Розкрито національну специфіку планування у сфері регіонального розвитку в контексті узгодженості із секторальними політиками щодо збалансованої організації території та взаємопов’язаності з актуальними програмами розвитку різних рівнів. Установлено, що запорукою дієвості політики регіонального розвитку є посилення просторової інтегрованості економічного, соціального та екологічного розвитку країни на основі системної інтеграції відповідних політик; синхронізації та узгодженості галузевих, регіональних і місцевих політик на всіх рівнях управління відповідно до Конституції України. Об’єктивність виокремлення та пріоритетність реалізації державних інтересів на всіх рівнях врядування визначено детермінантом ієрархічно синхронізованої трансформації просторового, соціально-економічного та бюджетного планування. Реалізація державних інтересів постає базовим пріоритетом у документах державного планування регіонального та місцевого рівня щодо відновлення та розвитку регіонів і територіальних громад України на принципах прозорості використання фінансових ресурсів, підзвітності, сталості, економічної доцільності, стійкості до безпекових загроз. Запропоновано створити Національний реєстр державних інтересів, що розглядається як інформаційно-комунікаційна система, яка забезпечує збирання, накопичення, облік, відображення, оброблення, оновлення, захист і надання інформації в розрізі КАТОТТГ, секторальних політик, документів державного планування. 

регіон, дієвість політики регіонального розвитку, просторова інтегрованість розвитку регіону 

Розглянуто зміст та особливості міжнародної практики функціонування агломерацій, окреслено основні моделі врядування в сучасних агломераціях. На основі ретроспективного аналізу національного законодавства розкрито специфіку та фрагментарність зрушень щодо інституційно-правового забезпечення ідентифікації, функціонування та розвитку агломерацій. Доведено, що навіть в умовах воєнного стану жодною нормою закону не регламентовано функціонування агломерації як реального об’єкта державної регіональної політики, каталізатора інноваційного розвитку та згуртованості територій. Підкреслено, що концепт пріоритетності ідентифікації та забезпечення функціонування агломерацій в Україні, зважаючи на сучасну європейську політику згуртованості, означено виключно на підзаконному рівні в Державній стратегії регіонального розвитку на 2021-2027 роки. Проте в чинних ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» і ДБН Б.1.1-14:2021 «Склад та зміст містобудівної документації на місцевому рівні», термін «агломерація» не застосовано, а критерії визначення меж міських агломерацій не встановлено. Виокремлено актуальні проблеми інституційно-правового забезпечення розвитку агломерацій як предмета реального врегулювання виключно нормами закону в контексті формування сталої регіональної політики. 

агломерації, розвиток агломерацій, інституційно-правове забезпечення, регіональна політика 

Ефективне регулювання земельно-майнових відносин постає необхідною умовою комплексного розвитку територіальної громади на основі достовірної та систематичної інформації про земельні ресурси в межах її території. Досліджено проблему ідентифікації земельних активів у контексті сталого розвитку функціональних типів територій. Обґрунтовано, що в умовах переходу до територіально спрямованої політики розвитку на основі стимулювання використання власного потенціалу територій різних функціональних типів концептуальними засадами ідентифікації земельних активів територіальної громади є методологічна єдність правового регулювання у сфері оцінювання земель і системна повнота відомостей Державного земельного кадастру. Досліджено трактування терміна «активи» у вітчизняних законодавчих актах, виявлено прогалину щодо регламентації поняття «земельний актив» як економіко-правової норми. Доведено відсутність адміністративної та / або статистичної інформації щодо кількісного та якісного обліку земель на рівні територіальних громад. Визначено сутність і види земельного активу. Запропоновано фіксацію в національному законодавстві дефініцій понять «земельні активи», «матеріальний земельний актив», «нематеріальний земельний актив». Обґрунтовано методичний підхід до систематичної актуалізації нормативної та експертної грошової оцінки земельних активів у режимі запровадження онлайн-функціоналу в Державному земельному кадастрі на основі технології Blockchain. 

