Регіональна економіка -- 2018 рік, №1(87)

Визначено сутність сучасних теоретико-методологічних засад регіонального інноваційного розвитку. Розкрито особливості нового етапу реалізації концепцій сталого розвитку, регіональних інноваційних екосистем, «потрійної спіралі» та їх вплив на формування регіональних інноваційних ініціатив. Серед найбільш значимих сучасних розробок із зазначених питань особливо помітними є загальнометодологічні аспекти креативної економіки, механізми взаємодії креативної економіки і навколишнього середовища, зайнятість і динаміка просторового розміщення креативних індустрій, залежність якості життя від креативних професій; реалізація концепції інклюзивного розвитку. Обґрунтовано положення, що сьогодні реформування інноваційних процесів в Україні на рівні регіонів в умовах посилення процесів інтеграції має започатковуватися на позитивному досвіді розвинених європейських країн та імплементації європейських стандартів децентралізації з врахуванням власних національних особливостей («розумних спеціалізацій»), що дозволить уникнути багатьох помилок, скоротити матеріальні витрати й час, а також оптимізувати власний алгоритм впровадження реформ. 

методологія, наукові концепції, регіональна політика, інноваційна екосистема регіону, інноваційні процеси 

Проведено аналіз поточного стану і результатів промислової діяльності в Україні упродовж 2011-2016 рр. Визначено основні тенденції та проблеми розвитку вітчизняної промисловості на підставі оцінювання динаміки значень множини показників, які характеризують активність (виробничу, експортну, інвестиційну, капітальну, інноваційну) та ефективність (ресурсну, економічну) функціонування промислового сектору національної економіки у регіональному розрізі. Запропоновано низку організаційно-економічних механізмів, реалізація яких сприятиме підвищенню рівня інноваційної активності в Україні, активізації залучення прямих іноземних інвестицій у промисловість, нарощенню її експортного потенціалу та зниженню собівартості промислової продукції. 

промисловість, виробництво, експорт, активи, інвестиції, інновації, ефективність, розвиток 

Досліджено понятійно-термінологічний апарат територіальних громад з виділенням територіального, соціологічного, публічно-правового і системного підходів. Запропоновано розглядати територіальну громаду як цілісне утворення, що характеризується єдністю соціальної спільноти, суб’єкта місцевого самоврядування та базової ланки адміністративно-територіального устрою країни. Здійснено класифікацію територіальних громад з виділенням таких класифікаційних ознак: за типом населеного пункту, повнотою охоплення, характером формування, географічним розташування, рівнем соціально-економічного розвитку. Досліджено функції територіальної громади як суб’єкта регулювання соціально-економічного розвитку. Виділено правові, організаційні, економічні, фінансові методи регулювання розвитку територіальних громад і напрями державного регулювання розвитку територіальних громад: нівелювання диспропорцій соціально-економічного розвитку та стимулювання розвитку територій. 

територіальна громада, розвиток, регулювання розвитку, місцеве самоврядування 

Запропоновано концепцію формування бренду туристичного регіону для покращення інвестиційної і туристичної привабливості, підвищення якості життя населення, формування позитивного іміджу регіону та підвищення його конкурентоспроможності, а також варіант практичних засад її реалізації. Розроблено «піраміду» формування бренду туристичного регіону та алгоритм практичної реалізації проекту, що базується на концептуальній моделі управління брендом. Цільовими групами проекту є управління туризму, представники місцевих органів влади, сільські та міські громади, підприємства туристичної галузі і туристично-рекреаційного комплексу, підприємства-виробники товарів народних промислів, підприємства, що є об’єктами промислового туризму тощо. Кінцевими бенефіціарами проекту будуть місцеві громади місцевості; регіональні та місцеві адміністрації та їх асоціації, які відповідають за розвиток туризму; громадські структури, метою діяльності яких є розвиток сталого туризму в регіоні; асоціації та організації МСБ або підприємців у туристичному секторі. Позитивний досвід програми може поширюватися і на інші регіони, що не належать до території програми. На основі бенчмаркінгових досліджень відомих компаній проаналізовано сучасні виклики, які є актуальними для будь-яких компаній, ринків і регіонів. Запропоновано низку ініціатив щодо подальших кроків і сформовані фундаментальні положення нової стратегії маркетингу та брендингу, актуальні в тому числі й для туристичного регіону. 

