Голодомор-геноцид 1932-1933 рр. спричинив значне скорочення чисельності населення та суттєво деформував основні параметри демографічної стійкості країни. Джерельною базою дослідження є дані переписів населення 1897, 1926, 1937 та 1939 рр., матеріали поточної демографічної статистики 1920-х рр., архівні джерела. Методом повздовжнього аналізу визначено коефіцієнти зміни чисельності населення в міжпереписні періоди. Розрахунки за даними переписів 1926 і 1939 рр. виявили суттєві невідповідності в коефіцієнтах дожиття для жіночих вікових груп у діапазоні 33-57 рр. Зважаючи на демографічну катастрофу 1932-1933 рр. і смертність у до – та післяголодоморні роки, чисельність цих когорт у 1939 р. мала би бути суттєво меншою. Виявлено, що в 1932-1933 рр. мав би початися демографічний перехід, однак значне погіршення політичних і суспільних умов на початку 1930-х рр. і відновлення в 1937-1938 рр. високого рівня народжуваності вказують на незавершеність першого етапу цього переходу. Розрахунок чисельності жінок та аналіз народжуваності в 1924-1929 рр. засвідчив потенційне зростання народжуваності в подальші 1930-1933 рр. Обчислено непрямі демографічні втрати в 1930-1936 рр. – щорічно 310-430 тис. осіб для 1930, 1931, 1937 і 1938 рр., від 630 тис. осіб до 1 млн для 1932-1936 рр. Такий значний обсяг непрямих втрат суттєво знизив демографічну стійкість передусім українського села. 

демографічне відтворення, 1920-1930 рр., УСРР, статево-вікова структура населення, Голодомор-геноцид 1932-1933 рр., метод повздовжнього аналізу, демографічна стійкість 

Виявлено проблемні аспекти середовища освітньої еміграції в областях Карпатського регіону та обґрунтовано напрями їх регулювання. Проблемні аспекти середовища освітньої еміграції розглянуто в розрізі основних детермінант (визначальних факторів): потенціалу освітньої міграції; якості академічного середовища; мотивації освітньої міграції; співпраці університетів і промисловості в дослідженнях; інституційних умов в освітній сфері. Для оцінювання та аналізу середовища освітньої міграції, яке виштовхує студентську молодь за кордон, пропонується розрахунок регіонального індексу формування середовища освітньої міграції. Його обчислено за 28 показниками за даними 2017-2018 н. р. Відібрані показники характеризують різні умови формування середовища освітньої міграції: освітні, освітньо-наукові, інформаційні, соціально-економічні, політичні, соціально-демографічні, інноваційні, інституційні. Обґрунтовано основні напрями регулювання середовища освітньої міграції, які здійснюються у сфері соціальної, науково-технічної, економічної, освітньої, інформаційної політик держави. Запропоновані інструменти та заходи регулювання середовища освітньої міграції мають на меті сповільнення темпів освітньої еміграції населення, попередження ймовірних втрат ресурсного потенціалу й людського капіталу вітчизняних ЗВО та наукових шкіл. 

міграція, освітня міграція, середовище, показники, інтегральний індекс, Карпатський регіон, моніторинг, регулювання 

Через посилення міждержавних міграційних потоків і розвиток якості системи вищої освіти в закордонних навчальних закладах більшу частку займає міграція з метою отримання освіти, що супроводжується переважно постійною міграцією та виїздом громадян України на постійне місце проживання за кордон. Проаналізовано освітні міграційні процеси в Україні у регіональному розрізі. Визначено основні регіональні центри вищої освіти. Зосереджена увага на міграційних намірах населення щодо навчання за кордоном і здійснена порівняльна характеристика освітніх систем різних країн. Охарактеризовано порядок та етапність вступної кампанії у зарубіжних навчальних закладах. Досліджено сутність та особливості освітньої міграції, а також виокремлено основні причини, які сприяють українським студентам у виборі зарубіжних навчальних закладів вищої освіти. Визначено основні причини та наслідки освітньої міграції, а також її потенційні можливості. Обґрунтовано певні вигоди та витрати, пов’язані з освітніми міграційними процесами. Запропоновано напрями розвитку освітньої міграції та ефективної міграційної політики в Україні та її регіонах. 

міграційні процеси, система освіти, трудова міграція, працевлаштування, освітня міграція 

Здійснено понятійно-термінологічний аналіз і розглянуто теоретичні основи адаптаційних процесів внутрішньо переміщених осіб у приймаючому суспільстві. Вивчено та вдосконалено такі визначення, як «адаптація», «соціальна адаптація», «механізми адаптації». Розглянуто та обґрунтовано погляди вчених і психологів на вивчення процесу адаптації внутрішньо переміщених осіб у новому середовищі, зокрема деталізовано, які саме підходи і моделі найактуальніші і підходять до конкретної ситуації. Проаналізовано чисельність внутрішньо переміщених осіб, їх динаміку від початку переселення, місця розташування та концентрації в різних регіонах України та ступінь навантаження в деяких регіонах. Виділено особливі потреби внутрішньо переміщених осіб, зокрема першочергові та життєво необхідні потреби для адаптації у новому середовищі. Встановлено основні тенденції зростання чисельності внутрішньо переміщених осіб. Вивчено особливості цього середовища для безболісного звикання до культури і традицій нового середовища, необхідні кожному мігрантові для проходження через процес адаптації та пристосування до нового середовища. Визначено адаптивні механізми та запропоновано адаптивну модель внутрішньо переміщених осіб у приймаючому суспільстві. Описано, як процес адаптації внутрішньо переміщених осіб у різних регіонах України впливає на функціонування діючих ринків праці та які диспропорції у попиті і пропозиції на робочу силу виникають. Запропоновано створення нових робочих місць і виявлення нових перспективних професій, зокрема виявлено нові перспективні та рентабельні пропозиції праці. Охарактеризовано тенденцію розвитку певного регіону під впливом соціокультурних традицій та особливостей приймаючої області. Проаналізовано різні поведінкові моделі приймаючого соціуму і поведінку самих внутрішньо переселених осіб. Виявлено проекти, які організовують і забезпечують адаптацію та розвиток внутрішньо переміщених осіб у регіоні. Доведено існування діючих товариств, громадських організацій, волонтерських об’єднань, котрі створюють сприятливі умови для адаптації внутрішньо переміщених осіб у новому соціумі та забезпечення цих осіб матеріальними ресурсами та працевлаштуванням. 

адаптація, соціальна адаптація, адаптивні механізми, внутрішньо переміщені особи, приймаюче суспільство, адаптаційна модель 

Розглядається актуальна проблема сьогодення – старіння населення та необхідність пошуку шляхів вирішення проблем з підвищення якості життя населення літнього віку. Проаналізовано чисельність осіб похилого віку у Львівській області, а також прогноз населення Львівщини літнього віку до 2030 р. із застосуванням методу пересуву віку, який підтверджує необхідність розвитку геріатричної допомоги, оскільки прогнозована чисельність осіб похилого віку в регіоні зростатиме ще до 2026 р. із максимальними темпами зростання у 2016-2022 рр. Запропоновано орієнтири розвитку системи геріатричної допомоги Львівської області відповідно до потреб населення та необхідність підвищення якості геріатричних послуг, які повинні здійснюватись із врахуванням ступеня задоволеності населення геріатричними послугами, діяльністю суб’єктів геріатричної допомоги. 

старіння населення, якість життя, організація системи геріатричної допомоги, геріатрична послуга, особи похилого віку, прогнозування населення, програмно-цільовий метод