земельний актив, ідентифікація земельних активів, грошова оцінка земельних активів, функціональні типи територій 

Розглянуто проблему впливу сучасних глобалізаційних чинників соціально-економічного розвитку в контексті його ендогенізації. Визначено, що сутністю та основною рисою сучасних процесів глобалізації є формування світової економічної системи з високим рівнем взаємопов’язаності регіональних інтеграційних утворень і взаємодії економік окремих держав у глобальних умовах невизначеності, нестабільності та непередбачуваності. Глобальна взаємозалежність є основним чинником глобальної взаємодії для ефективного розв’язання спільних проблем, попередження їх та реалізації спільних інтересів. За методологією виміру на національному рівні індексу глобалізації (KOF Globalization Index) глобалізаційні чинники ідентифіковано за типами, видами та підвидами глобалізації. На основі контент-аналізу аналітичних, наукових, правових джерел і практики врядування у сфері соціально-економічного розвитку держави визначено основні чинники, що де-факто негативно впливають на економічне зростання в Україні та її регіонах; зовнішньополітичні чинники, що посилюватимуть зв’язок національної економіки із сучасними глобальними процесами та сприятимуть ендогенному розвитку регіонів України; чинники цілеспрямованої ендогенізації регіонального розвитку в Україні (внутрішньополітичні, просторові, економічні, соціальні, екологічні) як потенційні драйвери сталого соціально-економічного зростання в Україні. 

глобалізаційні чинники, соціально-економічний розвиток, ендогенізація розвитку 

Розглянуто проблему виокремлення та ідентифікації на локальному рівні проблемних сільських територій, які потребують особливої уваги з боку держави, та досліджено підходи до її врегулювання в контексті конкретизації інструментів державної регіональної політики щодо покращення їхнього соціально-економічного стану. Виявлено, що зміст термінів «проблемна територія», «проблемна сільська територія» законодавством України не регламентовано, відсутні критерії виявлення проблемних сільських територій, оцінювання стану їхнього розвитку та класифікації за конкретними ознаками. З огляду на обмеженість інформаційно-статистичного забезпечення чіткої ідентифікації ознак проблемності сільських територій на локальному рівні як основу їх визначення використано адаптовану до європейської методології класифікацію територій адміністративних районів України як малих регіонів рівня NUTS-3 і аналогів місцевих адміністративних одиниць LAU. Виокремлення окремих типів переважно сільських територій здійснено на основі критеріїв демографічного та економічного характеру: густота наявного населення, зміни чисельності наявного населення за останні три роки, зміни кількості юридичних осіб за останні три роки, обсяг податкових надходжень на одну особу. Розроблено пропозиції щодо законодавчого забезпечення формування інструментарію розвитку проблемних територій держави. 

проблемна сільська територія, критерії виокремлення проблемних сільських територій, ідентифікації типів переважно сільських територій, інструменти розвитку проблемних сільських територій 