бренд туристичного регіону, бренд-менеджмент, бренд-актив, маркетинг територій 

Проведено аналітичне оцінювання наявних передумов і можливих перспектив розвитку різних форм просторової інтеграції бізнесу в регіонах України крізь призму їх потенціалів бізнесу, інфраструктури, інституційної підтримки та науково-освітнього потенціалу. На основі результатів інтегрального оцінювання визначено рівень потенціалу розвитку просторової інтеграції бізнесу за регіонами. Виявлено сильні та слабкі сторони регіонів для розвитку форм просторової інтеграції бізнесу на основі тріади «влада-бізнес-наука». Результати проведеного дослідження дали змогу встановити, що за наявних умов тріада «влада-бізнес-наука» не може слугувати основою для розбудови мережі форм просторової інтеграції бізнесу у більшості регіонах України. Насамперед через неналежний рівень державної підтримки науково-дослідної, інноваційної діяльності, малих і середніх підприємств, пасивність у сприянні формування необхідної відповідно до вимог часу екосистеми в регіонах. Натомість потенціал бізнесу і наявної інфраструктури є сильними складовими потенціалу розвитку форм просторової інтеграції бізнесу регіонів. Водночас кластеризація економіки належить до перспектив розвитку просторової інтеграції бізнесу у регіонах. 

просторова інтеграція бізнесу, кооперація, потенціал, регіон 

Якість життя є індикатором сталого розвитку країни та її регіонів, їх конкурентоспроможності на світових ринках, динаміки якісних змін у суспільстві. Саме тому тематика якості життя є предметом дослідження не лише науковців, але й об’єктом особливої уваги політиків, представників державної влади і місцевого самоврядування, громадської думки.
На відміну від зарубіжних науковців, проблематика оцінювання якості життя та її складових досліджується українськими вченими порівняно недавно. Вивчення якості життя в Україні здебільшого зводиться до об’єктивної оцінки, яку вимірюють статистичними показниками витрат і ресурсів домогосподарств. Однак значно менше уваги вітчизняні науковці й експерти приділяють суб’єктивним оцінкам якості життя, які відображають її індивідуальне розуміння і відчуття.
Метою авторського дослідження є комплексна характеристика якості життя у Львівській області (Україна) на основі суб’єктивних оцінок населення регіону та з урахуванням міжнародного досвіду подібних досліджень у європейських країнах, зокрема у Польщі. Відповідно до поставленої мети у дослідженні реалізовані такі основні завдання: 1) узагальнено основні методичні підходи до оцінювання якості життя з урахуванням об’єктивних і суб’єктивних характеристик та їх інформаційного забезпечення; 2) визначено вплив різних аспектів / чинників якості життя на його загальну самооцінку мешканцями Львівської області; 3) оцінено вплив чинника освіти на соціальні та економічні індикатори якості життя на регіональному та національному рівнях.
Дослідження базується на узагальненні теоретичних підходів вітчизняних і зарубіжних науковців до кількісного та якісного аналізу якості життя населення. Емпіричні дослідження якості життя населення Львівської області проведені з використанням методів статистики і соціології у розробці інструментарію та дизайну вибірки респондентів.
На основі анкетного обстеження населення Львівської області, яке проведено авторами з урахуванням міжнародного досвіду подібних досліджень у європейських країнах, у статті здійснено узагальнення та статистичний аналіз суб’єктивних оцінок якості життя населення Львівської області. З’ясовано, що за 5-бальною шкалою середній бал задоволеності якістю життя серед жителів області становить 4,07. Серед визначальних чинників загальної задоволеності якістю життя є сімейний стан, умови проживання і спосіб проведення вільного часу. Результати статистичного аналізу взаємозв’язку окремих аспектів якості життя показали, що чинник освіти має помітний вплив на спосіб проведення вільного часу, стан здоров’я та фінансовий стан.
Результати авторських та інших статистичних обстежень вказують на те, що якість освіти, а також рівень її відповідності індивідуальним очікуванням, є серед визначальних чинників підвищення якості людського життя як на індивідуальному, так і регіональному й національному рівнях.
Автори дослідження вважають, що доповнення методики обстеження умов життя домогосподарств у регіонах України блоками показників, які комплексно характеризують якість життя і базуються на самооцінках домогосподарств, забезпечить більш повне уявлення про реальні суспільні настрої у регіонах України, рівень соціальної напруженості та соціальної безпеки. 

