Голодомор-геноцид 1932-1933 рр. спричинив значне скорочення чисельності населення та суттєво деформував основні параметри демографічної стійкості країни. Джерельною базою дослідження є дані переписів населення 1897, 1926, 1937 та 1939 рр., матеріали поточної демографічної статистики 1920-х рр., архівні джерела. Методом повздовжнього аналізу визначено коефіцієнти зміни чисельності населення в міжпереписні періоди. Розрахунки за даними переписів 1926 і 1939 рр. виявили суттєві невідповідності в коефіцієнтах дожиття для жіночих вікових груп у діапазоні 33-57 рр. Зважаючи на демографічну катастрофу 1932-1933 рр. і смертність у до – та післяголодоморні роки, чисельність цих когорт у 1939 р. мала би бути суттєво меншою. Виявлено, що в 1932-1933 рр. мав би початися демографічний перехід, однак значне погіршення політичних і суспільних умов на початку 1930-х рр. і відновлення в 1937-1938 рр. високого рівня народжуваності вказують на незавершеність першого етапу цього переходу. Розрахунок чисельності жінок та аналіз народжуваності в 1924-1929 рр. засвідчив потенційне зростання народжуваності в подальші 1930-1933 рр. Обчислено непрямі демографічні втрати в 1930-1936 рр. – щорічно 310-430 тис. осіб для 1930, 1931, 1937 і 1938 рр., від 630 тис. осіб до 1 млн для 1932-1936 рр. Такий значний обсяг непрямих втрат суттєво знизив демографічну стійкість передусім українського села. 

демографічне відтворення, 1920-1930 рр., УСРР, статево-вікова структура населення, Голодомор-геноцид 1932-1933 рр., метод повздовжнього аналізу, демографічна стійкість 

Проаналізовано головні особливості сучасної української міграції. Оцінено трансформацію східного й західного векторів зовнішньої трудової міграції та регіональні масштаби вимушених внутрішніх переміщень населення в Україні. Показано наявні та можливі економічні й соціальні аспекти взаємодії цих видів міграції. Наголошено на головних наслідках міграцій, а саме на зростанні навантажень на регіональних ринках праці та здешевленні робочої сили. Окреслено основні риси самоорганізації громад українських мігрантів, роль міжнародних організацій у цьому процесі. Відзначено головні секторальні особливості працевлаштування внутрішньо переміщених осіб в Україні. Обґрунтовано необхідність застосування нових підходів і методик аналізу інтеграційних процесів у регіонах-реципієнтах найбільшої кількості мігрантів для попередження чи залагодження конфліктів між корінним і прибулим населенням. 

зовнішня трудова міграція, внутрішньо переміщені особи (ВПО), самоорганізація, громада мігрантів, ринок праці 

Здійснено ретроспективний огляд ґрунтовних напрацювань учених Інституту за міграційною тематикою в період формування ринкових відносин і здобуття Україною незалежності. Охарактеризовано предметне коло дисертаційних робіт із зверненням уваги на проблему міграцій. Систематизовано напрями наукових досліджень з міграційного питання на основі здобутків учених при захисті дисертаційних робіт і публікації результатів дослідження у виданнях Інституту. Це дало змогу встановити, що до 2010 р. проблематика досліджень фокусувалась здебільшого на питаннях причин і наслідків міграції, її специфіки у транскордонному просторі, геопросторових аспектах. Здійснено загальну характеристику сучасних напрямів вивчення міграційних процесів у контексті діяльності відділу соціально-гуманітарного розвитку регіону Інституту. Узагальнено основні наукові здобутки щодо видавничої діяльності відділу, проведення заходів з обговоренням міграційної проблематики, прикладної апробації результатів досліджень. Представлено основні напрями наукових досліджень відділу через огляд науково-дослідних тем за період 2009-2014 рр., у яких міграційне питання займало ключову позицію. 

міграція, мобільність, міграційна активність, репатріація, соціально-економічна захищеність мігрантів, територіальна міграційна система