Розглянуто проблему формування пріоритетних напрямів системної детінізації сфери комерційних послуг в Україні з позиції стратегічної визначеності детінізації національної економіки як економіки послуг. Ідентифіковано тривале перевищення граничного рівня тінізації вітчизняної економіки, яке засвідчує наявність реальної загрози національній безпеці України. Висвітлено економіко-правові передумови, сучасні наукові акценти та підходи щодо ключових елементів механізму протидії «тінізації» національної економіки; інституційних змін, орієнтованих на легалізацію та декриміналізацію бізнесу. Систематизовано перелік і зміст пріоритетних заходів щодо зниження рівня тіньового сектору економіки. Визначено, що в сучасних умовах алгоритм запровадження будь-якої прозорої моделі економічного розвитку чи її окремих пріоритетів має базуватися на повноцінній реалізації усіх елементів принципу економічної свободи, забезпечуючи легальність і прозорість бізнес-середовища та якість бізнес-клімату. Аргументовано, що сучасною консенсусною основою формування та реалізації політики детінізації національної економіки, пріоритетних напрямів і механізму імплементації цієї політики є конкретні норми Конституції України. Акцентовано на загальнонаціональній пріоритетності розблокування процесу щорічного декларування майнового стану та доходів усіх громадян України та системному впровадженні державою механізму контролю за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт як механізму детінізації у цій сфері з консолідованою участю громадян України. Реальне впровадження такого механізму є можливим шляхом прийняття проблемно-орієнтованого законопроєкту «Про засади запобігання та протидії тінізації економіки». Для цього запропоновано врахування в зазначеному законопроєкті таких пріоритетних напрямів детінізації сфери послуг: законодавча імплементація процедури незалежної сертифікації всіх послуг, які мають бути зафіксовані єдиним базовим національним класифікатором; документальне підтвердження незалежної сертифікації конкретних послуг, що надаються чи надаватимуться суб’єктом підприємницької діяльності; функціонування національної інформаційно-аналітичної онлайн-платформи надавачів сертифікованих комерційних послуг і вартості цих послуг; фіксації оцінки, відгуків, скарг і пропозицій споживачів щодо якості і безпечності послуг; системне запровадження електронних безготівкових розрахунків для надання комерційних послуг. 

тінізація економіки, детінізація сфери послуг, пріоритети детінізації, напрями системної детінізації 

Висвітлено сучасні наукові акценти щодо тінізації економіки як суспільно-економічного явища. З’ясовано, що дефініцію «тінізація економіки» законодавчими актами України не регламентовано. Доведено наявність різноманітних варіантів трактування змісту категорії «послуга» в актах вітчизняного законодавства та відсутність актів, де б регулювалася сутність терміна «комерційна послуга». Установлено, що одним з найголовніших чинників, які зумовлюють формування корупційних ризиків у системі публічних і допорогових закупівель, є відсутність чіткої визначеності предмета закупівлі, насамперед сфери послуг, що призводить до маніпулювань і неефективного використання коштів. Розкрито особливості та проблеми впровадження Державного класифікатора продукції та послуг (ДКПП) та інших класифікаторів у сфері послуг. Порівняльним аналізом зіставності змісту та структури послуг у класифікаторі «Основна номенклатура продукції» чинному ДКПП виявлено істотні розходження у них. Доведено наявність з боку Держстату України методологічного нехтування ДКПП як першооснови статистичних класифікацій. Запропоновано елементи законодавчого механізму детінізації економіки щодо сфери послуг. 

послуги, економіко-правове регулювання, класифікація та ідентифікація послуг, детінізація економіки 

Проаналізовані наукові підходи до трактування поняття «земельно-ресурсний потенціал». Запропоновано дефініцію «земельно-ресурсний потенціал адміністративно-територіальної одиниці». Акцентовано, що з 01.07.2016 р. Держгеокадастр України не виконує повноваження щодо провадження статистичної звітності з кількісного обліку земель, чим зумовлюються ризики у сфері прозорого та раціонального їх використання. На основі земельно-статистичної звітності 2010-2016 рр. висвітлено специфіку та тенденції трансформації земельних ресурсів міст обласного значення Західного регіону України за основними видами цільового призначення. Визначено, що структурні трансформації земельного фонду в цих містах зумовлюються особливостями реалізації економічної діяльності, її диверсифікації та поліпшенням економічної активності на основі залучення капітальних інвестицій. Доведено існування істотних недоліків щодо дотримання термінів розроблення відповідної технічної документації з нормативної грошової оцінки та вчасності її затвердження органами місцевого самоврядування міст обласного значення Західного регіону. Аргументовано доцільність використання актуальних даних нормативної грошової оцінки земельних ділянок для ефективного вкладення інвестиційних ресурсів суб’єктами господарювання; диверсифікації малоефективної економічної діяльності. Запропоновано встановлення на законодавчому рівні уніфікованих вимог та адміністративних процедур. 