якість життя, чинники якості життя, обстеження населення, суб’єктивна оцінка, об’єктивні індикатори, освіта, нерівність, Україна (Львівська область) 

Обґрунтовано науково-практичні рекомендації щодо забезпечення соціально-економічної ефективності пасажирських перевезень шляхом монетизації транспортних пільг; обґрунтовано необхідність встановлення регіональних норм пільгового споживання транспортних послуг; запропоновано методику встановлення регіональних норм і нормативів споживання послуг пільгового проїзду як основи для розрахунку щомісячної адресної компенсації особам окремих категорій пільгового проїзду міським і приміським транспортом загального користування та видатків на це з місцевих бюджетів; обґрунтовано необхідність зменшення кількості осіб, які мають право на пільговий проїзд на основі запровадження граничного рівня доходу, що дає право на пільгу та надання транспортних пільг органами місцевої влади, виходячи з фінансових можливостей місцевих бюджетів. 

міський і приміський транспорт, монетизація транспортних пільг, норми пільгового споживання транспортних послуг 

Розкрито механізм фінансування сфери охорони здоров’я з використанням медичної субвенції. Проаналізовано достатність виділених з Державного бюджету коштів для забезпечення функціонування медичних установ, які надають первинну медичну допомогу, в об’єднаних територіальних громад Львівської області. Встановлено неефективність механізму фінансування охорони здоров’я з використанням медичної субвенції та її причини. Охарактеризовано зміни в механізмі фінансування охорони здоров’я, здійснені в 2016-2017 рр. Висвітлено нововведення щодо надання первинних медичних послуг у 2018 р. за принципом «гроші ходять за пацієнтом» і порядок їх фінансування. Критично оцінено потенційні фінансові та пов’язані з ними соціальні ризики запровадження нового підходу до фінансування первинної медичної допомоги. 

бюджет, медична субвенція, охорона здоров’я, об’єднана територіальна громада, медична реформа 

Розроблено формалізований методичний підхід до визначення розміру диференціальної екологічної ренти як різниці між прибутком господарюючого суб’єкта, котрий безкоштовно використовує асиміляційний потенціал природи, і середнім прибутком господарюючих суб’єктів, що максимально відновлюють асиміляційні функції екосистем. Але доцільною є розробка не однієї універсальної методики, а кількох, оскільки гнучкої методики вилучення екологічної ренти може не бути. Одна методика може базуватись на врахуванні принципу «забруднювач платить», а інша – на споживанні ресурсів різної якості тощо. Запропоновано методологічний підхід до визначення розміру рентної плати за використання асиміляційних послуг екосистем – екологічного рентного платежу. Розроблено методологічний підхід до оцінювання вартості використання асиміляційного потенціалу навколишнього природного середовища (лісів, води, повітря, ґрунтів) на основі оцінки вартості штучної утилізації відходів та ін., що збагатило економічну теорію. Розроблено гнучкий економічний механізм вилучення екологічної ренти в природокористувачів і спосіб її розподілу на базі створення в Україні інституту громадянської власності на природні ресурси. 

формалізація оцінки екологічної ренти, інноваційна методологія оцінки, екологічний рентний платіж, справедливий розподіл екологічної ренти, інститут власності громадян на природні ресурси 

Розглянуто проблему дисбалансу фізичного і грошового ВВП як причину нестабільності цін. Відзначено, що обсяг фізичного ВВП формується обсягом задіяного капіталу і зайнятої праці, а грошового ВВП – обсягом і ціною одиниці фізичного ВВП. Підкреслено, що при балансі обсягів фізичного і грошового ВВП ціни на товари і тарифи на послуги є незмінними. Індикатором оцінки дисбалансу ринків і економіки загалом запропоновано урядові України і НБУ застосовувати індекс дефлятора – відношення індексу грошового ВВП до індексу фізичного ВВП, який за балансу дорівнює одиниці; за інфляції – більше одиниці, за дефляції – менше одиниці. Здійснено оцінку динаміки індексів фізичного і грошового ВВП в Україні, виявлено їх асинхронну динаміку, хронічну інфляцію, яку викликає відставання виробництва до потреб споживання фізичного ВВП, що викликає зростання попиту на гроші і надмірне зростання грошового ВВП. Зроблено висновки і рекомендації урядові України та НБУ щодо необхідності активізації інвестицій для зростання обсягу виробництва фізичного ВВП та оптимізації грошового ВВП задля досягнення їх балансу. 

