаційно-комунікаційну інфраструктуру і технології виробництва забезпечить економічний розвиток, підвищення якості життя населення та управління навколишнім середовищем.
Визначено рівень індустріалізації економіки регіонів України та промислову спеціалізацію останніх за показником обсягу випуску промислової продукції. Проведено аналіз структури валової доданої вартості (ВДВ), створеної вітчизняною промисловістю на макроі мезорівнях, у розрізі видів промислової діяльності. Побудовано матрицю рангів областей України за значеннями структурних показників, зокрема: частки промисловості у випуску всіх видів економічної діяльності (ВЕД), частки промисловості у ВДВ усіх ВЕД, частки ВДВ у випуску промисловості. Здійснено комплексну оцінку ефективності функціонування промислового сектору економіки регіонів України з урахуванням структури переробної промисловості та динаміки її змін.
промисловість, структура, види промислової діяльності, випуск, валова додана вартість, ефективність
УКР 
ENG