земельні ресурси, трансформація земельно-ресурсного потенціалу, модернізація соціально-економічного середовища 

Здійснено аналіз наукових підходів до трактування дефініції «цифрова економіка». Обґрунтовано визначення поняття «цифрова економіка» як економіки, що заснована на домінуючому застосуванні цифрових технологій та забезпечує інклюзивний соціально-економічний розвиток і зростання. Розкрито специфіку, протиріччя та проблеми переходу державної політики в сфері інформатизації до інтенсивного розвитку цифрової економіки. Встановлено, що здійснення Концепції розвитку цифрової економіки та суспільства України на 2018–2020 роки, а також Плану заходів щодо її реалізації перебувають в стані стагнації. Доведено, що питання розвитку цифрової економіки та суспільства України досі належним чином не трансформовано у відповідні обов’язкові функції, завдання та повноваження центральних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування. Обґрунтовано, що пріоритетним об’єктом та самодостатнім суб’єктом розвитку цифрової економіки та суспільства в Україні необхідно визначити сучасне місто. Міста України доцільно розглядати як локальні центри потенційних динамічних зрушень в соціально-економічному середовищі регіону та розгортання процесів економічного зростання на засадах цифрового розвитку. Висвітлено перспективи реалізації концепції «старт-сіті» в контексті сучасної політики цифрового розвитку. Аргументовано, що детермінантою результативності політики цифрового розвитку в адміністративно-територіальних одиницях України є адекватність системного законодавчого врегулювання інституційно-правового механізму її реалізації нормами Інформаційного та Цифрового кодексів України, Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2020 року. Запропоновано: виокремлення розвитку цифрової економіки та суспільства в Україні в числі пріоритетів Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2020 року; стале забезпечення пріоритетності форсорваної трансформації соціально-економічного середовища міст при схвалення стратегічних планів, програм, заходів, що розроблятимуться у рамках державної регіональної політики. 

цифрова економіка, місто, розвиток, трансформація, соціально-економічне середовище 

Розкрито специфіку державної політики щодо природно-сільськогосподарського районування земель в Україні. Висвітлено концептуальні засади у сфері природно-сільськогосподарського районування земель, закладені Земельним кодексом України, Законами України «Про землеустрій», «Про охорону земель».Здійснено ретроспективний аналіз нормативно-методичного забезпечення у сфері природно-сільськогосподарського районування, розкрито особливості його формування та оновлення. Виявлено, що заплановане впродовж 2005-2010 рр. проведення природно-сільськогосподарського районування було зведено до окремої наукової проектної розробки на загальнодержавному рівні та деяких внутрішньобласних напрацювань, які не отримали офіційного затвердження. З’ясовано, що в Україні до офіційного проведення природно-сільськогосподарського районування підзаконними актами виключно для здійснення нормативної грошової оцінки земель сумнівно зафіксовано окремі класифікації територіальних таксономічних одиниць, зокрема: перелік природних зон з приналежними до них адміністративними районами за регіонами України; перелік і шифри природно-сільськогосподарських районів у межах регіонів України; перелік природно-сільськогосподарських зон і гірських природно-сільськогосподарських областей у межах України. Доведено наявність методично-правових колізій у сучасному урядовому механізмі природно-сільськогосподарського районування як складової загальнонаціональної (всеукраїнської) нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та загрози його реалізації. 