регулювання економіки, фізичний ВВП, грошовий ВВП, індекси руху ВВП, дефлятор ВВП, дисбаланс фізичного і грошового ВВП, стабілізація цін і ринків 

Проаналізовано інституційне забезпечення формування державної політики розвитку ІТ-сектору в Україні, а саме: нормативно-правове забезпечення у сфері національної програми інформатизації, стратегічного бачення розвитку інформаційного суспільства та інформатизації, електронного документообігу та урядування, легалізації програмного забезпечення тощо. Розроблено пропозиції щодо вдосконалення вітчизняної системи нормативно-правового забезпечення розвитку ІТ-сектору в контексті створення сприятливих умов для ведення ІКТ-бізнесу. Визначено організаційно-економічні пріоритети державної політики розвитку ІТ-сектору в контексті підвищення його конкурентоспроможності та комерціалізації ІТ-інновацій. Дано пропозиції щодо формування сприятливих умов для ефективної кластерної взаємодії суб’єктів ІТ-сектору на вітчизняному і міжнародному ринках. Визначено першочергові заходи формування сприятливого організаційно-інституційного середовища розвитку ІТ-сфери на основі аналізу пріоритетів розвитку ІТ, які матимуть високий потенціал успіху (прибутковість) уже в найближчому майбутньому, що буде сприяти розвитку національної інноваційної екосистеми та послужить фундаментом для лідерства країни у сфері ІТ. Як інструмент формування пріоритетів і мобілізації великої кількості учасників для досягнення якісно нових результатів у сфері науки і технологій, економіки використано технологію форсайту. 

інформаційні технології, ІТ-сектор, ІТ-кластер, інституційне забезпечення розвитку ІТ-сектору, інноваційна екосистема країни, державна політика розвитку ІТ-сектору 

Досліджено особливості функціонування ринку нафтопродуктів України на загальнодержавному та регіональному рівнях. На цій підставі формулюються пропозиції щодо пріоритетних напрямів конкурентної політики, спрямованої на розвиток цього ринку. Першочергова увага акцентується на недопущенні картельних змов та узгодженої антиконкурентної політики на вітчизняному ринку нафтопродуктів шляхом удосконалення його інституційно-організаційного забезпечення та адаптації механізмів конкурентної політики до сучасних вимог і стандартів розвинених держав світу. Важливим засобом стимулювання конкуренції на ринку нафтопродуктів України є удосконалення інституційно-організаційного середовища його регулювання, а також викорінення низки інституційних дисфункцій, які перешкоджають його розвитку. Для цього пропонується адаптувати на вітчизняний ґрунт найбільш ефективні механізми ведення конкурентної політики, які знайшли своє застосування на ринках нафтопродуктів розвинених держав світу, будучи апробованими як на загальнонаціональному, так і на регіональному рівнях. Передусім це стосується підвищення прозорості ціноутворення за рахунок біржової та аукціонної торгівлі, а також посилення контролю за недопущенням картельних змов із залученням широкого кола державних інституцій, включаючи правоохоронні та безпекові органи, а також інститутів громадянського суспільства. 

ринок нафтопродуктів України, антиконкурентна поведінка, картельні змови, конкурентна політика, антимонопольне регулювання 

Удосконалено трактування структурної політики держави, обґрунтовано необхідність її формування та реалізації в Україні на розглянутих нами принципах для забезпечення прискореного економічного зростання, усунення диспропорцій розвитку регіонів і підвищення конкурентоспроможності України на світових ринках. Уточнено мету та основні завдання структурної політики України в умовах глобалізаційних процесів і збільшення у високорозвинених країнах виробництв шостого технологічного укладу, названого четвертою промисловою революцією. Виділено та згруповано методи механізму реалізації структурної політики в Україні у зазначених умовах. Обґрунтовано необхідність формування та реалізації структурної політики для забезпечення прискореного економічного зростання, усунення диспропорцій розвитку регіонів і підвищення конкурентоспроможності України на світових ринках. Виокремлено принципи формування такої політики, серед яких обов’язковими є: принцип верховенства права, прозорості, відкритості, участі, відповідальності, ефективності, комплексності, адекватності, сумісності, пріоритетності розвитку ІТ-індустрії та науково-технічної сфери, забезпечення безпеки життєдіяльності, альтернативності та інші. 