природно-сільськогосподарськe районування земель, нормативно-методичне забезпечення районування, проблеми здійснення районування 

Досліджено теоретичні підходи до визначення сутності поняття «управління земельними ресурсами». Розкрито особливості врегулювання змісту цієї категорії Європейською економічною комісією ООН та ФАО. Виявлено недоліки економіко-правового регулювання у сфері управління земельними ресурсам в Україні та їх наслідки. Визначено істотні ознаки недосконалості сучасної системи управління земельними ресурсами. Доведено, що в сучасних соціально-економічних умовах України вирішального значення у сфері управління земельними ресурсами набуває досконала регламентація термінів, стандартів, нормативів, а також дієвість механізмів імплементації повноважень, правил і процедур. Висвітлено підходи Європейської економічної комісії ООН та ФАО для належного управління земельними ресурсами. Обґрунтовано пропозиції до формування інституційно-правового механізму модернізації сучасної системи управління земельними ресурсами в Україні на засадах: реальної децентралізації влади; пріоритетності забезпечення режиму особливої охорони земель і сталого землекористування; повноцінної інтегрованої участі уповноважених суб’єктів управління земельними ресурсами та громадянського суспільства. Головним чинником такої модернізації є повноцінна реалізація схвалених Кабінетом Міністрів України Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні, Стратегії реформування державного управління України на 2016-2020 рр. 

модернізація, земельні ресурси, система управління земельними ресурсами, децентралізація влади 

Висвітлено особливості запровадження режиму мораторію на відчуження земельних ділянок, призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, і прав на них; причини, підстави та ризики його пролонгації в сучасних умовах. Доведено, що актуальність і легітимність відомостей Державного земельного кадастру щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення як об’єктів потенційного повноцінного ринкового обігу законодавчо регламентується граничними строками послідовного проведення: через кожні 20 років – суцільного ґрунтового обстеження; не рідше як один раз у 7 років – бонітування ґрунтів; не рідше як один раз на 5-7 років – економічної оцінки та нормативної грошової оцінки цих земельних ділянок. Запропоновано зміни до Земельного кодексу України в контексті: встановлення обмежень і вимог для превентивного повноцінного забезпечення пріоритетності особливої охорони земельних ділянок сільськогосподарського призначення; визначення умов реалізації громадянами конституційних прав щодо конкретної земельної ділянки як об’єкта власності в процесі інвестиційного обігу. Визначення держави єдиним першим покупцем земельних ділянок і прав на них, що є об’єктом мораторію, запропоновано розглядати не як відмову від їх ринкового обігу, як інвестиційний інструмент держави, що розблоковує мораторій на ринковий обіг. 

земельна ділянка, обіг земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розблокування мораторію, пріоритетність особливої охорони земель 

Розкрито особливості та наслідки роздержавлення земель сільськогосподарського призначення при здійсненні земельної реформи в Україні. Висвітлено причини призупинення в 2001 р. легального обігу прав щодо земель, призначених для товарного сільськогосподарського виробництва, як підґрунтя для мораторію на їх відчуження в сучасних умовах. Визначено, що легальний обіг прав на земельні ділянки в межах сільських населених пунктів не призвів до поліпшення їх соціально-економічного становища та підвищення рівня життя сільського населення. Наявне нарощування обсягів сільськогосподарської продукції в умовах мораторію на відчуження земель засвідчує, що обіг прав на землю не є визначальним чинником ефективного розвитку сільського господарства. Аргументовано, що мораторій на відчуження земель, призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, і зміна їх цільового призначення є неефективним неконституційним засобом захисту економічних прав громадян-власників земельних ділянок (паїв) в умовах «тіньового» обігу прав на ці ділянки та хаотичної зміни їх цільового призначення. Виявлено проблеми неадекватності інституційного, економічного та інформаційного забезпечення щодо запровадження обігу земель, призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; відсутності системної цілеспрямованої державної земельної політики в цій сфері. Окреслено підхід до формування економіко-правового механізму прозорого обігу земель з позицій превентивного забезпечення верховенства права та реальної децентралізації влади в Україні. 

обіг земель сільськогосподарського призначення, економіко-правові засади обігу, проблеми обігу, сільська територія 

Розкрито сутність збалансованого розвитку сільської території, її соціально-економічного потенціалу. Запропоновано розглядати збалансований розвиток сільських територій як розвиток, за якого задовольняються зростаючі матеріальні та духовні потреби сільського населення на засадах науково обґрунтованого узгодження економічно ефективного та екологічно допустимого використання соціально-економічного потенціалу сільських територій. Обґрунтовано підходи до оцінки виробничого потенціалу сільської території з врахуванням багатофункціональності її структури, зокрема шляхом визначення сукупного річного економічного ефекту у вигляді сумарного річного рентного доходу від цільового використання земель відповідного призначення в ролі територіального базису, природного ресурсу, засобу виробництва для здійснення видів економічної діяльності, що локалізовані в межах сільської території. Запропоновано порядок проведення оцінки виробничого потенціалу сільської території, що враховує специфіку формування рентного доходу при використанні земель сільськогосподарського і несільськогосподарського призначення. Висвітлено особливості використання інформаційних ресурсів Державного земельного кадастру для оцінки виробничого потенціалу сільської території. Окреслено напрями застосування результатів оцінки задля забезпечення збалансованого розвитку сільської території. 

сільська територія, збалансований розвиток, виробничий потенціал сільської території, цільове використання земель, рентний дохід, методика оцінки 

Розглянуто особливості формування та реалізації пріоритетності розвитку сільських територій при становленні ринкових відносин. Обґрунтовано доцільність та зміст системної євроінтеграційної модернізації вітчизняної політики розвитку сільських територій, спрямованої на формування передумов сталого соціально-економічного розвитку. Визначено склад пріоритетів розвитку сільських територій: збереження самосвідомості та посилення самоідентифікації сільського населення, як носія української ідентичності, культури і духовності нації; подолання бідності сільського населення на засадах диверсифікації сільської економіки, доходів населення, його зайнятості та самозайнятості; формування та розвиток конкурентних переваг сільської території; забезпечення охорони навколишнього природного середовища та підвищення рівня екологічної безпеки. Запропоновано комплекс невідкладних заходів стосовно їх реалізації в умовах системного здійснення економічних реформ. 

сільська територія, сталий розвиток, пріоритети розвитку сільських територій, євроінтеграційна модернізація, економічні реформи 

Розглянуто механізми формування пріоритетів державної політики розвитку сільських територій в процесі її еволюційного становлення. Висвітлено їх особливості та системну недосконалість. Доведено наявність тенденції поетапного погіршення стану сільських територій: криза – поглиблення кризи – занепад – деградація; відсутність в Україні необхідних передумов для організації переходу до моделі сталого розвитку сільських територій. Визначено підходи до формування пріоритетів державної політики розвитку сільських територій на засадах її євроінтеграційної модернізації. 

сільська територія, розвиток сільської території, пріоритети державної політики розвитку сільських територій 

Досліджено теоретичні підходи до визначення сутності поняття «сільська територія». Проаналізовано особливості та чинники правового врегулювання змісту цієї категорії. На засадах виділення та ідентифікації сільської території як реального об’єкта державного регулювання та моніторингу обґрунтовано та запропоновано авторський варіант унормування терміна «сільська територія», згідно з яким це відокремлена, включно з затвердженими межами міста або селища міського типу, ідентифікована за геопросторовою ознакою та адміністративною підпорядкованістю територія адміністративно-територіального утворення з відповідними структурою, умовами, ресурсами, властивостями та характеристиками. 

сільська територія, розвиток сільської території, адміністративно-територіальне утворення, об’єкт державного регулювання 

Розглянуто стан та особливості розвитку промислового комплексу Львівщини за сучасних умов. Досліджено секторальні та територіальні тенденції промислового розвитку в умовах впливу світової фінансової кризи. Визначено фактори, що негативно впливають на розвиток промислового виробництва. Розкрито сутність антикризової програми діяльності органів влади Львівщини в промисловому секторі економіки. Окреслено підходи до стабілізації розвитку промислового виробництва в умовах фінансової кризи. 

промисловий комплекс, тенденції промислового розвитку, фактори розвитку промислового виробництва, стабілізація розвитку промислового виробництва