структурна політика, глобалізація, цифрові технології, принципи, методи 

Розглядається Людина як складна відкрита система, як основна рушійна сила будь-якої соціально-економічної системи. На основі синергетичного підходу розкриваються можливості досягнення економічного ефекту окремою людиною у процесі виробничої діяльності, у процесі менеджменту та самоменеджменту. Наведено результати спостережень за діяльністю продавців одного з магазинів Львова та проілюстровано взаємозв’язок елементів синергізму з рівнями виторгу. На конкретних даних щотижневих виторгів математично обґрунтовано та графічно проілюстровано позитивний економічний ефект, який одержано здебільшого за синергії внутрішніх і зовнішніх характерних якостей продавців. Аргументується, що така синергія досягається завдяки самоорганізації та ефективному виконанню продавцями двох управлінських функцій управління покупцями та управління самим собою, в основі яких лежить принцип компромісу інтересів. Показано, що ефект самоорганізації досягається за умови поєднання фізичних, інтелектуальних, духовних, психічних, комунікаційних якостей продавців та одновекторного спрямування цих якостей. 

система, синергія, людина, управління, синергетичний ефект 

Однією з найфундаментальніших реформ, проведених Польщею, була реформа місцевого самоврядування, яка проходила у два етапи: створення самоврядних комун у 1990 р. й самоврядних районів і воєводств у 1999 р. Основними перевагами цієї реформи є відхід від методів управління тоталітарною державою, спрощення процедури отримання фінансування з фондів Європейського Союзу, встановлення сучасних стандартів життя.
Але крім численних позитивних моментів, рішення, які ухвалювались на той час, призвели до появи значних проблем. Визначення цих проблемних сфер може сприяти покращенню ситуації з органами влади на місцях в Польщі, а також вберегти політиків інших країн, у тому числі України, від подібних помилок. Стаття висвітлює процес проведення реформи місцевого самоврядування в Польщі та визначає її переваги. Метою статті є дослідити перелік проблемних сфер, які виникли під час і після запровадження реформи. Для досягнення цієї мети був використаний метод цільової вибірки на основі аналізу вибраних джерел – наукової літератури, експертних звітів і результатів досліджень. Такий вибір ресурсів сприяв розумінню сучасної ситуації та її всесторонньому вивченню відповідно до думок різноманітних учасників реформи та зацікавлених сторін. Проведений аналіз дозволяє зробити висновки про те, що основними проблемами органів місцевого самоврядування є обмежена автономія, яка виникає через широкий спектр покладених на них завдань без достатньої кількості доступних фінансових ресурсів, і сумнівна доцільність функціонування самоврядних районів. Крім цього, експерти також зазначають брак співпраці між місцевою та центральною владою, неефективні рішення в правовому полі та надмірну врегульованість системи самоврядування, нестабільну політику розвитку держави, внутрішні конфлікти між представниками органів місцевого самоврядування. У статті також окреслено сфери подальших досліджень, включаючи можливості накопичення ресурсів, співпраці державних структур з оточенням, скорочення кількості регулятивних актів і спрощення процедур. 

реформа, місцеве самоврядування, автономія, адміністрація, місцевий розвиток, регіональний розвиток 

У роботі досліджено особливості регіональної політики ЄС та оцінено структурні чинники конкурентоспроможності регіонів для територіального поділу NUTS2. Проведено аналіз політики просторового розвитку на локальному рівні, що має на меті конвергенцію та підтримку економічного зростання найменш розвинених регіонів, а також напрямків стратегії «смарт спеціалізації». Узагальнено структурні елементи індексу регіональної конкурентоспроможності та 10 найбільш та найменш конкурентоспроможних регіонів ЄС. Для емпіричного аналізу чинників конкурентоспроможності регіонів проведено регресійний аналіз панельних даних 276 регіонів ЄС (NUTS2) із розподілом на 2 підгрупи за стадіями розвитку згідно методології Євростату: 1) стадії розвитку 1-2 (107 регіонів) та 2) стадії розвитку 3-5 (169 регіонів). Залежною змінною у моделі є індекс регіональної конкурентоспроможності, а незалежні змінні – основний дохід приватних домогосподарств, частки зайнятості у промисловості та секторі нефінансових послуг. Встановлено, що підвищення частки зайнятості у секторах з низькою доданою вартістю негативно впливає на регіональну конкурентоспроможність. Сформовано рекомендації щодо підвищення конкурентоспроможності регіонів шляхом стимулювання секторів із високою доданою вартістю. 

індекс регіональної конкурентоспроможності, «смарт спеціалізація», структура зайнятості, регіони ЄС, аналіз панельних даних